Козак Богдан Миколайович

радянський і український актор, театральний режисер і педагог

Богда́н Микола́йович Коза́к (27 листопада 1940, Львів, УРСР — 28 травня 2024, Львів, Україна[1]) — радянський та український актор, театральний режисер та педагог, професор (1997). Академік АМУ (2004). Народний артист Української РСР (1988).

Козак Богдан Миколайович
Зображення
Зображення
Народився27 листопада 1940(1940-11-27)
Львів, Українська РСР, СРСР
Помер28 травня 2024(2024-05-28) (83 роки)
Львів, Україна
ПохованняЛичаківський цвинтар
Громадянство СРСР
 Україна
Діяльністьтеатральний режисер, актор театру, кіноактор, театральний педагог, театральний діяч
IMDbnm10067098
Нагороди та премії
народний артист УРСР
орден «За заслуги» I ступеня орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня ювілейна медаль «20 років незалежності України» орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
Національна премія України імені Тараса Шевченка

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

ред.

Народився 27 листопада 1940 року у Львові.

Актор Львівського національного театру ім. Заньковецької. Академік Національної академії мистецтв України.

Він поєднував акторську справу з викладацькою діяльністю у театральній студії при театрі, був завідувачем кафедри театрознавства та акторської майстерності, а у 2004—2010 роках — деканом факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. Франка[2][3].

Був членом Наукового товариства ім. Шевченка[4].

Серед його учнів — народні артисти України Орест Гарда, Ростислав Держипільський, Любов Боровська та Іван Довгалюк.

 
Могила Богдана Миколайовича Козака на 52 полі Личаківського цвинтаря

Помер 28 травня 2024 року у віці 83 років у Львові. Панахида пройшла в церкві Святої Трійці, прощання відбулося у Національному театрі імені Марії Заньковецької[5], похований 29 травня на 52 полі Личаківського цвинтаря.

Фільмографія

ред.

Ролі

ред.
  • «І змовкли плахи»
  • «Замшевий піджак» С. Стратієва — Євгеній
  • «З коханням не жартують» П. Кальдерона — Дон Хуан
  • «Суд пам'яті» — Менитен (мол.)
  • «Дикий ангел» — маляр
  • «Б. Хмельницький» О. Корнійчука — Богун
  • «Ричард ІІІ» В. Шекспіра — Кларенс
  • «Прапороносці» за О. Гончарем — Брянський
  • «Украдене щастя» І. Франка — Микола Задорожний
  • «Суєта» І. Карпенка-Карого — Іван
  • «Німий лицар» Е. Хелтаї — Агарді
  • «Юрко Крук» П. Козланюка — Юрко
  • «Кафедра» В. Врублевської — Марунін
  • «Смерть Тарелкіна» І. Сухого-Кобиліна — Тарелкін
  • «Ніч на полонині» О. Олеся — Іван
  • «Правда» О. Поголіна — Ленін
  • «Човен хитається» Я. Галана — Дзюньо
  • «Під золотим орлом» Я. Галана — Беннілі
  • «Комуніст» Є. Габриловича — Ленін
  • «Сон князя Святослава» І. Франка — Гостомисл
  • «Маскарад» О. Пушкіна — Арбенін
  • «Декамерон» Д. Боккаччо — ведучий, Бернардо Фредріго
  • «Розгін» П. Загребельного — Карналь
  • «Моцарт і Сальєрі», «Драматичні сцени» О. Пушкіна — Моцарт
  • «Розорене гніздо» Я. Купали — невідомий
  • «Сюїта Журавського» — Журавський
  • «Хета Ніскавуорі» Х. Вуалійокі — Санбері
  • «Люди, яких я бачив» С. Смирнова — Крупін
  • «Безприданниця» О. Островського — Кнурав
  • «Олекса Довбуш» В. Босовича — Метач
  • «Кремлівські куранти» В. Погодіна — Ленін
  • «Отелло» В. Шекспіра — Яго
  • «Проводимо експеримент» В. Черних — Нертин
  • «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра — Тартюф
  • «Так переможемо» В. Погодіна — Ленін
  • «В сім'ї вольній, новій» — художнє читання
  • «Діти Арбату» А. Рибакова — Сталін
  • «Спокуса Хоми Брута» А. Врублевської — від автора
  • «Маруся Чурай» Л. Костенко — Суддя
  • «Меланхолійний вальс» Б. Анткова за О. Кобилянською — Чорнай
  • «Чорна пантера» В. Винниченко — Мулен
  • «Павло Полуботок» К. Буревія — Петро І
  • «Наталка Полтавка» І. Котляревського — Возний
  • «Нірвана» О. Островського — Лісецький
  • «Мазепа», «Мотря», «Не вбивай» за творами Б. Лепкого — Петро І
  • «Макбет» В. Шекспіра — Макбет
  • «Гедда Габлер» Г. Ібсена — Йорген Тесман
  • «Вічний раб» В. Шевчука — Розенрох
  • «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра — С. Капулетті
  • «Ой радуйся, земле» — читець
  • «Світла моя мука» — читець
  • «Ісус, син Бога живого» В. Босовича — Пілат
  • «Я камінь з Божої праці» О. Ольжича — Кандиба
  • «Літо в Ноані» Я. Івашкевича — Водзінський
  • «Хазяїн» І.Карпенка-Карого — Феноген
  • «В обіймах золотої мли» — Рильський (старший)
  • «Сейлемські відьми» А. Міллера — Ден Форт
  • «Шаріка» Я. Барнича — Мікльош
  • «А дощ все йде» — Сесіл
  • «Гамлет» В. Шекспіра — Полоній
  • «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича — Майкл Деделюк
  • «Моральність пані Дульської» Г. Запольської — Дульський
  • «Моя професія — сеньйор з вищого світу» Д. Скалаччі, Р. Тарабузі — Папагатто
  • «Погляд вічності» Р. Лубківського — художнє читання
  • 1999, 14 грудня — «Загадкові варіації» за однойменною п'єсою Еріка Еммануеля Шмітта; реж. Вадим Сікорський — Абель Знорко[6]
  • «Талан» М. Старицького — Степан Безродний
  • «Андрей» В. Герасимчука — Енкаведист (генерал)
  • «У. Б. Н.» Г. Тельнюк — психіатр
  • «Маргаритка» Г. Салакру — невідомий
  • «Івона, принцеса бургунська» В. Гамбровича — Король Ігнатій
  • «Професіонал» Д. Ковачевича — Лука Лабан
  • «Державна зрада» Р. Лапіки — граф Орлов
  • «Нора» Г. Ібсена — ст. Гельмер
  • «Оргія» Лесі Українки — Меценат
  • «Романтики» Е. Ростана — Пергамен
  • «Візит літньої пані» Ф. Дюренматта — Бургомістр
  • «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого — Потоцький
  • «Амадей» П. Шеффера — Антоніо Сальєрі
  • «Історія коня» за Л. Толстим — князь Серпуховський

Режисерські постановки

ред.
  • «Три сестри» А. Чехова (1982)
  • «Звичайна горшина» В. Данилевського та О. Костинського (1987)
  • «Я вибираю Березіль» (1987) та «В наймах у Мельпомени» (1989) Н.Бічуї
  • «Орфеєве чудо» (1991), власна інсценізація за Ю. Щербаком та Лесею Українкою
  • «Жабуся» Г. Запольської (1994)
  • «Французькі водевілі» Е. Лабіша (1997)
  • «Майор Кравашон» та «37 су пана Монтодуана» Е. Лабіша
  • «Натусь» В.Винниченка (1998)
  • «Нора» Г. Ібсена (2003)

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. Помер народний артист України, актор театру Заньковецької Богдан Козак, УНН, 28.05.2024
  2. Тетяна КОЗИРЄВА (26 листопада 2020). Богдан Козак святкує ювілей. 27 листопада виповнюється 80 років провідному акторові і режисеру Львівського національного театру ім.Марії Заньковецької, академіку Національної академії мистецтв, професору, декану факультету культури і мистецтв Національного університету ім.Івана Франка (укр.). «День». Архів оригіналу за 9 Грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  3. Сергій ОСТАПЧУК (27 листопада 2020). Богдан Козак – справжній лицар сцени чи сірий кардинал театру Заньковецької (укр.). «Дивись.info». Архів оригіналу за 6 Грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  4. "Гордість української культури": помер народний артист Богдан Козак. РБК-Украина (укр.). Процитовано 31 травня 2024.
  5. «Останні оплески для корифея»: у Львові попрощалися з Богданом Козаком. 24 Канал (укр.). 29 травня 2024. Процитовано 29 травня 2024.
  6. Сергій ВИННИЧЕНКО (17 вересня 2020). Ерік-Емманюель Шмітт. Український зріз 2020 (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 27 Листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
  7. Указ Президента України від 27 листопада 2010 року № 1054/2010 «Про нагородження Б. Козака орденом „За заслуги“»
  8. Указ Президента України від 29 вересня 2006 року № 793/2006 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій міста Львова»
  9. Указ Президента України від 17 листопада 2000 року № 1246/2000 «Про нагородження діячів культури і мистецтва»
  10. Указ Президента України від 4 березня 2010 року № 285/2010 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  11. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №335/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 15 Квітня 2021. Процитовано 24 серпня 2020.
  12. Указ Президента України від 9 листопада 2015 року № 632/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»

Джерела

ред.

Посилання

ред.