Відкрити головне меню

Кормча книга (від давньорус. кърмьчая, буквально – книга кормчого: того, хто стоїть біля кормила; книга керуючого) – збірник канонів і цивільних законів із церковних справ у православних слов'янських церквах. Власне назва "Кормча" є слов'янським найменуванням аналогічних візантійських збірок – номоканонів (грец. – νομ οκανών – звичай, закон – та κανών– правило, норма). Включала правила святих апостолів, постанови Вселенських церковних соборів (див. Собори вселенські), твори отців церкви 4–7 ст. (див. Патристика), а також місцеві церковні та світські правові норми. Відома в східнослов'янському світі з 2-ї пол. 11 ст. Існує бл. 180 різних її редакцій і списків 12–18 ст. Редагувалася й укладалася в Києві та Володимирі (нині м. Володимир-Волинський). 1262 київський митрополит Кирило II виписав з Болгарії найновішу обробку К., здійснену на Афоні наприкінці 12 – поч. 13 ст., вона дістала назву Сербської (за ім'ям її редактора – святителя Сави Сербського, 1169–1235). Доповнена й виправлена в Києві 1262–73, поширювалася не тільки в межах Київської митрополії, а й в ін. правосл. слов'ян. церквах. Володимиро-Волинський список 1286 київської К. правив за оригінал для багатьох ін. списків, що поширювалися наприкінці 13–14 ст. на українських і білоруських землях Великого князівства Литовського та у Молдові.

Найстарішим прийнято вважати Номоканон Іоанна Схоластика, антіохійського адвоката, згодом константиноп. патріарха (565–578). Складається з 50 титулів (глав). Містить витяги з новел імп. Юстиніана I. Для болгарської церкви на слов'ян. мову перекладений у 2-й пол. 9 ст. При перекладі збережено правила, що поширювалися на східні християн. церкви, та додано "Закон судный людєм".

Наступним за хронологією є Номоканон з 14 титулів. Існує у двох редакціях (629 та 883). Деякі вчені (В.Бенешевич, М.Заозерський, А.Павлов, О.Лотоцький) укладачем цього збірника вважали константиноп. патріарха Фотія (857–867, 877–886), тому він має ще назву "Номоканон Фотія". До нього ввійшли відібрані імператорські укази про церкву. На слов'ян. мову перекладений у 2-й пол. 9 ст. Однією з його редакцій є Владимирська (читалася 1274 на церк. соборі у м. Владимир на Клязьмі, нині м. Владимир, РФ), на її основі було укладено Переяславль-Залєську К. (1280), Володимиро-Волинську К. (1286) та Лукашевицьку К. (14 ст.). На думку дослідників (Я.Шапова), назву "Кормча" вперше вжито щодо Переяславль-Залєського збірника.

Важливе значення для правосл. церк. права мала К. святителя Сави Сербського – церк.-цивільний збірник для Сербської правосл. церкви та д-ви, укладений наприкінці 12 – поч. 13 ст. Вважають, що вона є сербським варіантом Номоканона з 14 титулів. Книга містить обидві передмови та систематичний покажчик Номоканона з 14 титулів, візант. збірник імператорських указів про церкву Іоанна Схоластика у 87 главах й ін. закони з церк. справ. До Київської Русі вона надійшла вже з коментарями Алексія Аристіна (одного з найавторитетніших візант. каноністів 12 ст., автора тлумачень церк. канонів). Існувало кілька її редакцій, зокрема, Сербська (та, що була завезена 1262 з Болгарії на прохання київ. митрополита Кирила II), Рязанська (або Йосифовська, складена для рязанського єпископа Йосифа 1284) та Софіївська (створена між 1294 і 1299 для новгород. єпископа Климента; названа за місцем її знаходження – у Софійському соборі в Новгороді Великому).

Найстарішою з відомих сучасним дослідникам збірок Кормчих книг, поширених на території України є Єфремівська Кормча – вона датується кінцем ХІ – початком ХІІ ст.[1] Правові норми Єфремівської Кормчої регулюють правовідносини представників вищого духовенства; представників нижчого духовенства, причетників та ченців, мирян. Правові норми Єфремівської Кормчої справили величезний вплив на формування сімейного права Русі.[2] Деякі правові поняття, принципи та норми, які поширилися на території Русі у змісті Єфремівської Кормчої закріпилися у правовій системі України сьогодення.

Київський Номоканон, або "Номоканон при Великому Требнику" (кін. 15 ст.) був скороченим та переробленим зводом низки канонів правосл. церкви, розміщених наприкінці Великого Требника – збірки молитов до всіх церк. таїнств та норм щодо їх здійснення. Слов'ян. переклад, який має помітні ред. відмінності від грец. оригіналу, з'явився на поч. 16 ст. Перше друковане видання К. з передмовою та додатками Памва (Беринди) здійснене 1620 в Києво-Печерській друкарні. Книга перевидавалася 1624, 1629 – у Києві – та 1639, 1651, 1687 – у Москві.

У період існування (від 14 ст.) двох церк. центрів – у Києві та в Москві – створюються українські списки К., які містять, окрім заг. канонічних правил, статті, що регламентують діяльність місц. церкви. До таких доповнень належать: послання укр. єпископів до моск. митрополита Фотія (у них засвідчується, що укр. єпископи не визнають юрисдикції митрополита Фотія); соборна грамота про обрання Григорія (Цамблака) київ. митрополитом; грамота вел. князя литов. Вітовта про відокремлення Київської митрополії від Моск. (усі документи датовані 1415); грамота короля польс. і вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика правосл. духовенству; Судебник 1498; статути і привілеї щодо прав духовенства східнохристиян. церков.

Джерела та літератураРедагувати

  • Волощенко О.М. Кормча, Кормча книга // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  • Цвєткова Ю. В. Єфремівська Кормча – джерело права Київської Русі (кінець ХІ – початок ХІІ ст.). Дисертація на здобуття наукового ступеня к. ю. н. (спеціальність 12.00.01)
  • Цвєткова Ю.В. Шлюбно-сімейні відносини мирського населення Київської Русі (за правовими нормами Єфремівської Кормчої книги)// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Юридичні науки. вип.55, 2003 – С. 177 - 179

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Цвєткова Ю. В. Єфремівська Кормча – джерело права Київської Русі (кінець ХІ – початок ХІІ ст.). Дисертація на здобуття наукового ступеня к. ю. н. (спеціальність 12.00.01)
  2. Цвєткова Ю.В. Шлюбно-сімейні відносини мирського населення Київської Русі (за правовими нормами Єфремівської Кормчої книги)// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Юридичні науки. вип.55, 2003 – С. 177 - 179