Відкрити головне меню

Конюхи (Козівський район)

село в Україні, в Козівському районі Тернопільської області.

Коню́хи — село Козівського району Тернопільської області. Розташоване на річках Корса і Конюхи, на північному заході району. Центр сільради, якій підпорядковані села Заберізки й Залісся.

село Конюхи
Краєвид села (фото до 1914 року)
Краєвид села (фото до 1914 року)
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Козівський
Рада/громада Конюхівська сільська рада
Код КОАТУУ 6123084801
Облікова картка Конюхи 
Основні дані
Засноване до 1440
Населення 2 600
Територія 0,513 км²
Густота населення 5068,23 осіб/км²
Поштовий індекс 47612
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°33′37″ пн. ш. 25°03′09″ сх. д. / 49.56028° пн. ш. 25.05250° сх. д. / 49.56028; 25.05250Координати: 49°33′37″ пн. ш. 25°03′09″ сх. д. / 49.56028° пн. ш. 25.05250° сх. д. / 49.56028; 25.05250
Середня висота
над рівнем моря
338 м[1]
Водойми річка Корса
Відстань до
районного центру
35 км
Найближча залізнична станція Зборів
Відстань до
залізничної станції
20 км
Місцева влада
Адреса ради 47612, с.Конюхи, вул.Центральна, 102
Карта
Конюхи. Карта розташування: Україна
Конюхи
Конюхи
Конюхи. Карта розташування: Тернопільська область
Конюхи
Конюхи

CMNS: Конюхи на Вікісховищі

Зміст

НазваРедагувати

Назва села, ймовірно, походить від роду селянських робіт «в хосен» засновника села[2]. До сільських робіт належала служба нагляду над кінськими табунами на королівських чи панських землях. Було чотири роди тієї служби: конюхи — доглядали робочих коней, стадні — наглядали над кіньми, якими селяни обробляли власні поля, але коні належали панові; конокормці — селяни мали прогодовувати панські коні; кобильники — наглядали над табунами.

ГеографіяРедагувати

Село розташоване на межі Поділля і Опілля.

ІсторіяРедагувати

Перша писемна згадка — 1440 як містечко, котре виникло на місці княжого Корсина (Корсіва).

1530 Конюхи — власність С. Вендлінського, який збудував тут замок. 1586 Конюхи згадані в «Поморянській хроніці» у зв'язку з так званою «конюхівською авантюрою», коли С. Вендлінський вчинив збройний напад на села Ходовчик та Хоробрів; у бою брали участь озброєні конюхівські жінки.

Після цієї події Конюхи — власність А. Сенявського.

1626 року внаслідок нападу татар містечко було зруйноване на 56%[3]. 1770 село — власність А. Любомирської, згодом Потоцьких.

За часів Австро-Угорської імперії — центр округи.

Влітку 1917 поблизу Конюх і села Куропатники відбувся великий бій УСС із російськими військами.

Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» й інші українські товариства й організації.

НаселенняРедагувати

Населення села в минулому[4]:

Рік Число осіб Українців
греко-католиків
Поляків та
римо-католиків
Польських
колоністів
Євреїв
1900 3103 2658 287 0 137
1939 4470 3770 320 30 30

У 2001 році в селі проживало 2600 осіб.

МоваРедагувати

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[5]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,92
російська 0,04
молдовська 0,04

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

РелігіяРедагувати

Є церкви Зіслання святого Духа (1607, дерев'яна), Успіння Пресвятої Богородиці (1770, мурована), 4 каплиці.

Пам'яткиРедагувати

Насипано братську могилу 143 воїнів РА, які загинули при звільненні села (1967)[6], могили УСС, членів ОУН, вояків УПА, встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини та проголошення незалежності України (1993).

Соціальна сфераРедагувати

Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ та І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, відділення зв'язку, торговельні заклади, є народний аматорський хор «Корса».

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПроживалиРедагувати

ЗагинулиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Прогноз погоди в с. Конюхи (Тернопільська область)
  2. Проф. О. М. Леонтович. Сельскіе промишленники в Литовско-русском государстве. Варшавскій університет., Ізвестія 1897 г., том 4-8, стор. 130.
  3. Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — ст. 22-29, 45, 183
  4. Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  6. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
  7. Мороз, Володимир (13 січня 2015 р.). Різдво, Щедрий Вечір і вчений-парох. risu.org.ua (ua). Процитовано 2018-04-04.