Відкрити головне меню

Кайдановський Олександр Леонідович

радянський актор, режисер, сценарист

Олександр Леонідович Кайдановський (рос. КАлександр Леонидович Кайдановский; 23 липня 1946(19460723), Ростов-на-Дону, РРФСР — 3 грудня 1995, Москва, Росія) — радянський актор, режисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв РФ (1992).

Олександр Кайдановський
рос. КАлександр Кайдановский
Олександр Кайдановський.jpg
Ім'я при народженні Олександр Леонідович Кайдановський
Народився 23 липня 1946(1946-07-23)
Ростов-на-Дону, СРСР
Помер 3 грудня 1995(1995-12-03) (49 років)
Москва, Росія
  • гострий інфаркт міокарда
  • Поховання Кунцевське кладовище
    Громадянство СРСР СРСР
    Росія Росія
    Діяльність актор, кінорежисер, сценарист, актор дубляжу
    Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1969), Вищі курси сценаристів і режисерівd (1984) і Школа-студія МХАТ
    Заклад Державний академічний театр імені Є. Вахтангова, Московський художній театр, Театр на Малій Броннійd, Театральний інститут імені Бориса Щукіна і Вищі курси сценаристів і режисерівd
    У шлюбі з Симонова Євгенія Павлівна і Inna Janovna Pivarsd
    Діти Zoya Kaydanovskayad
    IMDb nm0435289
    Нагороди та премії
    Заслужений діяч мистецтв Росії

    ЖиттєписРедагувати

    У 1960—1961 роках навчався в Дніпропетровському зварювальному технікумі імені Євгена Патона[1].

    У 1965 році закінчив Ростовське театральне училище (курс М. І. Бушнова).

    Закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (1969).

    19691971 рр. — актор Державного академічного театру імені Є. Вахтангова. Працював у МХАТі і Театрі на Малій Бронній.

    У 1967 році дебютував в кіно у фільмі «Таємнича стіна».

    Знімався у фільмах і телеспектаклях; зокрема, в кінокартинах українських кіностудій («Іду своїм курсом» (1974), «Десять негренят» (1987), «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» (1988), а також у ряді іноземних.

    Світову славу акторові принесла головна роль у фільмі Андрія Тарковського «Сталкер» (1979, картина удостоєна ряду міжнародних кінопремій[2]).

    Працював на озвучуванні фільмів і мультфільмів («Повернення» (1980), «Два квитки до Індії» (1985), «Контракт» (1985), «Перевал» (1988) тощо).

    У 1984 році закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів (майстерня А. Тарковського, потім — Сергія Соловйова). Поставив картини «Проста смерть...» (1985, за мотивами повісті Л. Толстого «Смерть Івана Ілліча»), «Дружина керосинника» (1988) та ін.

    1989 р. зняв (а у 1992-93 рр. закінчив монтувати) єдиний серед своїх режисерських робіт документальний фільм-інтерв'ю «Маестро: Сергій Параджанов» (довгий час після смерті О. Кайдановського стрічка вважалася втраченою, була знайдена на Ризькій кіностудії і відреставрована)[3][4][5].

    Викладав режисуру в Театральному училищі імені Б. В. Щукіна; вів сценарну майстерню на Вищих курсах режисерів і сценаристів.

    Пішов з життя 3 грудня 1995, похований на Кунцевському кладовищі Москви.

    Сім'яРедагувати

    Батьки одружилися в 1945.

    • Батько: Леонід Львович (Лейб Лейбович) Кайдановський (1921, Катеринослав — грудень 1970, Ленінград), працював начальником радіолокаційної станції в Батайську, згодом заступником начальника ростовського БМУ-5, що спеціалізується на підводному зварюванні[6].
    • Мати: Віра Оніщук (померла в грудні 1990 року), після закінчення Московського бібліотечного інституту (1955) завідувала дитячим сектором в ростовському Палаці енергетиків, була режисером-постановником дитячої театральної студії.

    Після розлучення батьків в 1960 у жив з батьком, з 1962 — в новій сім'ї батька, мачуха — Ірина Пухальська. Єдинокровні сестри — Ольга (нар. 1963) і Тетяна (нар. 1964). Мати вдруге вийшла заміж на початку 1960-х років, займалася надомною працею в комбінаті прикладних мистецтв. Єдиноутробний брат — Михайло Єсіпов (1965—2000), працював ревізором.

    • Перша дружина (1966—1975): Ірина Бичкова (Кайдановська), згодом доцент кафедри психофізіології та клінічної психології російського ПФУ[7].
      • Дочка: Дар'я (р. 1970).
    • Друга дружина (1975—1980): актриса Євгенія Симонова, з якою познайомився на зйомках фільму «Зникла експедиція» (1974).
    • Третя дружина: Наталія Судакова (Кайдановська).
      • Син: Кайдановський Андрій Олександрович.
    • Четверта дружина (1995): Інна Піварс. Шлюб тривав лише три тижні (до смерті актора).

    Фестивалі та премії[8]Редагувати

    ФільмографіяРедагувати

    Ролі у кінофільмах:

    Режисер-постановник:

    • «Сад» (1983, за оповіданням Х. Л. Борхеса «Сад розбіжних стежок»)
    • «Іона, або Художник за роботою» (1984, курсова робота, за однойменним оповіданням А. Камю)
    • «Маестро: Сергій Параджанов» (19891992, сценарист і режисер)
    • «Проста смерть...» (1985, режисер-постановник, сценарист; дипломна робота О. Кайдановського по закінченні Вищих курсів сценаристів і режисерів, майстерня С. Соловйова)
    • «Гість» (1987, режисер-постановник, сценарист (за оповіданням Х. Л. Борхеса «Євангеліє від Марка»)
    • «Дружина керосинника» (1988, режисер-постановник, сценарист) та ін.

    ПриміткиРедагувати

    1. Біографія на kino-teatr.ru
    2. Енциклопедія вітчизняного кіно: «Сталкер» (рос.). Архів оригіналу за 12 квітень 2016. Процитовано 1 березень 2016. 
    3. Сергій Параджанов очима Олександра Кайдановського (tvkultura.ru) (рос.)
    4. Опустошенный маэстро — Радио Свобода (24.12.2012) (рос.)
    5. Єдиний документальний фільм Кайдановського «Маестро» (про Сергія Параджанова), який довгий час вважався втраченим, був знайдений на Ризькій кіностудії. Активними пошуками і реконструкцією фільму займалися Е. Цимбал і Л. Наумов — гості другої частини програми «Магія кіно» (22.05.2013 / tvkultura.ru) (рос.)
    6. Спогади Ірини Кайдановської. Архів оригіналу за 10 липень 2016. Процитовано 10 квітень 2015. 
    7. Кандидат психологічних наук І. А. Кайдановська. Архів оригіналу за 11 листопад 2014. Процитовано 10 квітень 2015. 
    8. Енциклопедія вітчизняного кіно: Кайдановський Олександр Леонідович (рос.). Архів оригіналу за 4 квітень 2016. Процитовано 1 березень 2016. 

    ЛітератураРедагувати

    • Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — С.165;
    • Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С.723-726;
    • Всемирньїй биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.317;
    • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.14—15;
    • Александр Кайдановский в воспоминаниях и фотографиях. М., 2002.

    ПосиланняРедагувати