Відкрити головне меню

Богда́н Миха́йлович Комаро́в (6 (18) січня 1882, Київ — 18 грудня 1975, Ленінабад (Ходжент) — український бібліограф, публіцист, лексикограф, природознавець. Заслужений діяч науки Таджицької РСР (1957). Син Михайла Комарова, брат поетеси Галини Комарової.

Комаров Богдан Михайлович
Комаров Богдан Михайлович.jpg
Народився 18 січня 1882(1882-01-18)
Київ, Російська імперія
Помер 18 грудня 1975(1975-12-18) (93 роки)
Alma mater Яґеллонський університет

РодинаРедагувати

Народився в Києві у сім'ї українського фольклориста Михайла Комарова, що сповідував народницькі цінності та ідеали. Росіяни за походженням, Комарови поселилися в Україні, сприйняли її мову і культуру. Від 1887 року й до кінця життя М. Комаров працював нотаріусом у Одесі, був співзасновником одеської «Просвіти». Громадянська позиція та діяльність батька позначилися на вихованні та формуванні світогляду сина, який рано потрапив у поле зору поліційних агентів.

Родина Комарових тісно пов'язана з розвитком україністики. Сам Комаров — один із засновників товариства імені Шевченка. Одна з п'яти дочок Камарова — Маргарита — дружина і тісно спілкувалася з Ларисою Косач. Племінник Комарова Роман Волянський разом із Комаровим розвивав Українську бібліотеку Одеси. Другий племінник — Богдан Волянський — знатний зоолог, розвивав Наукове товариство ВУАН в Одесі.

ЖиттєписРедагувати

1900 р. Б. Комаров вступив на природниче відділення фізико-математичного ф-ту Новоросійського університету), однак за участь у студентських революційних заворушеннях відрахований зі складу студентів (1902).

Навчався у Львівському, Віденському та Краківському університетах.

З 1906 р. учителював на Одещині, перебуваючи під негласним наглядом поліції.

Ініціатор створення Державної української бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка та її завідувач упродовж 1920—1930 років (1930-го реорганізована в ОНБ ім. Горького).

Співорганізатор Українського бібліографічного товариства в Одесі 1924-1930. Співредактор журналу «Записки українського бібліографічного товариства в Одесі».

Улітку 1931 р. заарештований у справі СВУ. Відбував річне адміністративне заслання у Курську (за іншими даними в Орлі), без права повернення в Україну.

Викладав у Середньоазіатському плодоовочевому інституті у Ленінабаді (Ходженті), де заснував природничо-географічний факультет і власну наукову школу. Брав участь у наукових експедиціях з дослідження флори у важкодоступні райони Таджикистану.

Наукова діяльністьРедагувати

Автор низки бібліографічних та лексикографічних видань:

 — «Бібліографічний покажчик літературної діяльності Б. М. Комарова (1865—1913)» (1913);

 — «Короткий російсько-український словник термінів з природознавства. Вип. 1. Фізика» (1919);

 — «Короткий українсько-російський словник бібліотечної термінології» (1926, у співавторстві з Р. Волянським);

 — «Матеріали до словника псевдонімів та криптонімів українських авторів. Головним чином за рукописними матеріалами М. Комарова» (1928);

 — «Огляд природознавчих праць М. Максимовича» (1929); — «Визначник рослин Північного Таджикистану» (1967).

Впродовж 1926—1930 рр. опублікував цикл важливих статей про наукову роботу одеських бібліотек та Українського бібліографічного товариства.

Автор науково-популярних книг з питань використання природних ресурсів та охорони природи.

Працював над спогадами «Бібліотека моєї пам'яті» (опубліковані 1971 розділи про зв'язки родини Комарових з Лесею Українкою).

Матеріали у архівахРедагувати

В ОННБ зберігається частина архіву М. Ф. Комарова (на сьогодні оцифрованих). Це машинописні копії листів (бл. 500 одиниць). Оригінали одеського архіву не збереглися. Частина таджикистанського архіву ймовірно потрапила до родичів Б. М. Комарова, що нині проживають в РФ.

У період сер. 1960-х — 1975 рр. адміністрація ОННБ встановила контакти з Б. М. Комаровим. Цінні відомості про обставини життя Комарових та україніку Одеси містять листи Богдана Комарова до Григорія Зленка — зав. редакційного відділу бібліотеки і нині провідного дослідника життя і творчості Михайла і Богдана Комарових (бл. 100 одиниць).

Публікації спогадів М. Ю. Волянської та Б. М. Комарова, а також матеріал про життя і творчість Б. М. Комарова за авторства Г. В. Закіпної вийшли у четвертому та шостому випусках збірника «Дім князя Гагаріна» Одеського літературного музею (2007, 2011 рр.).

ЛітератураРедагувати

  • Зленко Г. Д. Довго жити — цікаво // Літературна Україна. — 1972. — 18 січ.
  • Кабан С. Він стрічався з Лесею // Вечірній Київ. — 1972. — 22 січ.
  • Зленко Г. Д. Адвокат української літератури // День. — 2003. — 26 груд.
  • Закіпна Г. В. Духовний спадкоємець // Дім князя Гагаріна: зб. наук. ст. і публ. / Одес. літ. музей. — Вип. 4. — Одеса, 2007. — С. 61-85 : ілюст.
  • Кудлач В. А. Дороги ведуть із забуття // День. — 2010. — 11 листоп.
  • Комаров Б. М. Мої університети // Дім князя Гагаріна: зб. наук. ст. і публ. / Одес. літ. музей. — Вип. 6, ч. 1. — Одеса, 2011. — С. 158—195 : ілюст.
  • Богдан Комаров: батьківським шляхом // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917—1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. та ін. — Одеса: ТЕС, 2011. — 586 с.
  • Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; відп. ред. Л.А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – К.: НБУВ, 2017. – С. 219. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146

ДжерелаРедагувати