Відкрити головне меню

Ковальчук Микола Силович

Мико́ла Си́лович Ковальчу́к (нар. 12 грудня 1918(19181212) — пом. 22 травня 2011) — український педагог, краєзнавець і літератор.

Микола Силович Ковальчук
Ковальчук Микола Силович.jpg
Народився 12 грудня 1918(1918-12-12)
Полонисте
Помер 22 травня 2011(2011-05-22) (92 роки)
Кримка
Поховання Первомайський район
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність педагог
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль Жукова
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Лауреат літературної премії імені С. Шеврякова.

ЖиттєписРедагувати

Народився 12 грудня 1918 року в поятранському селі Полонистому, нині Голованівський район Кіровоградської області, в багатодітній селянській родині. Українець. За кілька років до Жовтневого перевороту 1917 року батько був обраний волосним старшиною, за що в роки колективізації сім'я була піддана «розкуркуленню». Після закінчення початкової школи, через злидні, протягом 4 років пас селянських корів. Дивом пережив Голодомор 1932—1933 років.

1936 року закінчив семирічку й вступив до Уманського педагогічного технікуму, однак за рік перевівся до педагогічного технікуму в місті Первомайську. По закінченні технікуму направлений директором Сухомлинівської початкової школи Янівського (нині — Іванівського) району на Одещині.

У вересні 1939 року призваний до лав РСЧА Янівським РВК Одеської області й направлений на навчання до Севастопольського училища зенітної артилерії. Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. У вересні 1941 року під Кременчуком був поранений, потрапив у полон, перебував у таборі для військовополонених, звідки втік. І знову на фронті. Війну старшина М. С. Ковальчук закінчив на посаді командира взводу бойового живлення артилерійського дивізіону 211-го артилерійського полку 23-ї стрілецької дивізії (61-а армія, Перший Білоруський фронт).

Після демобілізації повернувся до педагогічної роботи. Працював учителем, завучем, а з 1967 по 1969 роки — директором Кримківської середньої школи. Заочно закінчив Уманський учительський інститут, а згодом — історичний факультет Одеського державного педагогічного інституту.

Починаючи з 1957 року й до кінця життя мешкав у селі Кримка Первомайського району Миколаївської області. Після виходу на пенсію в 1979 році розпочав краєзнавчу та літературну діяльність. У своєму творчому доробку мав понад 200 різноманітних публікацій у газетах та низку окремих видань.

Помер після тривалої важкої хвороби 22 травня 2011 року[1].

НагородиРедагувати

Нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (14.05.1945[2]) і медалями.

Лауреат літературної премії імені С. Шеврякова.[3]

Основні твориРедагувати

  • Ковальчук М. С. Під тихий шепіт хвиль ятранських. Сентиментальні повісті. — Тернопіль: Астон, 2002. — 199 с.
  • Ковальчук М. С. Катеринка на Кодимі. Історичні розповіді про виникнення та розвиток села. — Катеринка, 2006. — 189 с.
  • Ковальчук М. С. Оточення вогневе. Подвиг і трагедія героїв Зеленої Брами. — Тернопіль: Астон, 2006. — 208 с.
  • Ковальчук М. С. Не було щастя зранку: новели і повісті. — К. : Азимут-Україна, 2007. — 336с. — ISBN 978-966-8405-45-7.
  • Ковальчук М. С. Урочище «Катеринка». Історичні нариси. — Врадіївка: Видавництво Коваленка А. Г. — 2008.— 72 с. — ISBN 978-966-2035-03-2.
  • Ковальчук М. С. Розбурхана Ятрань Художньо-документальні повісті. — Тернопіль: Астон, 2010. — 256 с.

ПриміткиРедагувати