Вікіпедія

Користувач:Irnerne/Ефект Матильди

< Користувач:Irnerne

Ефектом Матильди є упередження щодо визнання досягнень науковиць, чиїм працям часто присвоюють авторство їхніх колег-чоловіків. Цей ефект вперше описала суфражистка та аболіціоністка Матильда Джослін Ґейдж (1926–98) у своєму ессе "Жінка як винахідниця". Термін "ефект Матильди" у 1993 році заснувала наукова історикиня Марґарет Россітер[1].

Ефект Матильди

Россітер наводить кілька прикладів цього ефекту. Тротула (Трота з Салерно), італійська лікарка, що жила у 12 столітті, написала книги, авторство яких, після її смерті, приписали чоловікам. Серед прикладів дев'ятнадцятого та двадцятого століть є випадки Нетті Стівенс[2][./Matilda_effect#cite_note-2 [2]], Марії Склодовської-Кюрі, Лізи Майтнер, Марієтти Блау, Розалінд Франклін та Джоселін Бел Бернел.

Ефект Матильди пов'язаний з ефектом Матфея, згідно якого видатний науковець часто отримує більше визнання, ніж порівняно невідомий дослідник, навіть якщо їхня праця була спільною чи подібною.

Професор Бен Баррез (нар. 1955 року), нейробіолог у школі Медицини Стенфордського університету, що змінив стать з жіночої на чоловічу, висловлювався про те, як його наукові досягнення сприймають по-іншому, залежно від статі у відповідні часи.

Дослідження ред.

Згідно аналізу понад тисячі виданих досліджень за 1991-2005 роки, науковці частіше цитують публікації науковців, аніж науковиць[3]. У 2012 році дві дослідниці з універститету Неймегена показали, що в Нідерландах стать кандидатів у професори впливає на їхнє оцінювання[4]. Подібні випадки описано в італійській праці, підкріпленій згодом американськими та іспанськими працями[5][6].

Швейцарські дослідники визначили, що ЗМІ для участі у шоу частіше звертаються до науковців, аніж науковиць[7].

Науковці США й досі отримують більше визнання та нагород, порівняно з науковицями, попри схожі досягнення. Ця відмінність потроху зникає та була більш відчутною у 1990-х роках, аніж у 2000-х[8].

Приклади ред.

Приклади жінок, що зіткнулись з ефектом Матильди:

  • Тротула (Трота з Салермо, 12 століття) – італійська лікарка, авторка робіт, що їх авторство по її смерті приписали чоловікам. Ворожість до жінок як вчительок та цілителів вела до заперечення самого їх існування.
  • Нетті Стівенс (1861–1912), відкривачка системи визначення статі XY. Її ключові вивчення хрущака борошняного вперше виявили, що стать організму визначається його хромосомами, а не середовищем чи іншими чинниками. Стівенс значною мірою вплинула на перехід наукової спільноти до цієї нової лінії дослідження: хромосомне визначення статі[9]. Однак, зазвичай це відкриття приписують тогочасному видатному генетикові Томасові Ганту Морґану[10]. Попри її обширну працю в царині генетики, внеском Стівенс до праці Морґана часто нехтують[11].
  • Мері Вітон Калкінз (1863–1930)
  • Ґерті Корі (1896–1957), біохімік, Нобелівська лауреатка, роками працювала помічником свого чоловіка, попри те, що мала кваліфікацію такого ж рівня для професорської посади.
  • Розалінд Франклін (1920–58) – зараз визнавана як авторка принципового внеску до відкриття структури ДНК у 1953 році. На момент відкриття Френсісом Кріком та Джеймсом Ватсоном, за яке два науковці отримали Нобелівську премію у 1962 році, її праця була неналежним чином врахована (хоча Ватсон описав критичну важливість її внеску у своїй книзі 1968 року Подвійна спіраль). 
  • Марта Ґотьє (нар. 1925) – зараз визнана за її важливу роль у відкритті хромосомної аномалії, що призводить до синдрому Дауна, відкриття, що раніше приписували виключно Жеромові Лежену. 
  • Маріан Даймонд (нар. 1926), працюючи в університеті Каліфорнії (Берклі) експериментальним чином відкрила феномен нейропластичності, що суперечив попереднім нейрологічним догмам. Коли її впливова праця 1964 року[12] от-от мала вийти друком, вона виявила, що імена двох її другорядних співавторів, Девіда Креха та Марка Розенцвейґа, розташували перед її ім'ям (що, у свою чергу, було поставлене в дужки). Вона протестувала, що вона зробила основну роботу, описану в документі, і її ім'я помістили на перше місце (без дужок). Інцидент описано у стрічці 2016 року, Наше з мозком кохання: Життя та наука докторки Маріан Даймонд (англ. My Love Affair with the Brain: The Life and Science of Dr. Marian Diamond)[13].
  • Гаррієт Цукерман (нар. 1937) – внаслідок ефекту Матильди, Цукерман також була вказана співавторкою Роберта Мертона у концепції ефекту Матфея[14].
  • Програмістки першого у світі програмованого комп'ютера ENIAC – декілька жінок, зробили ґрунтовний внесок до проекту, серед них: Адель Ґолдстайн, Кей МакНалті, Бетті Дженнінґз, Бетті Снайдер, Мерлін Вескоф, Френ Байлас та Рут Ліхтерман, проте історії про ENIAC зазвичай не розказують про них, і часом фокусуються на досягнення в обладнанні, а не у програмному забезпеченні. Більше інформації можна почерпнути у ессе Дженіфер Лайт "Коли комп'ютери були жінками" (англ. "When Computers Were Women")[15], та у документальній стрічці 2014 року про проект ENIAC.

Приклади науковців, яким надали перевагу перед науковицями у нагородженні Нобелівською премією:

  • У 1903 році Марію Склодовську-Кюрі (1867–1934) включили до Нобелівської премії з фізики лише завдяки наполегливості члена Нобелівського комітету, який стояв на боці науковиць – швецький математик Маґнус Йоста Міттаґ-Лефлер – та її колезі-лауреату, чоловікові П'єрові Кюрі. Марія була першою жінкою, нагородженою Нобелівською премією. Її так і не прийняли до Французької академії наук; одна з її студенток, Марґеріт Перей, буде першою жінкою, якій вдасться туди потрапити (у 1962 році).
  • У 1934 році Нобелівською премією з фізіології або медицини було нагороджено Джорджа Віпла, Джорджа Майнота та Вільяма Мерфі. Їм здалось, що їхню співробітницю, Фріду Робштейт-Робінс, виключили зі списку на підставі її статі. Однак Віпл розділив грошову винагороду з нею, оскільки відчував, що вона також заслуговує на Нобелівську премію, оскільки була співавторкою майже усіх його публікацій.
  • У 1944 році Нобелівську премію з фізики одноосібно отримав Отто Ган. Ліза Майтнер працювала з Ганом та заклала теоретичну базу для поділу ядра (саме вона ввела цей термін). Майтнер не отримала визнання Нобелівським комітетом, частково через стать, частково через цьковане єврейське походження в нацистській Німеччині. Вона потрапила під дію закону відновлення професійної громадянської служби, що забороняв євреям обіймати державні посади, включно з дослідженням. Спочатку її австрійське походження оберігало її від переслідування, проте вона залишила Німеччину після аншлюсу 1938 року[16].
  • У 1950 році Сесіль Павелл отримав Нобелівську премію з фізики за розробку фотографічного методу вивчення ядерних процесів та за подальше відкриття піонів (пі-мезонів). Марієтта Блау була першовідкривачкою у цій сфері. Ервін Шредінгер номінував її на цію премію разом з Гертою Вамбахер, проте їх обох виключили.
  • У 1956 році двоє американських фізиків, Лі Цзундао та Чженьнін Янг, передбачили порушення закону паритету у слабких взаємодіях та запропонували можливий експеримент для його перевірки. У 1957 році Ву Цзяньсюн виконала необхідний експеримент у співпраці з Національним інститутом стандартів та технологій та показала порушення паритету у випадку бета-розпаду. Нобелівською премією у 1957 році нагородили науковців, а Ву знехтували. Вона отримала премію Вольфа у 1987 році як визнання її праці[17].
  • У 1958 році Джошуа Ледерберґ розділив Нобелівську премію з фізіології разом з Джорджем Бідлом та Едвардом Тейтемом. Мікробіолог Джошуа Ледерберґ та його дружина Естер Ледерберґ, спільно з Бідлом та Тейтемом, розробили метод перенесення колоній бактерій з однієї чашки Петрі до іншої, що є необхідним для сучасного розуміння опірності антибіотиків. Однак, Естер Ледерберґ не отримала визнання за її ключову роль у цьому дослідницькому проекті; її внесок мав першорядне значення для успішного втілення теорії[18]. Ба більше, вона не отримала визнання за її відкриття фагу лямбди чи за її вивчення F-плазміди, що дало основу для майбутніх генетичних та бактеріальних досліджень[19]. 
  • Наприкінці 1960-х років Джоселін Бел Бернел (нар. 1943 року) відкрила перші пульсари. За це відкриття у 1974 році Нобелівською премією з фізики було нагороджено її керівника, Ентоні Г'юїша, та Мартіна Райла, з коментарем про їхню першовідкривацьку працю в радіоастрономії. Джоселін Бернел опустили. На момент відкриття вона була Ph.D. студенткою, та почувалась наче розумові зусилля були здебільшого її керівника; проте опущення її зі списку було розкритиковано кількома видатними астрономами, включно з Фредом Гойлом. Йосип Шкловський, що отримав медаль Кетрін Брюс у 1970 році, відшукав Бел на Міжнародному атрономічному союзі 1970 року, щоб сказати: "Міс Бел, ви здійснили найвеличніше астрономічне відкриття двадцятого століття". 

В мистецтві ред.

  • За стіною (полськ. Za ścianą): польський кінофільм режисера Кшиштофа Зануссі, де знімались Майя Коморовська у ролі Анни та Збіґнєв Запасєвіч у ролі Яна. Двоє сусідів по двоквартирному будинку обоє працюють в академії. Ян – замісний професор. Анна, що прагнула познайомитися з ним ближче, могла отримати схожий науковий ступінь, а з тим і легший доступ до його прихильності, проте колега-чоловік не зазначив її у авторстві її дослідження.

Див. також ред.

Джерела ред.

  1. ↑ Rossiter Margaret W. (1993), The Matthew/Matilda Effect in Science, Social Studies of Science, London: Sage Publ., 23: 325—341, doi:10.1177/030631293023002004, ISSN 0306-3127
  2. ↑ Resnick, Brian (7 липня 2016). Nettie Stevens discovered XY sex chromosomes. She didn't get credit because she had two X’s. Vox. Процитовано 7 липня 2016.
  3. ↑ Silvia Knobloch-Westerwick; Carroll J. Glynn (2013), The Matilda Effect—Role Congruity Effects on Scholarly Communication A Citation Analysis of Communication Research and Journal of Communication Articles, Communication Research, Sage Publ., 40 (1): 3—26, doi:10.1177/0093650211418339
  4. ↑ Marieke van den Brink; Yvonne Benschop, Gender practices in the construction of academic excellence: Sheep with five legs, Organization, 19 (4): 507—524, doi:10.1177/1350508411414293
  5. ↑ Peter Hegarty; Zoe Walton, The Consequences of Predicting Scientific Impact in Psychology Using Journal Impact Factors, Perspectives on Psychological Science, 7 (1): 72—78, doi:10.1177/1745691611429356
  6. ↑ María Luisa Jiménez-Rodrigo1; Emilia Martínez-Morante; María del Mar García-Calvente; Carlos Álvarez-Dardet (2008), Through gender parity in scientific publications, Journal of Epidemiology & Community Health, doi:10.1136/jech.2008.074294
  7. ↑ Fabienne Crettaz von Roten (2011), Gender Differences in Scientists’ Public Outreach and Engagement Activities, Science Communication, 33 (1): 52—75, doi:10.1177/1075547010378658
  8. ↑ Anne E. Lincoln; Stephanie Pincus; Janet Bandows Koster; Phoebe S. Leboy (2012), The Matilda Effect in science: Awards and prizes in the US, 1990s and 2000s, Social Studies of Science, 42 (2): 307—320, doi:10.1177/0306312711435830
  9. ↑ Hagen, Joel (1996). Doing Biology. Glenview, IL: Harper Collins. с. 37—46.
  10. ↑ 6 Women Scientists Who Were Snubbed Due to Sexism. Процитовано 4 жовтня 2015.
  11. ↑ Nettie Maria Stevens (1861-1912) | The Embryo Project Encyclopedia. embryo.asu.edu. Процитовано 4 жовтня 2015.
  12. ↑ Diamond MC, Krech D, Rosenzweig MR,"The Effects of an Enriched Environment on the Histology of the Rat Cerebral Cortex","J Comp Neurol 1964;123:111-120", retrieved 9 February 2017
  13. ↑ My Love Affair with the Brain: The Life and Science of Dr. Marian Diamond
  14. ↑ http://garfield.library.upenn.edu/merton/matthewii.pdf
  15. ↑ {{cite journal}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  16. ↑ ScienceWeek. 14 квітня 2013. Архів оригіналу за 14 квітня 2013. Процитовано 10 жовтня 2015.
  17. ↑ http://physicsworld.com/cws/article/news/2004/jan/20/wolf-prize-goes-to-particle-theorists
  18. ↑ CensorshipIndex. www.esthermlederberg.com. Процитовано 10 жовтня 2015.
  19. ↑ Esther Lederberg, pioneer in genetics, dies at 83. Stanford University. Процитовано 10 жовтня 2015.

[[Категорія:Фемінізм]] [[Категорія:Соціологія наукового знання]]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Irnerne/Ефект_Матильди&oldid=21019934