Соловйов Сергій Олександрович (кінорежисер)

радянський та російський кінорежисер, продюсер та сценарист

Сергій Олександрович Соловйов (25 серпня 1944, Кем, Карело-Фінська РСР, СРСР — 13 грудня 2021) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, педагог; лауреат премії Ленінського комсомолу (1975) і Державної премії СРСР (1977), народний артист РФ (1993)[3].

Соловйов Сергій Олександрович
Зображення
Зображення
Дата народження 25 серпня 1944(1944-08-25)[1]
Місце народження Кем, Карело-Фінська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Дата смерті 13 грудня 2021(2021-12-13)[2] (77 років)
Місце смерті Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, педагог
Кар'єра з 1969
Заклад Вищі курси сценаристів і режисерівd
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Дружби (Російська Федерація)
заслужений діяч мистецтв РРФСР народний артист Російської Федерації Державна премія СРСР Премія Ленінського комсомолу
IMDb ID 0813534
CMNS: Соловйов Сергій Олександрович у Вікісховищі

Біографія ред.

 
Сергій Соловйов (праворуч) з рок-музикантами Олександром Лосєвим, Андрієм Макаревичем, Наталею Пивоваровою та Борисом Гребєнщиковим. Тур « Голосуй, або програєш», 1996 рік

Сергій Соловйов народився 1944 року в місті Кем Карело-Фінської РСР у сім'ї військового. Його батько — Соловйов Олександр Дмитрович (1905—1956) був начальником особливого відділу НКВС однієї з частин Карельського фронту[4]. Мати — Ніфонтова Калерія Сергіївна (1922—2001), ветеран німецько-радянської війни[5].

До шести років жив в Північній Кореї, куди після Другої світової війни направили його батька[6] .

У 14-річному віці грав у виставі «Далечінь безмежна» за п'єсою Миколи Вірта у Великому драматичному театрі . На роль хлопчика юного Сергійка запросив Ігор Владимиров (працював на той час режисером-стажистом у ВДТ і поставив спектакль спільно з режисером Розою Сиротою), зустрівши його випадково на Невському проспекті. Прем'єра відбулася 15 листопада 1958 року.

Разом з однокласником Левом Додіним займався в Театрі Юнацької Творчості (ТЮТ) при Ленінградському палаці піонерів під керівництвом Матвія Дубровіна.

У 1960—1962 роках Сергій Соловйов працював на Ленінградському телебаченні робітником.

Закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Михайла Ромма і Олександра Столпера).

У 1969 році почав працювати на «Мосфільмі», дебютувавши як режисер в тому ж році двома новелами з оповідань Антона Чехова в кіноальманаху «Сімейне щастя».

На Вищих курсах сценаристів і режисерів з початку 1980-х рр. читає лекції з кінорежисури, у 1982—1984 роках керував майстернею дитячого фільму[7].

Член журі Венеціанського кінофестивалю в 1981 і 1987 роках.

У 1996 році був режисером туру передвиборної кампанії Бориса Єльцина під назвою «Голосуй, або програєш».

Сергій Соловйов викладає у ВДІКу на режисерському факультеті, керує режисерською та акторською майстернями, професор.

У 2002 році виступив ініціатором створення міжнародного фестивалю кінематографічних дебютів «Дух вогню» в Ханти-Мансійську і є його незмінним президентом[8] .

У січні 2019 року в Москві почав роботу Театр-студія САС під керівництвом народного артиста Росії Сергія Соловйова.

Особисте життя ред.

  • Перша дружина — Катерина Васильєва
  • Друга дружина — Маріанна Кушнєрова
    • син Дмитро (6 жовтня 1974 — 12 лютий 2018)[9], актор, продюсер. Знявся в головній ролі у фільмі батька «Ніжний вік»[10]
  • Третя дружина — Тетяна Друбич, зареєстрували шлюб у 1983 році, в 1989 році розлучилися

Творчість ред.

Трилогія Дні / Рятувальник / Спадкоємиця ред.

На початку своєї кар'єри Сергій Соловйов зняв трилогію «Сто днів після дитинства» (1975) / «Рятівник» (1980) / «Спадкоємиця по прямій» (1982). Ці ліричні фільми розповідають про перше підліткового кохання, а також у них звучить музика Ісаака Шварца.

Трилогія Асса / Емблема / Будинок ред.

Сергій Соловйов — творець відомої трилогії «Асса» (1987) / «Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання» (1989) / «Будинок під зоряним небом» (1991) . У цих фільмах відображена атмосфера останніх років існування СРСР. Фільм «Асса» став одним з яскравих подій в культурному житті СРСР часів перебудови і «культовим» для радянського рок-руху, завдяки використанню в звуковій доріжці композицій груп « Аквариум», «Кино», «Браво» та участі у фільмі Віктора Цоя.

Трилогія Асса / Асса-2 / Кареніна ред.

Пізніше Сергій Соловйов також об'єднав свої фільми «Асса», «2-Асса-2» (2008) і «Анна Кареніна» (2009) в трилогію[12]. Фільм «2-Асса-2» став продовженням стрічки «Асса» і своєрідним повнометражним «трейлером» до «Анни Кареніної», з якою пов'язаний за змістом. «Анна Кареніна», що знімалася досить тривалий час, існує в двох варіантах — як повнометражний кінофільм і п'ятисерійний телевізійний серіал. Сам режисер каже, що два варіанти «Анни Кареніної» — це два різних фільми[13].

Співпраця з акторами ред.

Сергій Соловйов відомий як режисер, у якого є своя акторська «обойма». Цілий ряд акторів знімався у нього неодноразово. Музою режисера в багатьох фільмах, починаючи з картини «Сто днів після дитинства», була Тетяна Друбич. Можна також відзначити творчі відносини з Людмилою Савельєвою, Світланою Тормаховою, Олександром Башировим, Олександром Абдуловим, Іллею Івановим, Олександром Збруєвим.

Фільмографія ред.

Рік Фільм
Режисер Сценарист Продюсер Актор Роль
1966 Погляньте на обличчя (документальний)
 Так
1967 Повернення (короткометражний)
 Так
1969 Сімейне щастя (новели «Знічев'я» і «Пропозиція»)
 Так
 Так
1971 Єгор Буличов та інші
 Так
 Так
1972 Станційний доглядач
 Так
 Так
1975 Сто днів після дитинства
 Так
 Так
1976 Мелодії білої ночі
 Так
 Так
1980 Рятівник
 Так
 Так
1982 Спадкоємиця по прямій
 Так
 Так
Обрані
 Так
 Так
1983 Когда играли Баха (короткометражний)
 Так
1986 Чужа біла і рябий
 Так
 Так
1987 Асса
 Так
 Так
 Так
один з глядачів в натовпі на концерті Цоя
1988 Чорний чернець
 Так
1989 Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання
 Так
 Так
 Так
камео
Дні людини
 Так
Смиренний цвинтар
 Так
епізод
1991 Будинок під зоряним небом
 Так
 Так
Геній
 Так
камео
1993 Тюремний романс
 Так
1994 Три сестри
 Так
 Так
Іван Тургенєв. Метафізика любові (не був завершений)
 Так
 Так
2000 Ніжний вік
 Так
 Так
 Так
камео
Бременські музики&Co
 Так
2002 Тяжіння
 Так
епізод
2003 Про кохання
 Так
 Так
 Так
2007 2-Асса-2
 Так
 Так
 Так
2009 Анна Кареніна
 Так
 Так
 Так
2010 Однокласники
 Так
 Так
 Так
2016 Ке-ди[14]
 Так
 Так
 Так
2019 Уті-уті-уті (короткометражний)[15]
 Так
 Так
старий рибалка
А хто не любить Генделя, той отримає пенделя (короткометражний)[16]
 Так

Театральні постановки ред.

Література ред.

Випустив три томи своїх спогадів:

    • Том 1 «Початок. Те та се…»
    • Том 2 «Нічого, що я палю?»
    • Том 3 «Слово за слово».
  • Збірник власних сценаріїв «2-INFERNO-2».
  • Життя зі швидкістю 1/100 секунди

Авторські програми на телебаченні ред.

  • «SAS» (1990-ті роки)
  • «САС. Ті, з якими я…» (з 2010 року)

Нагороди та звання ред.

Примітки ред.

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #136187145 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. The Moscow Times / H. Amos, M. Berdy, M. FishmanAlexander Gubsky, 1992. — ISSN 1563-6275
  3. Почётное звание присвоено указом Президента России Б. Ельцина 16 декабря 1993 года. Архів оригіналу за 24 лютого 2009. Процитовано 12 грудня 2008.
  4. источник
  5. Соловьёв Сергей Александрович. Международный объединённый биографический центр
  6. «Всё пошло к чёртовой матери» // РС/РСЕ, 19 мая 2016
  7. Режиссёрское отделение/ Высшие курсы сценаристов и режиссёров
  8. История фестиваля // ugrafest.ru
  9. СМИ сообщили о смерти актёра Дмитрия Соловьёва
  10. «Тайны династии», «МК Атмосфера»
  11. Анна Соловьёва — RUSKINO.RU. Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 12 липня 2021.
  12. Интервью с Сергеем Соловьёвым [Архівовано 2020-09-22 у Wayback Machine.].
  13. Сергей Соловьёв о фильмах «2-Асса-2» и «Анна Каренина».
  14. http://www.mk.ru/culture/2015/10/22/basta-stal-voenkomom.html Баста стал военкомом
  15. «„Ути-ути-ути“: смешно и о смерти», «МК» от 21 января 2020
  16. А кто не любит Генделя, тот получит Пенделя, «Сноб» от 14 сентября 2019 [Архівовано 2020-10-27 у Wayback Machine.].
  17. Указ Президента Российской Федерации от 21 декабря 2005 года № 1503 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  18. Указ Президента Российской Федерации от 6 декабря 2019 года № 587 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  19. Указ Президента Российской Федерации от 16 декабря 1993 года № 2154 «О присвоении почётного звания „Народный артист Российской Федерации“ Соловьёву С. А.»
  20. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 31 декабря 1976 года № 5 «О присвоении почётных званий РСФСР творческим работникам кинематографии»
  21. Распоряжение Президента Российской Федерации от 6 августа 2009 года № 510-рп «О поощрении Соловьёва С. А.»
  22. Распоряжение Президента Российской Федерации от 11 июля 1996 года № 360-рп «О поощрении доверенных лиц и активных участников организации и проведения выборной кампании Президента Российской Федерации в 1996 году»
  23. Награды на сайте IMDB.com
  24. В. Рамм. Доброе перо конформиста // Известия. — . — № 175.

Джерела ред.

Посилання ред.