Історія ЛьвоваРедагувати

Давнішня історія. Заснування міста.Редагувати

За археологічними дослідженнями, на місці Львова існували поселення починаючи з V ст. нашої ери. На той час тут існували східнослов'янські племена білих хорват, можливо лучан та волинян. Існує думка, що наприкінці ІХ ст. ці землі належали Великоморавскій державі. В 10 столітті на них претендували князівство Велика Польща, під час царювання Мешко I (Mieszko I) і Київська Русь. Передбачається, що Мешко володів цими землями з 960 до 980 року. Відповідно до літописа Нестора, в 981 році вони були зайняті князем Володимиром Великим.

До часу постання Львова існували вже такі історичні міста, як Галич, Звенигород, а в околицях сучасного міста -- менші укріплені городи, такі, як Підгородище, Завадів, Грибовичі, Страдч, Щекотин, Домажир, Рокітна та ін., розташовані на горбах Розточчя чи на схилах північного берега Поділля.

Також археологами знайдені залишки поселень, які існували на території сучасного Львова ще в XII ст. (в районі площі Старий Ринок, на території Онуфріївського монастиря, костьолу Яна Хрестителя, а також вул. Вірменської).

Проте саме місто було засновано в середині XIII століття Галицько-Волинським князем Данилом Романовичем Галицьким та назване на честь його сина, Лева. (Відповідно до інших джерел, місто було засновано вже самим сином Данила Галицького.)

Побудова міста близько 1250 р. вказує на те, що його зродили в першій мірі потреби військово-стратегічні —- оборона галицьких володінь від татарських набігів, а також господарські -- необхідність створення нового торгівельного центру на шляху з Побужжя і Наддніпрянщини до Наддністрянщини, після занепаду Звенигорода.

Першу згадку про Львів знаходимо в Галицько-Волинському літописі (1256р.): "...І коли Данило і Василько збиралися до бою з татарами, трапилося таке, як кара за гріхи. Зайнявся Холм через окаянну бабу, і полум'я було таке, що з усієї землі було видно заграву, також і зі Львова по Белзьких полях, бо сильним було полум'я пожежі."

Княже містоРедагувати

Вигідне розташування Львова на перехресті найважливіших торгових шляхів того часу зумовило його швидкий економічний розвиток. Місто стало значним центром ремесла і торгівлі. Велику роль відіграло також стратегічне положення Львова в центрі Галицько-Волинського князівства, яке давало змогу швидко перекидати війська на загрозливі напрямки. В умовах майже безперервних війн із сусідніми державами це мало дуже важливе значення.

Так, від 1250 до 1340 рр. Львів був княжим містом галицького князівства під володінням Романовичів. У 1272 р. князь Лев Данилович переніс столицю князівства з Галича до Львова.

В роках 1340-1349, коли вимер рід Романовичів, ним править воєвода Дмитро Детько, як намісник литовського князя Любарта.

У 1349 польський король Казимир III Великий захоплює Львів і через сім років в 1356 дарує місту Маґдебурзьке право. Це дає сильний поштовх розвитку міста, а велика вірменська громада міста в 1363 р. засновує вірменську метрополію і церкву.

В 1370 році Львів перейшов під угорське правління, яке виконував від 1372 по 1379 р. Володислав Опольський з шлезької лінії П'ястів, потім угорські урядники, а в роках 1385 -- 1387 знов Володислав Опольський. У 1379 року місто отримує право мати свої склади, що різко збільшило привабливість міста для торговців.

У 1387 Львів й навколишні землі було приєднано до польської корони королевою Ядвігою. (Пізніше деякі польські королі коронувалися саме під Львовом.)


2

Положення княжого міста тісно пов'язане з фізіографією. Місто розбудувалось на границі сухого незалісеного подільського берега й залісеної багнистої заплави Полтви, саме там, де на стику водотривкого вапняку виходять багаті горизонти джерельної води.

Старий Львів, як і інші тогочасні міста українських князівств, складалися з трьох частин: дітинця, тобто укріпленого міста, підгороддя (окольне місто) і пригороддя. Дітинець знаходився на тій горі, що звалася в XV ст. Горай, в XVII – Лиса гора (у новіші часи її почали звати Княжою горою) і була відділена від Високого Замку глибоким яром, засипаним після 1830-1840 рр. Як видно з гравюри XVII ст. це була висока і незалісена, стрімка і важкодоступна гора.

Дітинець був добре укріплений валами, засіками і частоколом так, що витримував численні ворожі напади. Тут, імовірно, знаходився "стовп" – оборонна вежа, будинок для князя і дружини, сховища для харчів та, можливо, каплиця. Мешкати тут було доволі важко з причини сильних вітрів.

По північно-західному схилі гори простягалося підгороддя, яке було також укріплене валами і частоколами. Тут були княжі тереми (вище церкви св'ятого Миколая, на горбку, що звався Будильниця), від яких вела круто вниз дорога до торговиці – Старий Ринок.

Пригороддя займало правий берег заплави ріки Полтви і схили гори та тяглося півколом по західній, північній та південній стороні Княжої гори. Воно не було укріплене, імовірно, захищалося тільки валами або й частоколом, а на випадок збройного ворожого нападу мешканці разом зі своїм майном тікали і шукали захисту в окольнім городі та дітинці. Окремо, на стрімкій горі, стояв укріплений монастир св. Юра.

Княже місто розбудовувалося на торгівельному шляху, що йшов від Чорного моря через Галич-Львів-Холм до Балтійського. Цей шлях проходив через Старий Ринок та повз численні церкви і монастирі, з яких залишились донині (побудовані наново на старих місцях чи фундаментах) – церкви: св. Параскеви, св. Онуфрія і св. Миколая; костели: Івана Хрестителя і Марії Сніжної.

Будівництво було, як стверджують фундаменти, візантійсько-романське, в більшості мабуть дерев'яне, тому то з давніх пам'яток в цілісності нічого не залишилося.

Княже місто було людне (тут були колонії: німецька, вірменська, татарська) й просторе, з численними домами і крамами, городами і садами. Поля й сіножаті знаходились і на другому березі Полтви. Його простір становив 50 га і сполучався на сході з громадою Знесіння.

Польсько-Литовська держава (Річ Посполита)Редагувати

У складі Польщі (а пізніше і Польсько-Литовського держави) Львів став столицею «Російського воєводства», котра включала п'ять областей: Львів, Холм, Санок, Галич і Перемишль. У міста було право мати власні склади, дало змогу одержувати значні прибутку від товарів, перевезених між Чорным та Балтійським морями. Протягом наступних століть населення міста швидко зростала, і Львів став багатонаціональним містом з безліччю релігійних сповідань і важливим центром культури, науки і торгівлі.

Міські оборонні споруди були укріплені, і Львів стало однією з найважливіших фортець, які захищають Річ Посполиту з південного сходу.

У місті одночасно перебували три архієпископства: Римо-Католицьке, Греко-Католицьке і Вірмено-Католицьке. Місто наповнювався безліччю поселенців з різних країн: німцями, євреями, італійцями, англійцями, шотландцями і багатьма іншими національностями. З XVI століття місті з'явилися протестанти.

1527 рік ознаменувався великим пожежею, якому згорів майже весь місто.

У першій половині XVII століття місто налічував приблизно 25—30 тисяч жителів. Тут існувало понад 30 цехів, у яких налічувалося 133 ремісничих професії.

У 1618 місто згадується у роботі німецьких істориків Ґ. Брауна, Ґ. Ґоґембергера, З. Новелана «Видатні міста світу».

Занепад Речі ПосполитоїРедагувати

В складі Австро-Угорської імперіїРедагувати

20 століттяРедагувати

Польсько-українська війнаРедагувати

Радяньсько-польська війна 1919-21 рр.

Місто в 1920-ті - 1930-тіРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Радяньський ЛьвівРедагувати

ВиробництвоРедагувати

НаукаРедагувати

КультураРедагувати

Незалежна УкраїнаРедагувати