Козак Микола Васильович
Мико́ла Васи́льович Коза́к (псевдо: «Богдан», «Вівчар», «Смок», «Кучма», «Лука», «Петро», «Сергій Хортиця») (1914, с. Рахиня, нині Долинський район, Івано-Франківська область — 8 лютого 1949, с. Пітушків, Млинівський район, Рівненська область) — крайовий референт СБ ПЗУЗ (1945), командир УПА-Північ (03.1945 — 12.1945), крайовий провідник ОУН на північно-західних землях (ПЗУЗ; 1946—1948).
| Микола Васильович Козак | ||
|---|---|---|
 Майор | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1914 с. Рахиня, нині Долинський район, Івано-Франківська область | |
| Смерть |
8 лютого 1949 с. Пітушків, Млинівський район, Рівненська область ° загиблий у бою | |
| Псевдо | "Богдан", "Петро", "Смок", "Сергій Хортиця", "Чупринка" | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 ОУН УПА | |
| Командування | ||
| командир УПА-Північ (03.1945 — 12.1945), крайовий провідник ОУН ПЗУЗ (1946—1948) | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Лицар Золотого Хреста Заслуги.
ЖиттєписРедагувати
Народився у 1914 році в с. Рахиня, нині Долинський район, Івано-Франківська область, Україна.
Закінчив гімназію у 1933, згодом студент Львівської політехніки.
Після закінчення курсів Ревізійного союзу українських кооператив у 1934 році працював продавцем у споживчій кооперативі «Сила» в Долині.[1]
Член ОУН з 1934 року. Заарештований польською поліцією 3 березня 1937 року, засуджений в Стрию 1 березня 1938 року до 3 років ув'язнення. Вийшов на волю 9 вересня 1939 року.
Повітовий провідник ОУН на Лемківщині у 1940—1941, член похідних груп ОУН влітку 1941.
Обласний провідник ОУН Кам'янець-Подільської області (1941—1942), організаційний референт і обласний провідник ОУН Вінницької області (1942—1943), крайовий референт СБ ОСУЗ у 1944.
У 1945 крайовий референт СБ ПЗУЗ, а у 1946—1948 провідник ОУН ПЗУЗ.[2] Командир УПА-Північ: березень 1945 — грудень 1945 року.
Брав активну діяльність у протидії агентурі НКВС. Відзначився в успішній оперативній грі з агентами НКВС і з допомогою підпільниці Людмили Фої ліквідував трьох високопрофесійних агентів спецслужб.[3]
Загинув у бою із спецгрупою МГБ 8 лютого 1949 року в с. Пітушків, Млинівський район, Рівненська область, нині Україна.
НагородиРедагувати
8 жовтня 1945 року нагороджений Золотим Хрестом Заслуги [4]
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Коваль Омелян. Спомини мого життя:Львів-Auschwitz-Брюссель. — Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2016. — 240 ст. ISBN 978-617-7363-31-5
- ↑ Василь Галаса. Наше життя і боротьба
- ↑ Людмила Фоя — агент «Апрєльская», повстанець «Перелесник» (частина 2)
- ↑ Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки… — С. 708.
ЛітератураРедагувати
- Вовк О. Короткий нарис діяльності УПА та її запілля на ПЗУЗ і в прилеглих регіонах у 1943—1946 рр. // Український визвольний рух / Центр досліджень визвольного руху, Інститут українознавство ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2006. — Збірник 8. — С. 164—224.
- Марчук І. Формування та структура УПА-Північ // Українська Повстанська Армія у боротьбі проти тоталітарних режимів / Голова редакційної колегії Ярослав Ісаєвич, упорядник і відповідальний редактор Юрій Сливка (Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 11 / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України). — Львів, 2004. — С. 111—120.
- Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 с. — ISBN 966-410-001-3.
- Сергійчук В. Український здвиг: Поділля. 1939—1955. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — С. 52—56.