Козубенко
сторінка значень у проєкті Вікімедіа
Козубе́нко — українське прізвище, поширене в Україні, Росії, деяких інших країнах.
| ||||
|---|---|---|---|---|
| Фонетичні алгоритми (англ.) | ||||
| Суфікс | -енк- | |||
| Закінчення | -о | |||
| Походить від | назви кошика козуб | |||
| Схожі прізвища | ||||
| Однокорінні | Козуб | |||
| Пошук сторінок | які починаються з у Вікіданих • :посилання: | |||
Суфікс та закінчення «-енко» вказує на його походження з центральних районів сучасної України.
Значення прізвища
Прізвище Козубенко має своїм коренем українське слово «Козуб», кошик з молодої кори[1].
Козуб, —ень, -ня (також рос. лукошко; кузов; туєс); козубом стати (про мокрий одяг, «від морозу зробитися твердим, як кора»); козубенька зменш.-пестлив. форма.
Відомі носії
ред.Прізвище Козубенко (у написанні «Козубɛнько») двічі зустрічається в Реєстрі Війська Запорозького 1649: Кост Козубенко (Лисянська сотня) та Трохим Козубенко (Олшанська сотня) із Корсунського полку[2] Центральної України.
Цей розділ перелічує людей із прізвищем Козубенко. Якщо внутрішнє посилання, що повинно вказувати на окрему особу, привело вас сюди, будь ласка, поверніться та виправте це посилання, додавши до нього особове ім'я людини.
До 1990-х
ред.- Козубенко Ксенофонт Іванович (1896—1942) — історик, педагог, літературознавець, філолог; народився в с. Жоравка, випускник та викладач Полтавського інституту народної освіти.
- Козубенко Василь Овсійович (1899—1971) — науковець-селекціонер радянських часів, лауреат Ленінської премії, доктор сільськогосподарських наук, професор, Герой Соціалістичної Праці.
Україна
ред.- Козубенко Іван Васильович — шкільний учитель, учасник війни на сході України, начальник складу ракетно-артилерійського озброєння, отримав важке поранення.[3]
- Козубенко Ігор Сергійович (1989—2022) — капітан Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту), учасник російсько-української війни; кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно).
- Козубенко Володимир Анатолійович (н. 1993) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни; кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2015).
- Козубенко Антон Васильович (23 листопада 1994, Миронівка — 20 березня 2022) — доброволець російсько-української війни, загинув під час виконання бойового завдання від ракетного удару[4]. Навчався в школі-ліцеї № 2[5], переможець змагань з єдиноборств, випускник київського НАУ[6]
- Козубенко Михайло Якович (1910—2002) — український кінооператор.
- Козубенко Леонід Васильович (1938—2019) — доктор сільськогосподарських наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України.
- Козубенко Леонід Миколайович — кандидат педагогічних наук, доцент кафедри, заступник завідувача кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання з профорієнтаційної роботи Університету Григорія Сковороди в Переяславі.[7]
- Козубенко Олександр Сергійович — солдат, учасник російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) 23 квітня 2023 року[8].
- Козубенко Олександр Анатолійович — колишній заступник начальника Управління міжнародного співробітництва МНС України[9].
Росія
ред.- Козубенко Юрій В'ячеславович — кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу Уральської державної юридичної академії, член Міжнародної асоціації сприяння правосуддю, член Асоціації юристів Росії.
- Козубенко Галина Вікторівна — архітектор, Липецька область Росії.
- Козубенко Тетяна — боксерка з міста Єйськ Краснодарського краю Росії. 13 січня 2011 року виборола золоту медаль на першості Південного федерального округу з боксу.
- Козубенко Олександр (1990) — російський дитячий хокейний тренер, колишній воротар команди Азійської хокейної ліги «ХК Сахалін» (м. Южно-Сахалінськ).
- Козубенко Сергій Павлович — російський підприємець і меценат, який уважається засновником (1990-ті роки) та головою омського організованого злочинного угрупування, на прізвисько «Козубен».
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Етимологічний словник української мови. Том 3: Кора–М. 1989.
- ↑ Реєстр Війська Запорозького 1649 року / Упорядн. О. В. Тодійчук (гол. упорядн.), В. В. Страшко, P. І. Осташ, Р. В. Майборода; Ред. кол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.), Г. В. Боряк, Я. Р. Дашкевич, В. І. Крекотень, М. П. Лукичов, Ю. А. Мицик, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, В. А. Смолій, П. С. Сохань, Н. М. Яковенко. НАН України. Археографічна комісія, Інститут української археографії, Інститут історії України; Російський державний архів давніх актів. — К.: Наукова думка, 1995. — 592 с. — (Джерела з історії українського козацтва). Архів оригіналу за 8 Січня 2019. Процитовано 8 Січня 2019.
- ↑ «„Інвалідом себе не вважаю!“, — боєць, утративший руку від вибуху гранати» [Архівовано 8 Січня 2019 у Wayback Machine.] // Громадське радіо, 27.06.2016; переклад українською
- ↑ Для кожної громади загиблий – це герой. day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 30 листопада 2023.
- ↑ Випускники ліцею, які захищали Україну | mnvk.in.ua (укр.). Процитовано 30 листопада 2023.
- ↑ Разом до ПЕРЕМОГИ! 24 03 2022 (укр.), процитовано 30 листопада 2023
- ↑ oksana. Козубенко Леонід Миколайович. Університет Григорія Сковороди в Переяславі (укр.). Процитовано 3 лютого 2024.
- ↑ Указ Президента України від 28 квітня 2023 року року № 247/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ 18-го серпня в Україну повернувся вертоліт Мі-8 авіакомпанії «Українські вертольоти», який впродовж 10 днів гасив пожежі в Калузькій області Російської Федерації.