Відкрити головне меню

Крах інженера Гаріна

фільм Леоніда Квініхідзе, 1973

«Крах інженера Гаріна» (рос. «Крах инженера Гарина») — російський радянський чотирисерійний науково-фантастичний телевізійний фільм 1973 року, поставлений режисером Леонідом Квініхідзе за романом Олексія Толстого «Гіперболоїд інженера Гаріна».

Крах інженера Гаріна Picto infobox cinema.png
рос. Крах инженера Гарина
Крах инженера Гаріна кадр.png
Олег Борисов у кадрі з фільму
Вид телефільм
Жанр науково-фантастична драма
Режисер Леонід Квініхідзе
Сценарист Сергій Потєпалов
На основі роману «Гіперболоїд інженера Гаріна» О. М. Толстого
У головних
ролях
Олег Борисов
Нонна Терентьєва
Олександр Бєлявський
Василь Корзун
Геннадій Сайфулін
Оператор В'ячеслав Фастович
Композитор Владислав Успенський
Художник Борис Биков
Кінокомпанія «Ленфільм»
(на замовлення Держтелерадіо СРСР)
Тривалість 254 хв. (4 серії)
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1973
Дата виходу 15 жовтня 1973 (прем'єра на ТБ)
IMDb ID 0069601
Рейтинг IMDb: 6.7/10 stars

Зміст

СюжетРедагувати

Травень 192… року. На покинутій дачі під Ленінградом знайдений убитим інженер Петро Петрович Гарін. Одночасно в руках радянських учених опиняється лист його загиблого в тайговій експедиції друга, Манцева, з якого виходить, що Гарін працював над проблемою «теплового променя». Про те ж свідчать деякі дивні факти та цікаві знахідки на дачі. Швидко з'ясовується, що справжньому Гаріну (Олег Борисов) вдалося врятуватися від убивць-іноземців — загинув його приятель, загримований під справжнього інженера. Сам Гарін втік та переховується за кордоном. Колишній слідчий карного розшуку, а нині фізик Шельга (Олександр Бєлявський) вирушає за завданням Академії Наук слідом за Гаріним, щоб дізнатися більше про його роботу і переконати інженера повернутися.

Виявляється, що скориставшись ідеями і матеріалами Манцева, Гарін дійсно розробив апарат, що випромінює тепловий промінь, здатний пропалювати об'єкти на великій відстані. Гарін хоче використати свій апарат для здійснення божевільної ідеї — стати володарем світу. Він збирається бурити надглибокі свердловини в Південній Америці, щоб дістатися до невичерпних покладів золота, що знаходяться у глибині Землі. Для реалізації проекту йому потрібен великий початковий капітал, і Гарін залучає американського промисловця Роллінга (Василь Корзун). Роллінг намагається за допомогою своїх підручних-гангстерів захопити модель апарату й убити Гаріна, але в сутичці з ними Гарін перемагає, підставляючи вбивцям ще одного свого двійника і привертаючи на свій бік Зою Монроз (Нонна Терентьєва) — свою нову знайому, колишню коханку Роллінга. Гарін і Роллінг домовляються, і на гроші Роллінга Гарін створює потужний апарат, яким Роллінг знищує хімічний завод своїх німецьких конкурентів (анілінова компанія Дітца).

Ще одним претендентом на апарат Гаріна стає така-собі організація нацистського толку, одним з агентів якої виявляється особистим секретарем Роллінга Шефер (Михайло Волков). Таємно від Роллінга Шефер готує викрадення Гаріна й апарату для використання його організацією як абсолютною зброєю. Також розслідуванням створення апарату за допомогою свого племінника Вольфа (Олександр Кайдановський) займається німецький магнат анілінової компанії Дітц; відмовившись допомагати в заволодінні апарату Гаріна, Вольф гине від рук нацистів, що побоюються просочування інформації про апарат і про знищення хімічного заводу. Шельга знаходить Гаріна, але, поранений Роллінгом, надовго потрапляє до лікарні під контролем нацистів. Нацисти випускають Шельгу з лікарняного ув'язнення в надії за його допомогою купити апарат у Гаріна. Гарін запрошує Шельгу на яхту «Аризона», на якій він в компанії Роллінга і Шефера збирається відплисти в Південну Америку, де Роллінг вже придбав для Гаріна концесію на розробку надр. Шельга намагається переконати Гаріна відмовитися від своїх прожектів і повернути апарат в Росію, але безуспішно. Зоя, що залишилася на березі, щоб зберегти та при необхідності розголосити компрометуючі матеріали на Роллінга, по дорозі з порту гине в підлаштованій Шефером автокатастрофі. Ніякої страховки у Гаріна не залишається, фактично він опиняється у пастці на яхті.

Шефер виводить з ладу яхту поблизу незаселеного вулканічного острівця. Шельга встигає покинути корабель і вплав дістатися до острова незадовго до приходу шлюпок з тонучої яхти. Піднявшись по скелях, він стає свідком того, як невелика група невідомих осіб за допомогою отруйних газів вбиває усіх, що висадилися, окрім двох — Шефер надіває заздалегідь підготовлені протигази на себе і на Гаріна, що втрачає свідомість. Гарін і його апарат опиняються в руках нацистів. До острова наближається гідроплан нацистів, який повинен буде забрати групу. Шельга викликає на себе вогонь з апарату Гаріна. В результаті промінь апарату пробиває стіну згаслого вулкану і потік каменів і води з озера, що утворилося в кратері, змиває усіх в море. Живими залишається лише матрос, якого відразу після висадки відправили шукати прісну воду, — він уникнув газової атаки й повернувся до шлюпок, заставши там лише мертвих.

У роляхРедагувати

Олег Борисов Петро Петрович Гарін, інженер, творець апарату
Нонна Терентьєва  Зоя Монроз, подруга інженера Гаріна
Олександр Бєлявський  Василь Віталійович Шельга
Василь Корзун  Роллінг, глава американського хімічного концерну[К 1].
Геннадій Сайфулин  Віктор Ленуар
Михайло Волков  Шефер
Володимир Татосов  Тиклінський
Ігор Кузнецов  Янсен
Юхим Копелян  Гастон Леклер-«Качиний Ніс»
Григорій Гай  Райхер
Ернст Романов  Олексій Семенович Хлинов
Віталій Юшков  Арну
Олександр Кайдановський  Вольф, лікар
Володимир Костін  слідчий
Альгімантас Масюліс  Штуфер
Анатолій Шведерський  Дітц
Валентин Нікулін  портьє
Сергій Свистунов  лікар
Олена Драпеко  чергова в готелі (немає в титрах)
Олександр Жданов  міліціонер (немає в титрах)
• Семен Берлін  метрдотель (немає в титрах)
Гедимінас Карка  епізод (немає в титрах)
Олександр Дем'яненко  епізод (немає в титрах)
Марина Юрасова  Манцева (немає в титрах)
• Раса Кіркільоніте  студентка (немає в титрах)
Георгій Тейх  власник готелю (немає в титрах)

ВиробництвоРедагувати

Знімальна групаРедагувати

Комбіновані зйомкиРедагувати

Для створення зображення, що розрізають променем гіперболоїда предмети, у фільмі використана оригінальна технологія макетної зйомки. Елементи макету, які на екрані повинні світитися червоним кольором, обклеювалися відбиваючим матеріалом «Скотчлайт» з гостронаправленою характеристикою відображення. Перед об'єктивом кінознімального апарату ПСК-29 під кутом 45° встановлювалося напівпрозоре дзеркало, що відбивало світло від прожектора з червоним світлофільтром на макет[1]. В результаті червоне світіння було отримане тільки в заданих частинах макету, що відповідають «розрізу променем», оскільки інші об'єкти світло прожектора не відбивали. Використана технологія близька до фронтпроекції, але відрізняється відсутністю акторів що знімаються у просторі.

КритикаРедагувати

Незважаючи на присутність талановитих акторів, ця кіноверсія роману отримала низькі оцінки критиків (опублікована в журналі «Советский экран» рецензія мала нещадну назва — «Крах режисера Квініхідзе») і глядачів. Нарікання викликала і гра переважної більшості акторів, включаючи виконавців головних ролей. Про Борисова журнал «Крокодил» (саме він дав заголовок своїй рецензії «Крах режисера Квініхідзе») написав, що Гарін у нього вийшов «якийсь блідуватий». Про Бєлявського повідомив, що режисер не знав, що робити з цим «стороннім персонажем» (Шельга), і тому запхнув його на дві серії в лікарню.[2]

Відмінності від романуРедагувати

  • Місцем добування золота в романі був обраний незаселений острів. У фільмі Гарін пропонував «розпиляти» Анди.
  • Другорядний персонаж Шефер у фільмі став агентом загадкової організації фашистського толку і активно впливає на події.
  • Велика частина роману, присвячена Золотому острову, організованій Гаріним глобальній кризі, протистоянню Гаріна і Шельги і подальшій світовій революції, у фільм не потрапила.
  • Шельга у фільмі не співробітник карного розшуку, а фізик-початківець (хоча раніше і працював в угро). Справою Гаріна він займається не за службовим обов'язком, а з наукового інтересу і патріотичних спонукань.
  • Слово «гіперболоїд» у фільмі не використовується, апарат Гаріна називають просто апаратом, зовні він мало схожий на його детальний опис у романі (як перший зразок апарату використовується фагот зі вбудованою всередину лампою). Про облаштування апарату майже нічого не говориться, згадується лише, що в ньому використовуються деякі кристали, знайдені геологом Манцевим, внаслідок чого апарат виявляється унікальним пристроєм, непридатним для масового виробництва, — кількість кристалів дуже мала.
  • У фільмі Гарін на відміну від роману не зрадник, що кинув ученого Манцева в тайзі та вкрав результати його робіт, а його близький друг і соратник, що продовжив наукові дослідження зі створення апарату після його смерті.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • И. Н. Александер. Рационализаторские предложения на «Ленфильме» в 1973 году // «Техника кино и телевидения» : журнал. — 1974. — № 7. — С. 66—67. — ISSN 0040-2249.