Відкрити головне меню

Кринички́ (в минулому — Колодязі, Софіївка, Шенфельд) — село в Україні, в Миколаївському районі Миколаївської області. Орган місцевого самоврядування — Криничанська сільська рада.

село Кринички
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Миколаївський
Рада/громада Криничанська сільська рада
Код КОАТУУ 4824282301
Облікова картка Кринички 
Основні дані
Засноване 1873
Колишня назва Шенфельд, Софіївка
Населення 1000
Поштовий індекс 57121
Телефонний код +380 512
Географічні дані
Географічні координати 47°04′18″ пн. ш. 31°43′50″ сх. д. / 47.07167° пн. ш. 31.73056° сх. д. / 47.07167; 31.73056Координати: 47°04′18″ пн. ш. 31°43′50″ сх. д. / 47.07167° пн. ш. 31.73056° сх. д. / 47.07167; 31.73056
Середня висота
над рівнем моря
48 м
Відстань до
обласного центру
20 км
Відстань до
районного центру
20 км
Місцева влада
Адреса ради 57121, с. Кринички, вул. Перемоги, 2б; тел. 33-40-18
Карта
Кринички. Карта розташування: Україна
Кринички
Кринички
Кринички. Карта розташування: Миколаївська область
Кринички
Кринички

Населення становить 1000 осіб.

Історичні відомостіРедагувати

Засноване в кінці ХVIII століття на балці Грушівці,одна з перших відомих назв - Колодязі.

У 1850-тих село належало до маєтку Богданович Єфросинії Іванівни, панський будинок котрої розташовувався в Кір`яківці Миколаївського району. В цей період хутір носить назву "Софіївка". В ньому нараховувалося 15 дворів, 39 чоловіків, 34 жінки.

З 1873 року відоме як німецька колонія Шенфельд, в перекладі з німецької - "гарне поле". Поруч використовувалися назви Кринички, Гашар, Брюнер.На 1873 рік жителів -215 осіб, дворів -32, землі -3044 десятини(3653 гектари), у 1882 році волів та коней у поселян 437 голів.

В селі існувала римо-католицька філіальна церква Святого Хреста. Будівля сакральної споруди переобладнана на клуб в 1930-х роках ХХ століття. В 1950-х роках використовувалася як склад для зерна. остаточно зруйнована до 1960-го року.

З 1880-х в селі діяла церковно-приходська школа. Новий корпус для неї було збудовано у 1906 році, щє дві добудовано у 1950-х (будівля зберіглася до наших днів).

1908 року Земство завершує будівництво залізобетонної конструкції мосту та греблі  через балку в селі Кринички(Шенфельд), довжиною 87,7 сажнів шириною 3 сажні.

Згідно з документами Одеської земської повітової управи, 1890 року в колонії Шенфельд існує земський поштовий пункт. За ним закріплено 4 коней. В період 1912-1914 року поштовою справою в селі займалися дві особи Яків Філіпп та Матвій Бокенмеєр.

Перші спроби створити поштово-телеграфний пункт в селі відносяться до далекого 1913 року, коли проведено перемовини між Одеським поштово-телеграфним округом та Шенфельдскою сільською управою про можливість відкриття в населеному пункті поштового відділення, за умови, якщо місцеві жителі нададуть безоплатно на 3 роки приміщення та коней для перевезення пошти. Шенфельдська сільська громада не побажала надати ні те ні інше. Між тим до справи відкриття пошти,розуміючи її вигідність долучився місцевий підприємець,володар механічного млину(розташовувався на місці дитячого садка) Йосип Яковлевич Флек.

1913 року сільським старостою працює Гельфріх Франц Францевич. В ці роки у власності поселян 3300 десятин(3605 гектар), котрою володіли 40 домогосподарств, маючих право голосу. 1914 року сільським старостою числиться Йосип Ренер.

Влітку 1919 року колонія Шенфельд спалена відступаючими військами Червоної армії. В колонії було знищєно 12 будинків 7 парових молотарок, 1 великий млин.

У липні-серпні 1919 року Одеський повіт сколихнуло масштабне повстання німецьких колоністів. Вони виступали проти масової продрозверстки та мобілізації до Червоної армії,крім цього повсталі виступали за передачу влади Установчим зборам. Повстання було підготовлене Центральним союзом німців-колоністів Причорномор’я. Центр повстання,так звана «Рада Оборони» , розташовувався в колонії Грос-Лібенталь. Загони повстанців створювалися в Мангеймі,Зельці,Страсбурзі. Приєдналися до повстання і колонії,  що розташовувалися навколо Ландау. Зокрема,  загони повстанців в цьому регіоні було створено в таких колоніях як Вормс, Карлсруе, Катаріненталь, Раштадт, Зульц та Шенфельд. На початку серпня повсталі почали здавати свої позиції. І до середини місяця останні вогнища збройної боротьби було придушено. Багато колоністів загинуло в боях з червоними, але ще страшнішою була участь тих,  хто зазнав розплати за непокору молодій робітничій державі. В багатьох селах було вчинено розстріли над господарями,  чиї слова могли впливати на думки односельців, в деяких селах розстрілювали кожного п’ятого. Щодо колоній Березанського округу то можемо назвати втрати яких вони зазнали в цьому повстанні, зокрема: в колонії Карлсруе загинуло 225 осіб,  в колонії Вормс 45, в Катаріненталі-193, в Раштадті-148, в Зульці 138, в Шенфельді загинуло 44 особи.

У липні 1922 в селі засновано сільськогосподарське товариство «Шенфельдське», у вересні-жовтні дві невеликі артілі спільного обробітку землі «Дружба №6» та «Колоніст». 1930 року артілі та індивідуальні господарства об’єдналися у колгосп імені Леніна, в якому нараховувалося 144 господарства та 450 членів.

У 1925—1939 роках село (під назвою Шенфельд) входило до складу Карл-Лібкнехтівського німецького національного району Миколаївської округи (з 1932 — Одеської області).[1]

В роки війни належали до румунської провінції Трансністрія, в управлінському відношенні підпорядковується штабу Зондеркоманди СС "R" котрий розміщувався в с. Ландау(Широколанівка Веселинівського р-н).

Назву "Кринички" село отримало в 1946 році, на честь 10 криниць котрі залишилися діючими в селі після війни. Частина з них викопана німецькими колоністами, частина існувала до появи на місці села німецької колонії.

1957 року в селі створено радгосп «Криничанський»

ПриміткиРедагувати

  1. Віктор Дробний. Карл-Лібкнехтівський (Ландауський) німецький національний район // Проект «Краевед»

ПосиланняРедагувати