Костилі́вка — село в Україні, у Рахівській міській громаді Рахівського району Закарпатської області.

село Костилівка
Костилівка і пам'ятка природи «Скеля Закоханих»
Костилівка і пам'ятка природи «Скеля Закоханих»
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Рахівський район
Громада Рахівська міська громада
Код КОАТУУ 2123684001
Основні дані
Засноване 1605
Населення 4049
Площа 6,850 км²
Густота населення 280 осіб/км²
Поштовий індекс 90623
Телефонний код +380 3132
Географічні дані
Географічні координати 47°59′34″ пн. ш. 24°12′14″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
419 м
Водойми Тиса, Великий
Найближча залізнична станція Берлибаш
Місцева влада
Адреса ради 90623, с. Костилівка, вул. Миру, 64
Карта
Костилівка. Карта розташування: Україна
Костилівка
Костилівка
Костилівка. Карта розташування: Закарпатська область
Костилівка
Костилівка
Мапа

CMNS: Костилівка у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

У селі струмок Великий впадає у Тису.

ІсторіяРедагувати

Дослідниками вважається датою заснування — 1605 рік, що найбільш наближений до історичних джерел[1].

1770/72: Berlebas (Motzel), 1780- 1: Barlabás, Birlabás (MTH. 102), 1789: Berlebas, Berlebás (uo.), 1796-9: Barlabás, Berlatás, Barlabas (uo.), 1804: Berlábás, Berlebas (Korabinszky), 1808: Berlebás, Barlabas, Birlabas (Lipszky: Rep. 53), 1828: Berlebas (Nagy 200), 1838: Berlebás (Schem. 55), 1851: Berlebás (Fényes 1: 124), 1898: Berlebás (Hnt.), 1907: Barnabás (Hnt.), 1913: Barnabás (Hnt.), 1944: Barnabás, Берлебашъ (Hnt.), 1983: Костилівка, Костылевка (ZO).

Село Костилівка, а до 1945 р. — Берлибаш, притулилося до підніжжя гори Берлибашка, вздовж Тиси, за 9 км від Рахова. Берлибаш відомий з XVII ст. Перша літописна згадка про село збереглася від 1605 року.

У XVIII-ХХ ст. у Костилівці проводились активні лісорозробки. З кінця XVIII ст. і до 1866 р. на горі Берлибашка добували залізну руду для металообробного заводу в Кобилецькій Поляні.

За іншою легендою, це поселення було оточене валом і частоколом. Його мешканці стерегли так званий Солоний шлях (шлях, яким возили сіль із села Солотвино), і коли з'явився загін татар, що прямував з-за Карпат в Угорщину, чи навпаки, поселенці вступили в нерівний бій і всі загинули. Коли тут знову з'явилися люди, то побачили купи людських кісток, що і дало другу назву селу — Костилівка.

У селі традиційно розвинуте вівчарство. У липні на полонині Берлибашка, що за 12 км від Костилівки, проходить Свято Полонини, що вшановує традиції і працю вівчарів. До Костилівки відноситься присілок Вільховатий.

Село Костилівку з обох сторін ніби охороняють дві скелі, на яких встановлено хрести. З ними пов'язано чимало легенд.

На хресті, який височить на скелі у західному кінці села, викарбувано рік — 1863. Саме в цей час італійці та австро-угорці прокладали залізницю через село. Люди працювали і жили в дуже важких умовах, а це спричинило виникнення епідемії чуми. Щоб зупинити поширення епідемії, в одній зі стін тунелю викопали невеликий отвір і всіх хворих людей замурували там. У пам'ять про це тут і встановлено хрест.


Церква Вознесіння Господнього. 1776.

Дерев’яна церква за стилем була близькою до середньогуцульських церков. Двосхилий дах на головному фасаді утворював маленький фронтон, а нижче нього – широкий винос. Вхід було акцентовано дашком на рівні опасання. Невелику вежу увінчувало традиційне для околиці конічне шатро. У шематизмі Мукачівської єпархії 1915 р. йдеться про оновлення церкви в 1886 р. Навпроти західного фасаду спорудили каркасну дерев’яну дзвіницю, вкриту шатровим верхом.

У 1991 р. довкола старої церкви вимурувано нову цегляну церкву, а дерев’яну розібрано і частинами винесено.


Церква св. Івана Предтечі. 1991.

Дерев’яну церкву св. Івана Предтечі спорудила православна громада в 1926 р., але після перебрання православними колишньої греко-католицької дерев’яної церкви 1 жовтня 1960 р. споруду зняли з реєстрації діючих церков і розібрали.

Від 1988 р. в селі служить о. Василь Липей. За його ініціативою у 1990 р. розпочали спорудження нової цегляної церкви.

У 1991 р. довкола стародавньої церкви, що до кінця 1940-х років була греко-католицькою, виросли мури нової, а стару розібрали.

У 1995 р. будівництво завершили й Іван Андрішко розмалював інтер’єр церкви. Окремі доробки і позолочення іконостаса тривали до 1997 р.

Під час зведення церкви особливо відзначилися голова церковної громади Михайло Ґаврюк та Петро Тодер.


Міжгір

Міжгір - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Костилівка рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Перша згадка у ХІХ столітті


Сурупи

Сурупи - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Костилівка рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Перша згадка у ХІХ столітті

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1630 осіб, з яких 750 чоловіків та 880 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1858 осіб.[3]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,21 %
російська 0,37 %
угорська 0,11 %
білоруська 0,05 %
румунська 0,05 %
словацька 0,05 %

Географічні пам'яткиРедагувати

  • У селі розташована геологічна пам'ятка природи — «Скеля Закоханих». «Скеля кохання» розташована в с. Костилівка на південно-західній околиці села у підніжжі гори Скуруш (в урочищі «Підклифа») і є частиною скельного комплексу – «Довбушеві скелі». За легендою, на початку ХХ ст. в цьому селі розгорнулася любовна драма. Дівчина Марічка з багатої родини покохала хлопця Івана з бідної сім’ї, пастуха, який працював у її батька. Одруженню противилися Марійчині батьки. Вони неодноразово підстерігали закоханих і погрожували хлопцю, як не як, а традиції соціальної нерівності, особливо, у сільській місцевості пильно оберігалися. Та не так сталося, як гадалося. Однієї місячної ночі дівчина разом з хлопцем піднялися на вершину скелі, міцно обнялись і стрибнули. Так їх знайшли вранці місцеві жителі. Відтоді гору називають скелею Кохання. Люди поставили великий хрест, який би нагадував про нездоланність любові двох вірних сердець.
  • геологічна пам’ятка «Скеля стрімчак» - розташована в с. Костилівка (вул. Підгірна) і височіє на фоні урочища Аршиця більш відома, як «Скеля пам’яті». На хресті, який височить на скелі у західному кінці села, викарбувано рік — 1863. За однією з версій саме в цей час італійці та австро-угорці прокладали залізницю через село. Люди працювали і жили в дуже важких умовах, а це спричинило виникнення епідемії чуми від якої загинуло багато людей. У пам'ять про них тут і встановлено хрест. Скеля отримала символічну назву «Скеля пам’яті».
  • В межах селах розташований водоспад Та́рничин на однойменному струмку. А на південний захід від села, у межах Карпатського біосферного заповідника, є маловідомий водоспад Лихий.
 
Водоспад Та́рничин

У селі розташовані Джерело № 1 і Джерело № 2 — гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати