Вікіпедія

Крилов Костянтин Олексійович

український живописець

Костянтин Олексійович Крило́в (нар. 4 травня 1910, Стрєльна — пом. 28 серпня 1992, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1945 року. Чоловік художниці Таїсії Жаспар, батько графіка Костянтина Крилова.

Крилов Костянтин Олексійович
Народження21 квітня (4 травня) 1910
Стрєльна, Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть28 серпня 1992(1992-08-28) (82 роки)
 Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанрпортрет і пейзаж
НавчанняОдеське художнє училище (1934) і Київський державний художній інститут (1941)
Діяльністьхудожник
ВчительВолокидін Павло Гаврилович, Фраєрман Теофіл Борисович і Кричевський Федір Григорович
ЧленСпілка радянських художників України
У шлюбі зЖаспар Таїсія Павлівна
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Крилов.

Біографія

ред.

Народився 21 квітня [4 травня] 1910(19100504) року в селищі Стрельні (нині у складі Санкт-Петербурга, Росія). З 1920 року навчався у студії художника Вадима Мізерова в Томську. У 1927 році на конкурсі на найкращий малюнок, присвячений Великій Жовтневій Соціалістичній революції, отримав премію. З 1927 по 1928 рік навчався на поліграфічному відділенні Омського художнього технікуму[1]. Протягом 1930–1934 років продовжив навчання в Одеському художньому інституті, де його викладачами були Павло Волокидін, Теофіл Фраєрман. У 1937 році був звинувачений в антирадянській діяльності та заарештований. 1939 року був реабілітований і продовжив навчання у Київському художньому інституті у Федора Кричевського. Закінчив навчання у 1941 році.

Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ-го ступеня (6 квітня 1985)[2].

Жив у Києві, в будинку на вулиці Мечникова № 9а, квартира 40. Помер у Києві 28 серпня 1992 року.

Творчість

ред.

Працював у галузі станкового живопису. Автор тематичних картин, портретів, пейзажів. Серед робіт:

  • «Мій син Костя» (1945);
  • «Страйк робітників на Півден­норосійському заводі в 1914 році у зв'яз­­ку із забороною вшанування па­­м'яті Тараса Шевченка» (1948);
  • «Робітниця в синій хустці» (1955);
  • «Народна артистка СРСР Наталія Ужвій у ролі Стехи з п'єси Тараса Шевченка „Назар Стодоля“» (1957; Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Тараса Шевченка везуть на заслання» (1958);
  • «На репетиції п'єси Тараса Шевченка „На­­зар Стодоля“ в Київському державному театрі імені Івана Франка» (1959; Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Звістка про Місяць» (1960);
  • «Тарас Шевченко у казармі» (1961; Шевченківський національний заповідник);
  • «Молодий будівельник» (1962);
  • «Про­­да­­вець черепашок» (1962);
  • «Портрет бригадира-прохідника Метробуду В. Шевергіна» (1963);
  • «Тарас Шевченко серед членів Кирило-Мефодіївського товариства» (1963; Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Тарас Шевченко отримує зван­­ня академіка» (1963);
  • «Тарас-козачок у Києві» (1964; Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка);
  • «Сед­­нів. Сутінки» (1965);
  • «Собор у Седневі» (1967);
  • «В Смольному» (1969—1970);
  • «Березень» (1970);
  • «Скоро весна» (1970);
  • «Правнук К. Шевченко» (1971);
  • «Герой Радянського Союзу льотчиця Надія Федутенко» (1973);
  • «Катанія. У далечі Етна» (1977);
  • «Венеція. Гондоли» (1977);
  • «Флоренція. Базиліка святого Лоренцо. Ранок» (1977);
  • «Народ­­ний художник УРСР Тетяна Яблонська» (1977);
  • «Народний артист СРСР Юрій Лавров» (1979);
  • «Портрет Таїсії Жаспар» (1980);
  • «У Шушенському. 1896» (1991);
  • «Старшина міліції М. Проявко» (1991).

У 1950 і 1951 роках написав копії з виконаного у 1871 році Іваном Крамським пор­­трета Тараса Шевченка, у 1955 році — з його «Автопортрета», написаного у 1861 році.

Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1947 року. Зокрема:

  • 1947 — IX-а українська художня виставка, Київський державний музей українського мистецтва та Київський державний музей російського мистецтва (потім у 1948 році у Харкові, Львові, у 1949 році — в Одесі);
  • 1948 — Пересувна виставка до Дня шахтаря, Донецьк;
  • 1949 — Всесоюзна художня виставка, Державна Третьяковська галерея, Москва;
  • 1949 — Х-а Українська художня виставка, Київський державний музей українського мистецтва та Київський державний музей російського мистецтва;
  • 1950 — Виставка політичного та агротехнічного плакату, в приміщенні Спілки художників Української РСР, Київ;
  • 1951 — Всесоюзна художня виставка, Державна Третьяковська галерея, Москва (потім — у залах Московського Товариства художників та у Палаці культури автозаводу імені І. О. Лихачова);
  • 1953 — Виставка політичного плакату, у приміщенні Спілки художників Української РСР, Київ;
  • 1957 — Ювілейна художня виставка Української РСР, присвячена 40-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції, Київський державний музей українського мистецтва та Київський державний музей російського мистецтва;
  • 1958 — Виставка етюдів художників Києва, Київ, у виставковій залі Спілки художників Української РСР[1].

Персональна виставка пройшла у Києві у 1980 році[3].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Арт-галерея Nostalgie. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 26 жовтня 2021.
  2. ↑ Пам'ять народу. [Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Костянтин Олексійович Крилов. Живопис, графіка: Каталог виставки тво­­рів. Київ, 1980.

Література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крилов_Костянтин_Олексійович&oldid=35149444