Косаківка (Вінницький район)
Косакі́вка — село в Україні, у Турбівській селищній громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 388 осіб.
| село Косаківка | |
|---|---|
_11.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Вінницький район |
| Тер. громада | Турбівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA05020290090063713 |
| Облікова картка | с. Косаківка, Вінницька область, Липовецький район |
| Основні дані | |
| Засноване | 1661 |
| Населення | 388 |
| Площа | 0,966 км² |
| Густота населення | 401,66 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22530 |
| Телефонний код | +380 4358 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°17′31″ пн. ш. 28°43′59″ сх. д. / 49.29194° пн. ш. 28.73306° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
253 м |
| Водойми | Кобильня |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22513, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт Турбів, вул. Миру, буд. 42 |
| Карта | |
  Косаківка | |
 Косаківка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
_01.jpg)
_04.jpg)
_13.jpg)
_15.jpg)
_16.jpg)
_17.jpg)
_18.jpg)
Відомості про заснування села
ред.З покоління у покоління передається легенда про заснування села. Кажуть, що після визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького цю мальовничу місцину уподобав служивий Кальницького козацького полку Данило Косаківський, зладнав тут оселю, одружився зі смаглявою подолянкою. І звідсіля започаткувався козацький рід Косаківських.[1]
За іншою версією село назване на честь Миколая Коссаковського — начальника «міліції Козацької» Коханграду (нині це сусіднє село Коханівка).[2]
Ще є версія, що село назване від річки Косак.[3]
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 386 | 99.49% |
| російська | 1 | 0.26% |
| білоруська | 1 | 0.26% |
| Усього | 388 | 100% |
Історичні хроніки
ред.В Географічному словнику Королівства Польського вказано, що Косаківка була власністю Раковських та Пулієва.
У 1800 р. у селі була дерев'яна корчма з винокурнею, сільський панській економічний будинок з покоями, клунею з током, амбар, сарай для худоби, конюшня. Було 58 дворів, у яких проживало 391 душ.[5]
Село постраждало у роки Голодомору 1932-1933 років, зокрема померли цілі сім'ї Бойчуків, Кучеруків, Пруських. Траплялися випадки канібалізму.[6]
Об'єкти культурної спадщини
ред.В селі є дерев'яна церква Іоанна Богослова, що була збудована на початку XX століття (між 1902 та 1915 роками). Пам'ятка архітектури місцевого значення (ох. № 12-Вн). Існуюча давніша церква ремонтувалася у 1828 р., у 1870 р. самостійний приход скасовано та приписано до приходу у сусідньому с. Коханівка. Давніша церква Іоанна Богослова у XVIII ст. була унійною, переведена у православ'я у 1795 р. За описом 1800 р., "...в коей [церкви] иконостас живописи обветшалой колокольня с 5 колоколами меди спижовой, небольшая школа, священнический дом с небольшим плодовитім садом в коем фруктовые деревья яблони дули груши вишні кроме сего состоят во владении священнослужителя определнные к церкви земли пахотной в поле на 18 дней а сенного покосу на 30 косарей, к сей церкви имеется небольшая пасека состоящая из 46 однодонных ульев с которых ежегодно отдается десятина..."[5]
Біля села є два цвинтаря. Старий, так званий "козацький" на сьогоднішній день майже повністю втрачений через самовільний демонтаж могильних пам'ятників місцевими мешканцями. На території другого, нового, але теж історичного цвинтаря збережено пам'ятник на могилі відомого на початку ХХ ст. священника на Поділлі - Феодота Лясковського, який фундував будівництво церкви Іоана Богослова. Пам'ятник виконано у сецесійному стилі, на сьогоднішній момент знаходиться у незадовільному стані, частково втрачені різні елементи, у тому числі, металеві ланцюги, які кріпилися до чотирьох стовпів довкола обеліску.
Примітки
ред.- ↑ Леонід Косаківський. МОЯ МАЛА БАТЬКІВЩИНА [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] — глава 7 книги Десять років потому, або Київське задзеркалля (2005) [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 11 грудня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 11 грудня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Дело Подольской Губернской Чертежной о камеральном описании Винницкого уезда за 1800 г.описание Винницкого уезда, 1799 г. ДАХмО, ф. 115, оп.2, спр.215.
- ↑ На чорній дошці. Голодомор на прикладі одного регіону. / О.І. Роговий. Вінниця : ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2019. — 164 с.; іл. — ISBN 978-966-2696-90-5 — с. 87-88.
Література
ред.- Приборі́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.376
Посилання
ред.- Kosakówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 438. (пол.)
- Сайт Липовецької РДА[недоступне посилання з квітня 2019]
- Погода в селі Косаківка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |