Користувач:В.Галушко/Чернетка 2

Наречена — жінка стосовно до того, з ким має одружитися. Дівчина вважається нареченою з моменту згоди на пропозицію руки і серця. Офіційно — з моменту подачі заяви в РАЦС, у традиційній культурі — з моменту заручин.

Слов'янські традиції

Перетворення соціального статусу нареченої символічно осмислюється як перехід з однієї якості в нову. Процес обрядового «переходу» для нареченої більш актуальний, ніж для нареченого, оскільки, їй доводиться переходити на чужу сторону, в нову сім'ю. Тому більшість оберегів, які набирають чинності після сватання, стосуються саме нареченої; обрядовість, пов'язана з нею, різноманітніша, ніж у нареченого, як активніша і участь самої нареченої в обряді. Численні ритуально-магічні дії та заборони, пов'язані з нареченою, спрямовані на встановлення нових соціально-родинних відносин, забезпечення щасливого і міцного шлюбу, любові та злагоди, достатку і господарського благополуччя, здоров'я і довгого життя, дітонародження, опора для чоловіка і партнерства в сім'ї, якнайшвидшого заміжжя подруг нареченої.

Назва

Слово наречена пов'язане з наректи: тобто дівчину «нарекали» своєю майбутньою «дружиною» після згоди дівчини на сватанні до вступу у шлюб. В Україні наречена також називалась невіста (див. етимологію), княгиня (порівняння шлюбної пари з князем і княгинею). В інших слов'янських країнах: біл. заручоная, княгіня, рос. невеста, запорученка, порученица, сговоренка (після заручин), богачунья (з багатим приданим), борошнистая невеста (що має багато нарядів і речей), деревенщина (що одержує в придане орну ділянку), славнуха, славутніца, Славенка (що користується успіхом завдяки своїй красі і нарядам). Передшлюбна змова сторін завершувалася заручинами, після чого, до весілля наречена отримувала особливі назви: рос. сговоренка, запорученка, порученица, пол. narzeczona, словац. verenica, snúbenica, slúbenica, в.-луж. slubeńca, slabjena, болг. главеница, годеница, сербохорв. низка, заручница, словен. zarocenka тощо. Деякі найменування, що привласнюються нареченій в цей час, були дійсні далі на самому весіллі (біл. Малад, укр. молода, пол. (panna) młoda і ін.) і після весілля, аж до народження дитини, а деякі застосовувалися до нареченої тільки на заручинах (мак. армасница). У росіян наречена називалася княгинею, княжною зазвичай тільки на весіллі, у лужичан — knežna після оголошення заручин у церкві в неділю перед весіллям. Після вінчання і зміни зачіски і головного убору наречена отримувала нові назви, наприклад, молода, молодиця (разом наречені йменувалися молодятами), рос. молодая, молодица, молодушка та ін. Після весілля наречена зберігає колишні найменування (рос. невеста, суженая, ряженая, молодая, молодица, молодушка, пол. młoducha, болг. булка, млада невяста, сербохорв. млада, младица) і отримує деякі нові (рос. вьюницу, див. вьюнишник), які діють протягом певного часу після весілля: півроку, весь перший рік шлюбу, до вагітності або народження дитини, протягом року і більше, до

Щоб посилити захисну силу вінка поміж квітів вплітали зілля та листя: полин — «траву над травами», буркун зілля — символ вірності, що може з'єднувати розлучене подружжя; листя дуба — символ сили. Але чи не найсильнішим оберегам вважають барвінок — символ життя та безсмертя душі людської, оберіг від злих, зілля кохання та дівочої краси, чистого шлюбу. Казали, що варто лише дівчині та юнакові з'їсти листочок барвінку, як між ними спалахне кохання. Кожна пелюстка має певне значення: перша — краса, друга — ніжність, третя — незабутність, четверта — злагода, п'ята — вірність.трьох і більше років, поки молоду дружину не починають називати «бабою» ^[1].

Одяг та прикраси

Вінок нареченої. Усього у вінку могло бути до 12 різних квіток, кожна з яких мала свій символ. Мак вважається не тільки квіткою мрій, але й символом родючості, краси та молодості; ромашка — символом кохання, ніжності та вірності; соняшник — відданості й вірності; волошки у віночку — символ людяності; ружа, мальва і півонію — символи віри, надії, любові; м'ята — оберег дитини та її здоров'я; материнка — символ материнської любові; лілея — дівочі чари, чистота, цнота, див'ясил — корінь дев'яти сил, який зміцнює та повертає здоров'я; безсмертник — символ здоров'я, загоює виразки, і рани; цвіт вишні та яблуні — материнська відданість та любов; калина — краса та дівоча врода; хміль — гнучкість і розум; польовий дзвіночок — вдячність.

Щоб посилити захисну силу вінка поміж квітів вплітали зілля та листя: полин — «траву над травами», буркун зілля — символ вірності, що може з'єднувати розлучене подружжя; листя дуба — символ сили. Але чи не найсильнішим оберегам вважають барвінок — символ життя та безсмертя душі людської, оберіг від злих, зілля кохання та дівочої краси, чистого шлюбу. Казали, що варто лише дівчині та юнакові з'їсти листочок барвінку, як між ними спалахне кохання. Кожна пелюстка має певне значення: перша — краса, друга — ніжність, третя — незабутність, четверта — злагода, п'ята — вірність.

У мистецтві

«Наречена», художн. Еббот Хендерсон Тайєр (1895)

«Наречена» — фільми.
«Наречена» — розповідь А. П. Чехова.

Див. також

Наречена у сестринських Вікіпроєктах
	Означення у Вікісловнику^?
	Цитати у Вікіцитатах^?

Примітки

↑ Гура, 2004, с. 381.

Література

Гура А. В. Наречена / Под ред. Н. І. Толстого; Інститут слов'янознавства РАН // Слов'янські старожитності: Етнолінгвістичний словник в 5-ти томах. — М., 2004. — С. 381-388. — ISBN 5-7133-1207-0.
Усачова В. В. Калина / Под ред. Н. І. Толстого; Інститут слов'янознавства РАН // Слов'янські старожитності: Етнолінгвістичний словник в 5-ти томах. — М., 1999. — С. 446-448. — ISBN 5-7133-1207-0.

[FOOTNOTEГура2004381-1] Гура, 2004, с. 381.

[1]