Куземин

село в Сумській області, Україна

Кузе́мин — село в Україні, у Грунській сільській громаді Охтирського району Сумської області. Населення становить 1954 особи. Колишній орган місцевого самоврядування — Куземинська сільська рада. Сільський голова — Довгий Олександр Васильович.

село Куземин
Герб Куземина Прапор Куземина
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Охтирський район
Громада Грунська сільська громада
Код КАТОТТГ UA59040050090079733
Облікова картка Куземин 
Основні дані
Населення 1610
Поштовий індекс 42752
Телефонний код +380 5446
Географічні дані
Географічні координати 50°08′48″ пн. ш. 34°39′00″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
188 м
Водойми р. Ворскла, Балка Безіменна
Місцева влада
Адреса ради 42733, Сумська обл., Охтирський р-н, с. Грунь, площа Остапа Вишні, буд. 3
Карта
Куземин. Карта розташування: Україна
Куземин
Куземин
Куземин. Карта розташування: Сумська область
Куземин
Куземин
Мапа
Мапа

CMNS: Куземин у Вікісховищі

Географія

ред.

Село розташоване на правому березі Ворскли, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Скелька, нижче за течією на відстані 2,5 км — село Більськ. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. До села примикають невеликі дубові лісові масиви. У селі бере початок Балка Безіменна.

Історія

ред.

За місцевою легендою село дістало назву від скіфа Кузьми[1]. Куземин згадується у статтях, підписаних гетьманом Брюховецьким і його старшиною в жовтні 1665 року у Москві, як сотенне містечко Зіньківського полку[2]. Надалі містечко Куземин до ліквідації козацької автономії (1782 р.) — сотенний центр Куземинської сотні Гадяцького полку

в 19 столітті — центр Куземинської волості Зінківського повіту Полтавської губернії

У листопаді 1917 року український науковець Віра Платонівна Кушніренко[3] прибула до села. Разом із сестрою Наталією організувала і очолила вищу початкову школу, а також бібліотеку, драмгурток, хор, деякий час керувала місцевою «Просвітою»[4].

  • 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Грунської сільської громади[5].
  • 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Охтирського району(1923-2020), громада увійшла до складу новоутвореного Охтирського району[6].

Пам'ятки

ред.

Більське городище, належить до VII століття до Р. Х.. Знаходиться поблизу Куземина. Замкова гора за даними археологів була частиною укріплень цього стародавнього міста.

Кулінарія

ред.

Куземинські панянки

ред.
Докладніше: Панянки (пряники)

Таку назву мають пряники, які пекли під святий Вечір. Вони готувались для хрещеників. Хрещені батьки дарували своїм хрещеникам хлопчикам — коника, дівчаткам — панянок, а всім іншим діткам оленів чи півників. Їх їдять не відразу, вони довго зберігаються.

Рецепт дуже простий: молоко, борошно, цукор і амоній. Саме амоній давав пишність. На столі замішували тісто, потім розкочували його, і спеціальними жерстяними формами вирізали фігурки панянок, коників, а ще й оленів чи півників різної величини викладали у великі жаровні і в піч. Випікались швиденько, то треба було пильнувати, щоб не підгоріли. Лазарівка вже готова, це те що зараз називають глазур. Для пряничної глазурі чи то пак лазуровки брали крохмаль, борошно й додавали води, щоб була консистенція крему. Потім треба розділити на три частини. Залишали одну частину білою, а в дві інші додавали фарбу рожеву, червону чи блакитну. Чому такі кольори? Червоний то символ крові, тобто любові, народження, енергії. Коники — блакитні. А чому вже в Куземині обрали рожевий? Таким, мабуть, було їхнє уявлення, чи вподобання. Далі, ще по гарячому наносили колір, а на нього візерунок. Лазуровку наносили ріжком із картонки, можливо зараз використовують кондитерський мішечок, але хочеться по-старому, традиційному. Потім вже випечені й розмальовані пряники викладали на дерев'яні лави, щоб вистигали. [7]

Гнічені сливи

ред.

У селі Куземин здавна готують гнічені сливи за особливим рецептом — у спеціальних сушнях.[8]

Куземин у літературі

ред.

В історичному романі у віршах Івана Багряного «Скелька» описано Куземин, зокрема церкву Покрови Пресвятої Богородиці (знищена комуністами в 1930-і рр.), вид із села на Ворсклу та «синій ліс» по той бік ріки.

У пригодницькій повісті Івана Андрусяка «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому» дія відбувається в Куземині, описано місцеві легенди й перекази.

Відомі люди

ред.

У Куземині народилися:

Примітки

ред.
  1. «Пісня про Куземин.» [Архівовано 29 березня 2018 у Wayback Machine.] Галина Будянська, Клуб поезії.
  2. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2007. — 379 с.
  3. Кушніренко Віра Платонівна [Архівовано 29 березня 2018 у Wayback Machine.].— В. М. Самородов. Кушніренко Віра Платонівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — С. 106. — ISBN 978-966-02-7998-8.
  4. Реабілітовані історією. Полтавська область. Науково-документальна серія книг. — Кн. 5 / Упорядник О. А. Білоусько. — Київ-Полтава: Оріяна, 2007. — 720 с.
  5. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області». kmu.gov.ua. Процитовано 25 жовтня 2021.
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Куземинські панянки
  8. Гнічені сливи з Куземина | Сковорода. Гастробайки

Посилання

ред.