Вікіпедія

Користувач:ЯГВ/Чернетка

< Користувач:ЯГВ
Тетяна Григорівна Гнідич
Фотографія портрета відомої російської перекладачки, поетеси українського походження Тетяни Григорівни Гнідич. Автор портрета - відомий російський режисер й художник Акімов Микола Павлович
Народився 17 січня 1907
с. Куземин, Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, тепер – Охтирський район, Сумська область, Україна
Помер 7 листопада 1978,
м. Пушкін, СРСР
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність українка
Діяльність поет, перекладач, педагог
Мова творів російська
Роки активності 1937 — 1976
Жанр поезія
Magnum opus переклад на російську «Дон Жуан» Байрона

Тетяна Григорівна Гнідич (рос. Гнедич Татьяна Григорьевна; 17 січня 1907, с. Куземин, Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, тепер – Охтирський район, Сумська область, Україна – † 7 листопада 1976, м. Пушкін, СРСР — відома російська перекладачка, поетка, педагог

Біографія ред.

Народилась в дворянській родині, праправнучата племінниця російського письменника і вченого українського походження Миколи Гнідича. Батько був інспектором народних училищ.

Отримала домашню освіту.

На початку 1920 років сім'я переїхала спочатку в Москву, а потім в Одесу, Помер батько. Тетяна заробляла на проживання приватними уроками англійської мови.

В 1925 році переїхала з мамою в Ленінград. Вчилася на Виших курсах іноземних мов, по закінченню курсів поступила на філологічний факультет Ленінградського державного університету, з якого її на деякий час виключили (за те, що ніби скрила своє походження), а потім відновили (коли доказала, що її походження загально відоме). По закінченню навчання в університеті працювала літконсультантом у видавництві «Художественная литература» і в журналі «Звезда».

З 1937 навчання в аспірантурі філологічного факультету Ленінградського державного університету, захищає кандидатську дисертацію, працює викладачем англійської мови і літератури в Східному інституті Ленінграда, займається поетичними перекладами.

З початком німецько-радянської війни залишилася в блокадному Ленінграді, працює перекладачкою в 7-му відділенні політуправління Ленінградського фронту, а потім – в розвідуправлінні Балтфлота. В блокаду померла її мама.

В 1043 році демобілізувавлася, працювала викладачем.

27 грудня 1944 року була заарештована по звинуваченню за статею «зрада Батьківщини», пункт 19 («нездійснений намір») - Тетяна Григорівна призналась, що вона хоче поїхати у Великобританію («поработать»). Суд присудив їй 10 років таборів, але її слідчий[1] виявився на диво інтелектуальним: він високо оцінив фрагменти перекладу під час слідства Тетяною Григорівною по пам’яті з англійської на російську віршованого роману (поеми) Байрона «Дон Жуан», перевів Гнідич в окрему камеру, забезпечив всім необхідним для перекладу і дозволив перекладати роман Байрона до кінця.

На повний переклад поеми пішло два роки. Після цього Гнідич була етапована в табір, де відбула весь термін до кінця – 8 років[2]. Повернулась у Ленінград в 1955 році[3].

Деякий час, після повернення в Ленінград, Гнідич жила (жити їй більше не було де) в кімнаті комунальної квартири в родині (4 чоловіка) Еткінда Єфима Григоровича, пізніше відомого радянського і французького філолога, дисидента[4]. Сиділа більше часу за пишущою машинкою і передруковувала збережений нею в таборах третій екземплярі свого перекладу роману Байрона, який слідчий вручив їй після закінчення двохрічної роботи.

В 1956 році Тетяну Гнідич реабілітували. Вона повністю відновила і підготувала до друку (накопичилось за 8 табірних років багато змін) переклад «Дон Жуана» Байрона. Твір було видано (1959) видавництвом «Художественная литература» стотисячним тиражем, він перевидавався ще декілька раз.

Тетяні Гнідич виділили житлову площу<refОдну кімнату в трьохкімнатній квартирф на троїх чоловік. Перед приїздом сучасного англійського поета, твори якого Гіндич перекладала, добавили ще одну кімнату в цій же квартирі, а попереднього жильця переселили в інше місце.></ref>. Вона змогла купити все крайньо необхідне.

Після звільнення з табору Гіндич прожила ще двадцять років: викладала художній переклад в різних закладах, перекладала англійських, французьких, поетів з інших мов (Вільяма Шекспіра, Вальтера Скотта, П'ра Корнеля, Бен Джонсона, Франца Ґрільпарцера та інших).

Була прийнята в Ленінградське відділення Спілку письменників СРСР.

В співпраці з відомим російським режисером Акімовимv Миколою Павловичем підготувала сценічний варіант твору. Спектакль був поставлений на сцені Ленингоадського театру Комедії й мав великий успіх (тримався на сцені декілька років).

В 1957 році Гнідич очолила семінар художнього перекладу для молодих перекладачів, який відвідували: Василь Бетакі, Георгій Бен, Ірина Комарова, Галина Усова, Володимир Васильєв, Олександр Щербаков та інші. Семінар проіснував до 1976 року.

Тетяна Гнідич все життя писала вірші, більшість з яких не публікувались. Тільки незадовго до смерті був підготовлений і пізніше надрукований збірник її творів «Етюди і сонети».

Померла Тетяна Григорівна Гнідич 7 листопада 1976 року в Пушкіно. Похована на Казанському кладовищі.

На будинку в Пушкіно, де Гнідич жила з 1969 по 1076 рік, встановили в її честь меморіальну дошку.

Твори Тетяни Гнідич, видані окремими книгами ред.

  • Етюди. Сонети (Этюды. Сонеты / Предисловие М. Дудина. — Л. : Лениздат, 1977. — 88 с.).
  • Жорстока трава (Жестокая трава / Иллюстрации Г. А. В. Траугот. — Санкт-Петербург : Агат. 2002.).
  • Сторінки полону і сторінки слави (Страницы плена и страницы славы : [сборник произведений и переводов автора и воспоминаний о ней]. — СПб. : Genio loci, 2008. — 431 с., [8] л. ил. — ISBN 978-5-9900655-7-4).

Відгуки ред.

Лозинський Михайло Леонідович, відомий російський перекладач, поет:

...Це переклад поеми Байрона «Дон Жуан». Повний переклад. Повний! Октавами, прекрасними класичними октавами! Всі сімнадцять тисяч рядків. Величезний том першокласних віршів. І яка легкість, яка витонченість, свобода і точність рим, блиск дотепності, вишуканість еротичних перифраз, швидкість мови …

Усова Галина Сергієвна, російска поетеса, перекладач

...Ім'я Гнедич залишилося б в історії навіть і в тому випадку, якщо б вона нічого більш не зробила. Тетяна Григорівна прославилася ще й тим, що її блискучий переклад створений в екстремальних умовах. По-російськи ці октави народжувалися не в тиші зручного робочого кабінету і не в суворій академічній обстановці наукової бібліотеки, але в похмурій одиночці так званої Шпалерки - внутрішньої в'язниці Великого дому[5].

Примітки ред.

  1. ↑ Вдалоя встановити тільки прізвище - Капустін
  2. ↑ В таборі працювала прибиральницеь, керувала табірною самодіяльністю.
  3. ↑ Гнідич після опублікування в 50-ті роки перекладеного на російську мову віршованого роману Байрона зробила спроби знайти слідчого і вручити йому перший екземпляр роману, але це їй не вдалось (скоріше за все він теж став жертвою сталінського терору.
  4. ↑ До війни Тетяна Григорівна давала Єфіму Еткінду, який навчався в тот період в університеті, приватні уроки англійської мови.
  5. ↑ Великий дім - Головний будинок репресивних органів у Ленінграді.

Джерела ред.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:ЯГВ/Чернетка&oldid=24259066