Костюк Андрій Васильович
Андрі́й Васи́льович Костю́к (28 листопада 1920, Гурівці — 4 липня 2004, Вінниця) — радянський військовик та пізніше працівник органів Міністерства внутрішніх справ СРСР; Герой Радянського Союзу, почесний громадянин Вінниці.
| Костюк Андрій Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 28 листопада 1920  Гурівці, Козятинський район, Бердичівська округа, СРСР |
| Смерть | 4 липня 2004 (83 роки) Вінниця, Україна |
| Поховання | Кладовище Підлісне |
| Країна |  УНР.svg){kind=small} Українська Радянська Соціалістична Республіка СРСР Україна |
| Приналежність | .svg){kind=small} РСЧА |
| Вид збройних сил | Сухопутні війська |
| Рід військ |  артилерія |
| Освіта | Полтавське вище зенітне ракетне командне училище |
| Роки служби | 1941—1945 |
| Партія | ВКП(б) |
| Звання |  Підполковник |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |         |
Біографія
ред.Народився 28 листопада 1920 в селі Гурівцях (нині Козятинський район Вінницької області, Україна) у селянській сім'ї. Українець. Закінчив 10 класів школи. З вересня 1939 року працював технічним секретарем Козятинського райкому комуністичної партії[1].
У Червоній армії з січня 1941 року. Член ВКП(б) з 1942 року. У березні 1942 року закінчив Дніпропетровське артилерійське училище, що було евакуйоване в Томськ. У діючій армії з червня 1942 року. Воював на Західному, Брянському, Сталінградському і 1-му Білоруському фронтах[2]. Брав участь у Сталінградській та Курській битвах, відвоюванні України та Білорусії[1].
Командир мінометної батареї 12-го гвардійського кавалерійського полку (3-я гвардійська кавалерійська дивізія, 2-й гвардійський кавалерійський корпус, 1-й Білоруський фронт) гвардії капітан Костюк з 31 січня по 4 лютого 1945 року вогнем батареї при відбитті контратак противника в районі населеного пункту Фледерборн (нині Подгае, за 7 км на південь від міста Оконека, Польща) знищив велику кількість гітлерівців. 1—2 березня 1945 року, діючи в групі захоплення, батарея знищила кілька дотів в районі залізничної станції Ойленбург (нині Сильново, за 16 км на південний захід від міста Щецинека, Польща), захопила вокзал і утримувала його до підходу підкріплення.
З 1945 року підполковник Костюк — в запасі. Жив у Вінниці. В 1950 році закінчив Ленінградську школу МВС. До 1968 року працював в органах МВС СРСР, потім військовим керівником, директором школи № 2 у Вінниці[1].
Помер у Вінниці 4 липня 2004 року. Похований у Вінниці на Центральному цвинтарі міста[1].
Відзнаки
ред.Нагороджений медаллю «За відвагу» (6 січня 1943), бойовими орденами Червоної Зірки (5 квітня 1944), Вітчизняної війни II ступеня (29 серпня 1944), орден Богдана Хмельницького III ступеня (4 березня 1945)[3], ювілейним орденом Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985)[4].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії капітану Костюку Андрію Васильовичу надано звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8904)[1].
Відмінник народної освіти УРСР[2]. Почесний громадянин міста Вінниці з 1997 року.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Костюк Андрій Васильович (рос.). // Сайт «Герои страны».
- ↑ а б Герої — освітяни і науковці України, 2005.
- ↑ Костюк Андрей Васильевич / Память народа. (рос.)
- ↑ Андрей Васильевич / Память народа. Юбилейная картотека. (рос.)
Література
ред.- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.);
- Л. Сахневич. О. Воронюк. Костюк Андрій Васильович // Герої — освітяни і науковці України / Упоряд. О. А. Сай та ін. — Київ : Генеза, 2005. — С. 31. — ISBN 966-504-460-5.;
- К. Д. Хоменко. Костюк Андрій Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7..