Відкрити головне меню
Кримський улус
Чорна Куманія Flag
XIII – XV Кримське ханство Flag
Столиця Солхат
Релігії Іслам
Форма правління Монархія [[Категорія:Former monarchies}}|Кримський улус Золотої Орди, XIII]]
Історія
 - Засновано XIII
 - Ліквідовано XV

Кримський улус Золотої Орди — улус Золотої Орди, що існував у першій половині XIII–XV століттях на території Кримського півострова та Північного Причорномор'я.

Зміст

ІсторіяРедагувати

ПередісторіяРедагувати

На початку 20-х рр. 13 ст. половці зазнали численних поразок від монголо-татар, згодом були розгромлені донські орди половців та їх союзники — алани.

1223 року половці остаточно були розбиті на річці Калка. Деякі половецькі роди відкочували на Дунай.

Татари зайняли степовий Крим в 1239 році, одночасно з походами Батия на південно-українські землі, і підпорядкували собі залишки половців, що там жили.

Повернулися в 1242 році з походу на Польщу й Угорщину монголо-татари, та міцно осіли в Криму, який став улусом — провінцією Золотої Орди і управлявся намісником великого хана. Після повернення татаро-монгольських військ з Європи Бату-хан за монгольським звичаєм розділив завойовані землі між своїми братами на чотирнадцять самостійних улусів. Кримський півострів і степи між Дніпром і Дністром отримав брат Батия Мава, дід темника Ногая.

У перший час Крим становив особливий улус Золотої Орди.

Створення незалежної державиРедагувати

З 1273 до 1299 роки, всередині Золотої Орди тривала міжусобиця між Чингизидами і повсталим темником Ногаєм, правнуком хана Джучі і правителем причорноморських степів й північного Криму, який спробував стати незалежним князем західних областей Золотої Орди. У 1298 року під час збору данини в Кафі був убитий онук Ногая Ак-Таджі і наступного року темником був проведений каральний похід на Кримський півострів, в результаті якого були розгромлені та спалені багато міст й селища Криму. У тому ж році в межиріччі Дніпра і Дністра військо Ногая було розбите посадженим їм на золотоординський престол ханом Тохтою, а сам він убитий.

Приєднаний до Золотої ОрдиРедагувати

Знову приєднаний до Золотої Орди після загибелі Ногая (близько 1290), Крим у XIV столітті зазвичай управлявся ханськими намісниками, посада яких стала поступово набувати спадковий характер.

У 1363 році військо кримського еміра, відправивши грабувати литовські землі, було розбито недалеко від Бугу біля річки Сині Води Великим литовським князем Ольгердом.

Після чергової міжусобної різанини в шістдесятих роках XIV століття Золота Орда розділилася на дві частини — східну і західну, де в Північному Причорномор'ї і Криму 1367 року прийшов до влади темник Мамай, що спирався на місцеві половецькі племена, які отримали назву татари.

Остаточне відпадання Криму від Золотої Орди відбулося в XV столітті.

КерівництвоРедагувати

Експлуатоване феодалами рядове татарське населення прийшло до Криму в чисто кочовому скотарському ладі.

Татари ділилися на племена, коліна і пологи. На чолі племен стояли 6 старших феодальних родин — «беї, беки» (Ширини, Барини, Аргини, Яшлови, Мансури і Саджеути), які володіли кожен величезними ділянками землі та складали старшу ланку феодальної драбини. Їх васалами були глави колін і глави окремих пологів.

ГосподарствоРедагувати

Сіяли тільки невелику кількість ячменю для корму коней, необхідних татарам для походів за бранцями.

Дивіться такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

Стаття ґрунтується на матеріалах першого видання Великої радянської енциклопедії)