Церкаріозний дерматит
Церкаріозний дерматит (англ. cercarial dermatitis, також шистосомозний дерматит англ. schistosome dermatitis, «свербіж плавців» лат. swimmer's itch) — гостре паразитарне захворювання людей, що контактували зі стоячою або слабо-проточною водою (найчастіше при купанні), що виникає при ураженні їх шкіри церкаріями — плаваючими личинками паразитичних хробаків класу трематод, що паразитують на водоплавних птахах. В основному шистосоматозні дерматити спричинюють церкарії Trichobilharzia regenti[en] Trichobilharzia szidati[1][2], Tr. stagnicolae і Tr. franki. Діти заражаються частіше, ніж дорослі, через те що діти частіше плавають при березі, де більше концентруються церкарії. В основі ураження короткочасна алергічна імунна реакція, що виникає на шкірі людей, інфікованих церкаріями.
| Церкаріозний дерматит | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Причини | Q67207084? |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 1F86.4 |
| МКХ-10 | B65.3 |
| DiseasesDB | 32723 |
 Schistosome cercarial dermatitis у Вікісховищі | |
Актуальність
ред.Точна частота поширення хвороби невідома. Є дані, що до 7 % мандрівників, які відвідують медичні заклади з приводу захворювань, пов'язаних із подорожами, мають церкаріозний дерматит. У Сполучених Штатах Америки більшість випадків трапляється у східних та південних прибережних районах від Нью-Джерсі до Техасу. Найбільша захворюваність у Флориді. У світі максимум поширення припадає на тропічні зони, хоча випадки виявлення у Франції та Португалії, ілюструють ширше поширення збудників. Поширена хвороба у Карибському регіоні, Центральній і Південній Америці, Африці, Південно-Східній Азії та Австралії.
Етіологія
ред.Остаточним хазяїном пташиних шистосом, що спричинюють «свербіж плавців», виступають водоплавні птахи. Яйця шистосом потрапляють у воду з фекалій птахів, з них вилуплюються мірацидії, що проникають у тіло черевоногих молюсків. Після виходу з тіла черевоногого молюска, який виступає в ролі проміжного хазяїна, церкарії деяких видів трематод заражають наступного хазяїна, проникаючи крізь шкірні покриви.
Патогенез
ред.Природний життєвий цикл церкарій починається з яєць, які з послідом птахів-хазяїв потрапляють у воду, де вилуплюються церкарії. Використовуючи свої протеази, вони проникають через фолікули, тріщини або неушкоджену шкіру. Проникнувши в роговий шар, церкарії скидають природну кутикулу. Зазвичай вони починають міграцію протягом кількох днів і транспортуються через лімфатичну та венозну системи в пташині органи.
При спробі заразити неспецифічного хазяїна з грубшою шкірою, як то людину, пташині церкарії проникають у шкіру, спричинюючи набряки з лізисом клітин епідермісу, в результаті імунологічних реакцій личинки гинуть. Виникає подразнення шкіри, алергія і сильний свербіж. Він виникає внаслідок імунної відповіді як на личинки, так і на їхні продукти.
Клінічні прояви
ред.Через 10-15 хвилин після проникнення в шкіру личинок з'являється свербіж, а через годину після купання на шкірі виникає плямистий висип, що зникає за 6-10 годин. При повторному зараженні на шкірі утворюються еритеми та червоні папули, що супроводжується сильним свербінням шкіри.
Діагностика
ред.Ґрунтується на вивченні анамнезу і даних фізикального обстеження. У деяких випадках допомагають результати клінічного аналізу крові, де виявляється еозинофілія. У типових випадках у крові збільшений рівень імуноглобуліну Е (IgE).
Лікування
ред.Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Лікування здійснюється протигельмінтними засобами, при цьому свербіж проходить протягом 24-72 годин, а шляхи їх проходження – протягом 7-10 днів. Звичайним вибором є пероральний альбендазол, івермектин, тіабендазол. Зазвичай рекомендується альбендазол по 0,4 г / добу протягом 3 днів. Івермектин можна ввести у 1-й день у дозі 12 мг і повторити наступного дня.
Свербіж знімається розчином саліцилового спирту. У деяких випадках можуть бути призначені антигістамінні препарати. У тяжких випадках показано застосування глюкокортикостероїдів. Зрідка застосовується кріохірургія, яка є болючою і часто вимагає кількох процедур. Допомагає також змащування уражених ділянок підкисленими продуктами: яблучний сік, лимон, відвар череди. Іноді застосовується оксид цинку. Існують також спеціальні мазі проти свербіння, наприклад, із ментолом. Поки свербіж і набряк не пройдуть, потрібно продовжувати робити примочки, компреси і ванни, але без мила. Свербіж плавців в основі має алергічні чинники, тому слід виключити з раціону можливі алергени: фрукти і ягоди червоного, жовтого і помаранчевого кольору, екзотичні продукти, гострі страви, прянощі. Слід харчуватися простою їжею, пити кефір, ацидофілін, кисле молоко, лужні мінеральні води, а також відмовитися на цей час від газованих напоїв, консервованих соків.
Профілактика
ред.Уникати купання в мілководних ділянках водойм зі стоячою водою і густою водною рослинністю, де мешкають качки. Не ходити босими ногами по підводній рослинності — це зони концентрації церкарій. При попаданні в подібне місце слід виплисти з нього якомога швидше, вийти з води і ретельно витерти шкіру шорстким рушником. Найбільша ймовірність зараження буває у водоймах із значним антропогенним навантаженням (в межах міста, забруднених органічними відходами), великою кількістю водоплавних птахів і водних молюсків, при температурі води вище 20°С[3].
Щоб вберегтися від церкарій, перед входом у воду всі відкриті частини тіла потрібно рясно змастити кремом або маззю (від комарів, мошок і тому подібних комах), що містить найбільшу концентрацію (до 40 %) диметилфталату або дибутилфталату. При багаторазовому купанні слід періодично оновлювати захисний шар крему. Добре захищає людину при перебуванні у воді будь-яка щільна тканина, але при цьому верхній одяг має бути заправлений у штани, а штанини — в чоботи. При цьому чим грубіший матеріал і чим щільніше він прилягає до тіла, тим менше шансів нападу церкарій. Найбільший захист дає гідрокостюм.
Після виходу з води всі відкриті ділянки тіла людини, не вкриті маззю, рекомендується ретельно витерти рушником.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Tomáš Macháček, Libuše Turjanicová, Jana Bulantová, Jiří Hrdý, Petr Horák. Cercarial dermatitis: a systematic follow-up study of human cases with implications for diagnostics // Parasitology Research. — 2018. — Vol. 117, iss. 12 (1 December). — P. 3881–3895. — ISSN 1432-1955 0932-0113, 1432-1955. — DOI:.
- ↑ Цикл развития Trichobilharzia ocellata. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
- ↑ Церкариозы, как медико-биологическая проблема озера Нарочь // Минский областной центр гигиены, эпидемиологии и общественного здоровья. Архівовано з джерела 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
Джерела
ред.- Martha L Muller. Pediatric Cutaneous Larva Migrans. Updated: May 23, 2018. Medscape. Drugs & Diseases. Pediatrics: General Medicine (Chief Editor: Russell W Steele) [1] [Архівовано 15 липня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- David T Robles, Jacquiline Habashy. Cutaneous Larva Migrans. Updated: Oct 09, 2020. Medscape. Drugs & Diseases. Dermatology (Chief Editor: William D James) [2] [Архівовано 22 листопада 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
Література
ред.- Беэр С. А., Воронин М. В. [3] / Отв. ред. С. О. Мовсесян; Рец.: М. Д. Сонин, В. П. Сергиев; Институт паразитологии РАН. — М. : Наука, 2007. — 240 с. — ISBN 5-02-035654-9. Архівовано з джерела 20 липня 2021
- Беэр С. А., Герман С. М. Экологические предпосылки обострения ситуации по церкариозам в городах России (на примере Московского региона) [Архівовано 2 липня 2021 у Wayback Machine.] // Паразитология. — 1993. — Т. 27. — № 6. — С. 441—449.
- Беэр С. А. Церкариозы как новая медико-экологическая проблема городов [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.] // РЭТ-Инфо. — 2001. — № 2.
- Беэр С. А., Герман С. М., Воронин М. В. Церкариозы — медико-экологическая проблема мегаполисов России: Некоторые итоги мониторинга // Актуальные проблемы инфектологии и паразитологии [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — 2001.
- Проблема шистосоматидного дерматита на озере Нарочь (литературный обзор) [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.] / С. В. Федорович, Г. Н. Чистенко, А. Г. Маркова, Т. М. Рыбина // Проблемы здоровья и экологии. — 2006. — № 3(9). — С. 136—144.
- [4] / Под ред. Т. В. Жуковой, В. С. Люштыка. — Мн. : Медисонт, 2007. — 220 с. — ISBN 978-985-6530-60-2. Архівовано з джерела 20 квітня 2017
- Бекиш О.-Я. Л., Дороженкова Т. Е. Церкариальные дерматиты как проблема Нарочанского курортного региона [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.] // Медицинские новости. — 2008. — № 16. — С. 40–44.
- Дороженкова Т. Е. Церкарии семейства Schistosomatidae как возбудители церкариальных дерматитов в водоёмах Минской области на примере озера Нарочь: автореферат дис. … канд. биол. наук : 03.02.2011 : защищена 25.10.2011 / Т. Е. Дороженкова; Витебский государственный медицинский университет. — Витебск, 2011. — 24 с.
- Дороженкова Т. Е., Чистенко Г. Н. Церкариальные дерматиты в Беларуси [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.] // Медицинский журнал. — 2014. — № 4 (50). — С. 136—142. — ISSN 1818-426X https://elibrary.ru/item.asp?id=22738545
Посилання
ред.- ЦЕРКАРІОЗ (СВЕРБІЖ КУПАЛЬЩИКА) — СИМПТОМИ, ФОТО [Архівовано 9 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Рудько Т. Утиная болезнь [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.] // Беларусь сегодня. — 2001. — 18 июля. (рос.)
- Корсак Д. Нарочанский церкариоз: Что делать и кто виноват // mogilev.by — 2010. — 1 сентября. (рос.)
- Патыко Д. Церкарий ошибается один раз [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.] // medvestnik.by — 2016. — 28 июля. (рос.)
- Церкарии шистосом (Trichobilharzia ocellata и Trichobilharzia stagnicolae) [Архівовано 15 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
(рос.)