Кобиленков Михайло Васильович

український художник і педагог

Михайло Васильович Кобиленко́в (21 вересня 1922, Ахмат — 22 квітня 2002, Севастополь) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1958 року.

Кобиленков Михайло Васильович
Народження 21 вересня 1922(1922-09-21)
Ахмат[d], Kamyshinsky Uyezdd, Саратовська губернія, Російська СФРР
Смерть 22 квітня 2002(2002-04-22) (79 років)
  Севастополь, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Жанр портрет, пейзаж, натюрморт і жанрове малярство
Навчання Харківський художній інститут (1952)
Діяльність художник, педагог
Вчитель Бондаренко Григорій Антонович, Дайц Йосип Абрамович, Дерегус Михайло Гордійович, Яценко Володимир Федосійович і Кокель Олексій Опанасович
Працівник Закарпатський художній музей імені Йосипа Бокшая, Ужгородське державне художньо-промислове училище і Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького
Член Спілка радянських художників України
Партія КПРС
Учасник німецько-радянська війна
Звання молодший лейтенант
Роботи в колекції Закарпатський художній музей імені Йосипа Бокшая і Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки

Біографія ред.

Народився 21 вересня 1922 року в селі Ахматі (нині Красноармійський район Саратовської області, Російська Федерація). Брав участь у німецько-радянській війні: льотчик-штурмовик, воював на 1-му Білоруському фронті[1]. Мав військове звання молодшого лейтенанта. Нагороджений орденами Червоної Зірки (25 квітня 1945), Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[2]. Член КПРС.

Упродовж 1946—1952 років навчався у Харківському художньому інституті у Григорія Бондаренка, Михайла Дерегуса, Володимира Яценка, Олексія Кокеля. Дипломна робота — ілюстрації до роману «Омелян Пугачов» В'ячеслава Шишкова (керівник Йосип Дайц; премія Спілки художників СРСР за 1952 рік[1])[3].

Протягом 1952—1963 років обіймав посаду директора Ужгородської картинної галереї, одночасно у 1952—1958 роках викладав в Ужгородському державному художньо-промисловому училищі[3].

У 1963—1967 роках працював у Севастопольських художньо-виробничих майстернях; у 1967—1970 роках викладав у Севастопольській дитячій художній школі; у 1971—1075 роках обіймав посаду директора Севастопольського художнього музею; з 1975 року продовжив працювати у Севастопольських художньо-виробничих майстернях. Мешкав у Севастополі в будинку на вулиці Пожарова, № 24, квартира № 11 та у будинку на вулиці Дмитра Ульянова, № 22, квартира № 36[4]. Помер у Севастополі 22 квітня 2002 року.

Творчість ред.

Працював у галузях станкового живопису, станкової та книжкової графіки. У реалістичній манері створював пейзажі, портрети, натюрморти, жанрової картини. Серед робіт:

графіка
  • «Дівчина з Верховини» (1954);
  • «Верховинка з книгою» (акварель, 1958);
  • «Доярка Г. Сличко» (картон, 1960);
  • «Подвір'я» (1968);
  • «Комсорг, старший сержант міліції В. Зубарев» (1977);
  • «Мигдаль квітне» (1980);
живопис
  • «Долина Шауль» (1955);
  • «Ставне» (1956, Севастопольський художній музей);
  • «Верховинський пейзаж» (1956, варіант — 1960—1961);
  • «Бокораші» (1957);
  • «Промені» (1960);
  • «Зима. Лісковиці» (1963);
  • «У горах» (1965);
  • «Карпати. Ужок» (1969);
  • «Севастополь. Осінь» (1971);
  • «Осінь» (1973);
  • «Херсонес. Білий будинок» (1973);
  • «Весна на Алсу» (1973);
  • «Гірський пейзаж» (1974, Севастопольський художній музей);
  • «Дозорний обхід» (1974);
  • «Севастополь. Штиль» (1975);
  • «Ранок. Севастополь» (1977);
  • «Севастопольське подвір'я» (1978);
  • «Севастополь. Набережна Артилерійської бухти» (1978);
  • «Севастопольський дворик» (1978);
  • «Матроський спуск» (1979);
  • «Алсу» (1982);
  • «Херсонес» (1983);
  • «Набережна» (1984);
  • «Херсонеська базиліка» (1995).

Ілюстрував та оформив книжки для Закарпатського обласного книжкового видавництва:

Брав участь у республіканських виставках з 1954 року. Персональна виставка відбулася в Ужгороді у 1960 році.

Примітки ред.

Література ред.