Вікіпедія

Користувач:Stiltezh/Список країн без збройних сил

< Користувач:Stiltezh
Країни без регулярних військових сил,
   держави без збройних сил
   держави без постійної армії, але з обмеженими військовими силами

Це список країн без збройних сил. Термін «країна» тут означає суверенні держави, а не залежні території (наприклад, Гуам, Північні Маріанські Острови, Бермудські Острови), оборона яких є відповідальністю іншої країни або альтернативної армії. Термін «збройні сили» стосується будь-якої фінансованої урядом оборони, яка використовується для підтримання внутрішньої та зовнішньої політики відповідного уряду. Деякі з перерахованих країн, наприклад, Ісландія та Монако, не мають постійних армій, але все ще мають неполіцейські військові сили.[1][2][3]

Багато хто з 21 країни, перелічені тут, зазвичай мають давні угоди з колишньою країною-окупантом; одним із прикладів є угода між Монако та Францією, яка існує щонайменше 300 років.[4][5] Країни-учасниці договору про вільну асоціацію[en] (Маршаллові Острови, Федеративні Штати Мікронезії (ФШМ) і Палау) покладаються на оборону Сполучених Штатів. Вони забезпечують розв'язання своїх проблем національної безпеки на щорічних засіданнях Об’єднаного комітету для обговорення питань оборони з Тихоокеанським командуванням США. Андорра має невелику армію, і вона може запросити оборонну допомогу, якщо це необхідно,[6][7] тоді як Ісландія має унікальну угоду[en] від 1951 року зі Сполученими Штатами, яка вимагає від них забезпечувати оборону Ісландії, коли це необхідно, хоча постійні збройні сили там не дислокувалися з 2006 року.[8][9]

Решта країн несуть відповідальність за власний захист і діють або без будь-яких збройних сил, або з обмеженими збройними силами. Деякі країни, зокрема, Коста-Рика та Гренада, пройшли процес демілітаризації.[10][11][12] Інші країни були сформовані без збройних сил, наприклад, Самоа[en] понад 60 років тому;[13] головна причина полягає в тому, що на момент здобуття незалежності вони перебували або все ще перебувають під захистом іншої держави.

Країни без збройних сил ред.

Країни, де немає офіційних збройних сил
Країна Коментарі Прим.
  Андорра Андорра не має постійної армії, але підписала договори з Іспанією та Францією про свій захист. Вона має невелику добровольчу армію, яка виконує суто церемоніальні функції. Воєнізований підрозділ спеціального призначення GIPA (підготовлений у боротьбі з тероризмом і порятунку заручників) є частиною національної поліції. Оборонну допомогу надають Франція та Іспанія відповідно до неофіційної угоди між трьома країнами. [14][15]
  Ватикан Має корпус жандармерії для підтримання внутрішнього правопорядку. Швейцарська гвардія, озброєний підрозділ, якому доручено охорону папи, офіційно підпорядковується Святому Престолу, а не державі-місту. Ватикан не має договору про оборону з Італією, оскільки це порушило б нейтралітет Ватикану, але неофіційно італійські збройні сили захищають Ватикан. Палатинську та Дворянську гвардії скасували в 1970 році. [16][17][18][19]
  Гренада Не має постійної армії з часів розформування народно-революційної армії в 1983 році після вторгнення США. Королівська поліція Гренади має воєнізовану спеціальну службу для цілей внутрішньої безпеки. За оборону відповідає Регіональна система безпеки[en] (RSS). [20]
  Домініка У Домініці немає постійної армії з 1981 року. У поліції Співдружності Домініки є загін спеціального призначення та берегова охорона. За оборону відповідає RSS. У разі війни чи інших надзвичайних ситуацій поліція може діяти як військова сила, якщо це проголошено владою. [21][22][23]
  Кірибаті Згідно з конституцією, єдиними дозволеними силами є поліція, яка включає підрозділ морського спостереження для внутрішньої безпеки. Морський нагляд оснащений стрілецькою зброєю та утримує один патрульний катер тихоокеанського класу[en] типу Teanoai. Допомога на оборону надається Австралією та Новою Зеландією згідно з неофіційною угодою між трьома країнами. [24][25][26]
  Ліхтенштейн Скасувала свою постійну армію в 1868 році, бо вона вважалася надто дорогою. Армія дозволена лише під час війни, але такої ситуації ніколи не виникало. Ліхтенштейн містить поліцію тактичного підрозділу, оснащеним стрілецькою зброєю для виконання обов'язків щодо забезпечення внутрішньої безпеки. Оборонна допомога надається Австрією та Швейцарією відповідно до неофіційної угоди між трьома країнами. [27][28]
  Маршаллові Острови З моменту заснування країни єдиними дозволеними силами є поліція, зокрема підрозділ морського спостереження для внутрішньої безпеки. Підрозділ морського спостереження оснащений стрілецькою зброєю та утримує один патрульний катер тихоокеанського класу типу Ломор. Відповідно до договору про вільну асоціацію, оборона є обов’язком Сполучених Штатів. [29][30][31]
  Науру Згідно з неофіційною угодою між двома країнами, за оборону Науру відповідає Австралія. Існує відносно велика озброєна та допоміжна поліції для внутрішньої безпеки. [32][33][34][35][36]
  Палау З моменту заснування країни єдиними дозволеними силами є поліція, зокрема підрозділ внутрішньої безпеки з 30 осіб морського спостереження. Морський нагляд оснащений стрілецькою зброєю та утримує один патрульний катер тихоокеанського класу типу Remeliik та один японський патрульний катер Kedam. Допомога в галузі оборони надається Сполученими Штатами відповідно до договору про вільну асоціацію. [37][38][39]
  Самоа З моменту заснування країни не було сформовано жодної армії. Є невелика поліція та підрозділ морського спостереження для забезпечення внутрішньої безпеки. Група морського спостереження оснащена стрілецькою зброєю та має патрульний катер тихоокеанського класу. Існують неофіційні оборонні зв'язки з Новою Зеландією, які зобов'язані розглянути будь-яке прохання про допомогу відповідно до договору про дружбу 1962 року. [40][41][42]
  Сент-Вінсент і Гренадини Королівська поліція Сент-Вінсент і Гренадини містить два невеликіа воєнізовані підрозділи: загін спеціальної служби та берегову охорону, які відповідають за внутрішню безпеку та патрулювання прибережних вод відповідно. Майже всі командери берегової охорони були офіцерами Королівського військово-морського флоту. За оборону відповідає RSS.
а (у складі 94 особи разом, станом на 2012 рік)
 [20][43][44]
  Сент-Люсія Королівська поліція Сент-Люсії містить два невеликі воєнізовані підрозділи, що складаються зі 116 осіб: підрозділ спеціальної служби та берегова охорона, обидва підрозділи відповідають за внутрішню безпеку. За оборону відповідає RSS. [20][45][46]
  Соломонові Острови Зберігала воєнізовані сили до тяжкого етнічного конфлікту, у який втрутилися Австралія, Нова Зеландія та інші тихоокеанські країни для відновлення закону та ладу. З того часу військові сили не підтримуються. Є порівняно велика поліція та підрозділ морського нагляду для забезпечення внутрішньої безпеки. Група морського спостереження оснащена стрілецькою зброєю й містить два патрульні катери тихоокеанського класу типу Auki та Lata. Допомога в галузі оборони та охорони правопорядку входила до обов'язків RAMSI до 30 червня 2017 року. [47][48][49][50][51]
  Тувалу З моменту заснування країни жодна армія не була сформована. Існує невелика поліція, яка включає підрозділ морського спостереження для внутрішньої безпеки. Підрозділ морського спостереження оснащений стрілецькою зброєю та утримує патрульний катер тихоокеанського класу типу Te Mataili [52][53]
  Федеративні Штати Мікронезії З моменту заснування країни не було сформовано жодної армії. Єдині дозволені сили – це поліція, яка містить підрозділ морського спостереження для забезпечення внутрішньої безпеки. Морське спостереження оснащене стрілецькою зброєю й містить три патрульні катери тихоокеанського класу типу FSS Palikir, FSS Micronesia та FSS Independence. Оборона є обов'язком Сполучених Штатів відповідно до договору про вільну асоціацію. [54][55][56]

Країни без постійної, але з обмеженою армією ред.

Країни без постійної армії, але мають обмежені військові сили
Країна Коментарі Прим.
  Ісландія Немає постійної армії з 1869 року, але є активним членом НАТО. Існувала оборонна угода зі Сполученими Штатами, яка підтримувала Сили оборони Ісландії та військову базу країни з 1951 до 2006 року. Військово-морська авіабаза Кеплавік закрилася наприкінці 2006 року після 55 років служби. Проте США оголосили, що і далі забезпечить оборону Ісландії, але без постійного базування військ у країні. Попри те, що в Ісландії немає постійної армії, у країні діють експедиційні миротворчі сили, система протиповітряної оборони, велика воєнізована берегова охорона, поліцейська служба і тактичний підрозділ. Є також угоди щодо військових та інших операцій безпеки з Норвегією, Данією та іншими країнами НАТО. [57][58][59][60][61][62][63]
  Вануату Поліцейські сили Вануату містять воєнізований підрозділ під назвою Мобільні сили Вануату для забезпечення внутрішньої безпеки. Мобільні сили Вануату складаються з майже 300 осіб, які добре озброєні стрілецькою зброєю. [64][65][66]
  Коста-Рика Стаття 12 Конституції забороняє постійну армію з 1949 року. Однак у країні є громадські сили з обмеженим військовим потенціалом, основна роль яких полягає в охороні правопорядку, внутрішній безпеці та командуванні Службою повітряного спостереження. [67][68]
  Маврикій Маврикій не має постійної армії з 1968 року. Усі військові, поліцейські та охоронні функції виконують 10 000 військовослужбовців, які перебувають на дійсній службі під командуванням комісара поліції. Національна поліція чисельністю 8 тисяч осіб відповідає за забезпечення правопорядку всередині країни. Також існують спеціальні мобільні сили чисельністю 1500 осіб та національна берегова охорона чисельністю 500 осіб, які вважаються воєнізованими підрозділами. Обидва підрозділи оснащені стрілецькою зброєю. [69][70][71]
  Монако Відмовилася від загальних військових вкладень у 17 столітті, оскільки розвиток артилерійських технологій зробив її беззахисною, але досі визнає себе володаркою обмежених збройних сил. Хоча оборона є обов'язком Франції, зберігаються два невеликі військові підрозділи; один переважно обороняє принца та судову владу, а інший відповідає за цивільну оборону та гасіння пожеж. Обидва підрозділи добре навчені та оснащені стрілецькою зброєю. Окрім збройних сил для забезпечення внутрішньої безпеки існує збройна національна поліція. [72][73][74][75]
  Панама Скасувала свою армію в 1990 році, що було підтверджено одноголосним голосуванням парламенту за зміну конституції в 1994 році. Державні сили Панами складаються з Національної поліції, Національної прикордонної служби, Національної аеронавігаційної служби та Служби інституційного захисту. Вони мають деякий військовий потенціал. [76][77][78]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ The Defence Act | Defence and Security Affairs | Subjects | Ministry for Foreign Affairs. Mfa.is. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
  2. ↑ Direction de la Sûreté Publique / Département de l'Intérieur / Le Gouvernement / Gouvernement et Institutions / Portail du Gouvernement - Monaco (фр.). Gouv.mc. Процитовано 17 червня 2012.
  3. ↑ Comparative Criminology | Europe - Monaco (англ.). Rohan.sdsu.edu. 1 січня 2002. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  4. ↑ Monaco signs new treaty with France. Monaco Consulate. Архів оригіналу за 21 жовтня 2007. Процитовано 27 лютого 2008.
  5. ↑ ЦРУ - Всесвітня книга фактів. Cia.gov. Процитовано 17 червня 2012.
  6. ↑ Documento BOE-A-1993-16868. BOE.es. 30 червня 1993. Процитовано 23 серпня 2022.
  7. ↑ Andorra Defense Forces - 1990. CIA World Factbook. 1990. Процитовано 27 лютого 2008.
  8. ↑ Iceland Defense Force. Global Security. Процитовано 27 лютого 2008.
  9. ↑ U.S. Military Forces Leaving Iceland. Usmilitary.about.com. Процитовано 17 червня 2012.
  10. ↑ Treaty Establishing the Regional Security System (1996). Державний департамент США. Процитовано 27 лютого 2008.
  11. ↑ Schanche, Don A. (17 березня 1990). Breakup of Palace Guard Helps to Demilitarize Haiti - Los Angeles Times. Articles.latimes.com. Процитовано 17 червня 2012.
  12. ↑ Costa Rica. World Desk Reference. Архів оригіналу за 2008-11-2. Процитовано 27 лютого 2008.
  13. ↑ Top 10 Countries Without Military Forces | Top 10 Lists. TopTenz.net. Процитовано 17 червня 2012.
  14. ↑ Andorra. Всесвітня книга фактів. Центральне розвідувальне управління. Процитовано 17 червня 2012.
  15. ↑ El Sometent | Tourism. Turisme.andorralavella.ad. 17 травня 2011. Процитовано 17 червня 2012.
  16. ↑ Vatican City. World Desk Reference. Архів оригіналу за 22 листопада 2006. Процитовано 27 лютого 2008.
  17. ↑ Charlies Witke, Review of David Alvarez, The Pope's Soldiers: A Military History of the Modern Vatican, Michigan War Studies Review (January 20, 2012).
  18. ↑ Holy See (Vatican City). Всесвітня книга фактів. Центральне розвідувальне управління. Процитовано 17 червня 2012.
  19. ↑ David Alvarez (2001). The Pope's Soldiers: A Military History of the Modern Vatican Modern War Studies. University Press of Kansas. ASIN 0700617701.
  20. ↑ а б в Treaty Establishing the Regional Security System (1996). Державний департамент США. Процитовано 27 лютого 2008.
  21. ↑ Overview. 26 countries without armies. APRED. Процитовано 7 липня 2015.
  22. ↑ The Caribbean: Defence and Security in the Anglophone Caribbean — The Roads to Cooperation, p. 113
  23. ↑ Special Service Unit
  24. ↑ Kiribati Defense Forces – 1991. Всесвітня книга фактів. Центральне розвідувальне управління. Процитовано 27 лютого 2008.
  25. ↑ Kiribati. Freedom House. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 17 червня 2012.
  26. ↑ Australian Government, Department of Defence (20 листопада 1943). Operation KIRIBATI ASSIST - Department of Defence. Defence.gov.au. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 31 березня 2014.
  27. ↑ Background Note: Liechtenstein. Державний департамент США. Процитовано 27 лютого 2008.
  28. ↑ Imagebroschuere_LP_e.indd (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2013. Процитовано 19 жовтня 2012.
  29. ↑ Background Note: Marshall Islands. Державний департамент США. Процитовано 27 лютого 2008.
  30. ↑ Marshall Islands. www.freedomhouse.org. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 20 червня 2012.
  31. ↑ Top 10 Countries Without Military Forces | Top 10 Lists. TopTenz.net. Процитовано 30 березня 2013.
  32. ↑ Nauru. Всесвітня книга фактів. Центральне розвідувальне управління. Процитовано 21 вересня 2008.
  33. ↑ Guns in Nauru: Facts, Figures and Firearm Law. Gunpolicy.org. Процитовано 17 червня 2012.
  34. ↑ Nauru. Всесвітня книга фактів. Центральне розвідувальне управління. Процитовано 17 червня 2012.
  35. ↑ Comparative Criminology | Asia - Nauru. Rohan.sdsu.edu. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 17 червня 2012.
  36. ↑ Nauru. Freedom House. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  37. ↑ Palau. Encyclopedia of the Nations. Процитовано 27 лютого 2008.
  38. ↑ Palau. Freedom House. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 17 червня 2012.
  39. ↑ U.S. Relations With Palau. Державний департамент США. 7 лютого 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  40. ↑ Samoa. Всесвітня книга фактів. Центральне розвідувальне управління. Процитовано 27 лютого 2008.
  41. ↑ Samoa. State.gov. 1 лютого 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  42. ↑ Samoa. Freedom House. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 17 червня 2012.
  43. ↑ Comparative Criminology | North America - Saint Vincent and the Grenadines. Rohan.sdsu.edu. 27 жовтня 1979. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 17 червня 2012.
  44. ↑ History. Ministry of National Security, Air and See Port Development, Government of Saint Vincent and the Grenadines. Архів оригіналу за 25 березня 2013. Процитовано 17 червня 2012.
  45. ↑ Royal Saint Lucia Police Force. Rslpf.com. 4 листопада 1961. Процитовано 17 червня 2012.
  46. ↑ Saint Lucian Military statistics, definitions and sources. Nationmaster.com. Процитовано 17 червня 2012.
  47. ↑ Australian defence presence in solomon islands. Australian Government Department of Defense. Архів оригіналу за 2008-8-27. Процитовано 27 лютого 2008.
  48. ↑ The Solomons Islands 1998-2003 [Архівовано 2012-05-09 у Wayback Machine.], britains-smallwars.com/.
  49. ↑ Solomon Islands. Freedom House. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 17 червня 2012.
  50. ↑ Solomon Islands. Всесвітня книга фактів. Центральне розвідувальне управління. Процитовано 17 червня 2012.
  51. ↑ Regional Assistance Mission to Solomon Islands - Home. RAMSI. 26 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  52. ↑ Country Context. World Health Organization. Архів оригіналу за 26 квітня 2005. Процитовано 27 лютого 2008.
  53. ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 жовтня 2018. Процитовано 8 травня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  54. ↑ Inspection of Embassy Kolonia, Federated States of Micronesia (ISP-I-02-09). Державний департамент США. Архів оригіналу за 29 серпня 2007. Процитовано 27 лютого 2008.
  55. ↑ Micronesia, Federated States of. Всесвітня книга фактів. Центральне розвідувальне управління. Процитовано 30 березня 2013.
  56. ↑ Micronesia. www.freedomhouse.org. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 19 червня 2012.
  57. ↑ Iceland Defense Force. Global Security. Процитовано 27 лютого 2008.
  58. ↑ U.S. Department of State: Iceland. State.gov. 8 листопада 2011. Процитовано 17 червня 2012.
  59. ↑ A press release from the Norwegian Ministry of Foreign Affairs. Regjeringen.no. 26 квітня 2007. Процитовано 17 червня 2012.
  60. ↑ An English translation of the Norwegian-Icelandic MoU at the website of the Norwegian Ministry of Foreign Affairs (PDF). Процитовано 17 червня 2012.
  61. ↑ Norway Post: Norway and Iceland to sign defence agreement [Архівовано 2007-09-29 у Wayback Machine.]
  62. ↑ Aftenposten: Norway to help defend Iceland [Архівовано 2011-06-29 у Wayback Machine.]
  63. ↑ Danmarks Radio. Dr.dk. 26 квітня 2007. Процитовано 17 червня 2012.
  64. ↑ Vanuatu. Freedom House. Процитовано 17 червня 2012.
  65. ↑ The Vanuatu Police Force. Epress.anu.edu.au. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  66. ↑ ЦРУ - Всесвітня книга фактів. Cia.gov. Процитовано 17 червня 2012.
  67. ↑ Costa Rica. World Desk Reference. Архів оригіналу за 2008-11-2. Процитовано 27 лютого 2008.
  68. ↑ El Espíritu del 48. Abolición del Ejército (ісп.). Процитовано 9 березня 2008.
  69. ↑ Background Note: Mauritius. Державний департамент США. Процитовано 27 лютого 2008.
  70. ↑ Mauritian Military Data. Nationmaster.com. Процитовано 17 червня 2012.
  71. ↑ ЦРУ - Всесвітня книга фактів. Cia.gov. Процитовано 17 червня 2012.
  72. ↑ Monaco signs new treaty with France. Monaco Consulate. Архів оригіналу за 21 жовтня 2007. Процитовано 27 лютого 2008.
  73. ↑ [1] [Архівовано 2013-12-06 у Wayback Machine.]
  74. ↑ [2] [Архівовано 2013-08-12 у Wayback Machine.]
  75. ↑ La Compagnie des Carabiniers de S.A.S. le Prince - Palais Princier de Monaco. Palais.mc. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  76. ↑ The Panama Defense Forces. Library of Congress. Процитовано 27 лютого 2008.
  77. ↑ ЦРУ - Всесвітня книга фактів. Cia.gov. Процитовано 17 червня 2012.
  78. ↑ Panama military - Flags, Maps, Economy, Geography, Climate, Natural Resources, Current Issues, International Agreements, Population, Social Statistics, Political System. Photius.com. Процитовано 17 червня 2012.

Рекомендована література ред.

  • Барбе, Крістоф (2001). La non-militarisation et les pays sans armée: une réalité [Немілітаризація та країни без армії: реальність] (фр.). Флендруз [Во, Швейцарія]: APRED.
  • Барбе, Крістоф (2015). Non-militarisation: Countries without Armies: Identification Criteria and First Findings [Немілітаризація: країни без армії: критерії ідентифікації та перші висновки]. Working Papers from the Åland Islands Peace Institute (англ.). Марієгамн [Фінляндія]: The Åland Islands Peace Institute. Архів оригіналу за 27 травня 2017. Процитовано 18 листопада 2015.

Категорія:Переліки збройних сил Категорія:Військові переліки за країною Категорія:Списки країн

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Stiltezh/Список_країн_без_збройних_сил&oldid=38479580