Шибан Хан (Shiban, Шайбан, Шайбані) (? — † 1266) — син Джучі і християнки Несер, онук Чингісхана та брат Батия, Берке та Орди. Шибан є монголизованою формою імені Степан.

Шибан
монг. ᠱᠢᠪᠠᠨ
Battle of Mohi 1241.PNG
Народився 13 століття
Помер 1266
Євразія
Країна Flag of the Mongol Empire.svg Монгольська імперія
Юань[1]
Діяльність військовослужбовець
Посада Хан
Рід Shibanidsd
Батько Джучі[1]
Брати, сестри Huolud, Батий, Берке, Орда і Tuka Temürd
Діти Bahádurd

Виховувався атликом Боралтаєм х племені таракли-кият. Перша письмова згадка про нього відноситься до 1229 року, коли він брав участь в курултаї. У 1231—1234 роках був учасником походів проти імперії Цзінь. 1236 року на чолі свого туменузвитяжив у поході до Волзької Болгарії. Діяв тут до 1238 року. За цим разом з Бучеком і Бурі воював проти половців Криму. Проте в облозі Києва участі не брав. Брав участь як монгольський принц у військових походах Батия, зокрема в битві на Мугі в Угорщині проти військ Бели IV. Після цього був ханом Білої Орди, якою керував його старший брат, хан Орда. Західним сусідом Білої Орди була Синя Орда під керівництвом Батия.

РодинаРедагувати

Згідно повідомлень історика Рашида ад-Діна, у Шибана було 12 синів - Байнал, Багадур, Кадак, Балакан, Черік, Меркан, Куртука, Аячі, Сабілкан, Баянджар, Маджар, Кунчі, Маянджар, згідно «Му'їззу» 13 - Байнал, Багадур, Джанта, Кадак, Балакан, Черік, Мірган, Куртука, Апачі, Салган, Маджар, Кунчі та Баянджар.

ПриміткиРедагувати

  1. а б China Biographical Database

ПосиланняРедагувати