Клаус фон Бісмарк
Клаус Ганс Герберт фон Бісмарк (нім. Klaus Hans Herbert von Bismarck; 6 березня 1912, маєток Ярхім, район Наугард — 22 травня 1997, Гамбург) — німецький журналіст. Учасник Другої світової війни, підполковник резерву.
| Клаус фон Бісмарк | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Klaus Hans Herbert von Bismarck | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Народився |
6 березня 1912[1][2][3] Ярхліно, Ґміна Новоґард, Голеньовський повіт, Західнопоморське воєводство, Республіка Польща | |||||||||||
| Помер |
22 травня 1997[1][2][3] (85 років) Гамбург, Німеччина[1] | |||||||||||
| Поховання | Гамбург | |||||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||||
| Діяльність | журналіст, письменник | |||||||||||
| Alma mater | Friderico-Francisceumd[4] | |||||||||||
| Знання мов | німецька[2][5] | |||||||||||
| Заклад | WDR і Ґете-Iнститут | |||||||||||
| Учасник | Друга світова війна | |||||||||||
| Членство | Спілка випускників Доберанеруd[4] | |||||||||||
| Посада | President of the DEKTd | |||||||||||
| Військове звання | Оберст-лейтенант | |||||||||||
| Рід | Бісмарки[6] | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Біографія ред.
Син Ґоттфріда фон Бісмарка (1881—1928), власника маєтків Ярхім та Кніпгоф, і Гертруди Кьон (1890—1971). Двоюрідний онук Отто фон Бісмарка.
Військова кар'єра ред.
1 квітня 1934 року вступив у 4-й піхотний полк, з 1937 рроку — ад'ютант 2-го батальйон цього полку, який входив у 32-у піхотну дивізію. На початку 1939 року вийшов у відставку.
В серпні 1939 року знову призваний на службу і призначений на свою стару посаду. Учасник Польської кампанії. З початку 1940 року — ад'ютант свого полку, з липня 1941 року — командир 7-ї роти, з вересня 19041 року — командир 2-го батальйону. Літом 1943 року вийшов у відставку і почав керувати родовим маєтком.
Восени 1944 року повернувся на службу і був призначений командиром 4-го гренадерського полку на радянсько-німецькому фронті. В кінці війни евакуювався на кораблі з Курляндії в Шлезвіґ-Гольштайн, де здався британським військам.
Після війни ред.
У 1950—1995 роках був членом президіума Асоціації німецької євангелістської церкви, в 1977—1979 роках — президентом Асоцації.
В 1961—1975 роках — директор телерадіокомпанії Westdeutscher Rundfunk.
15 квітня 1977 року став президентом Інституту Гете зі штаб-квартирою в Мюнхені і залишався на цій посаді д о 1989 року. Під його керівництвом інститут розширив свої зв'язки у Східній Европі та відкрив свої офіси у Варшаві і Кракові.
Автор мемуарів «Відбуття з Померанії».
Особисте життя ред.
15 липня 1939 року одружився з Рут-Алісою фон Ведемайєр (3 березня 1920 — 28 грудня 2013, Гамбург). В шлюбі народились 8 дітей: 7 синів і 1 дочка.
Нагороди ред.
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
Друга світова війна ред.
- Залізний хрест 2-го класу (9 жовтня 1939)
- Штурмовий піхотний знак в сріблі (1939)
- Залізний хрест 1-го класу (18 червня 1940)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- Хрест (21 грудня 1942) — як обер-лейтенант резерву, командир 2-го батальйону 4-го піхотного полку
- Дубове листя (№ 669; як майор резерв, командир 4-го гренадерського полку
- Дем'янський щит
- Чорний нагрудний знак «За поранення»[7]
Після війни ред.
- Премія барона фом Штайна (1954)
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
- Командорський хрест (3 жвовтня 1973)
- Великий офіцерський хрест (1982)
- Великий хрест із зіркою та плечовою стрічкою (2 червня 1989)
- Премія Адольфа Грімме (1976)
- Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (1989)
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119025027 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Munzinger Personen
- ↑ а б Rehwaldt H., Lange J. Vom Großherzog zum Grundgesetz: aus der Geschichte des Friderico-Francisceums vormals Erweiterte Goetheoberschule Bad Doberan — 1 — Neubukow: 2001. — S. 19. — 119 с. — ISBN 978-3-934355-20-0
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Архів преси XX століття — 1908.
- ↑ Bismarck, von, Klaus - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.) . Процитовано 6 вересня 2018.
Джерела ред.
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.419-420 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Genealogisches Handbuch des Adels, Adelige Häuser A Band XVI, Seite 34, Band 76 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1981, ISSN 0435-2408.
- Josef Schmid: Wir haben auf einer Insel des Selbstbetruges gelebt. Klaus von Bismarcks Weg vom Dienst in der Wehrmacht zur Eröffnung der «Wehrmachtsausstellung» 1995 in Hamburg, in: Jennifer Wasmuth (Hg.): Zwischen Fremd- und Feindbildern. Interdisziplinäre Beiträge zu Rassismus und Fremdenfeindlichkeit', Fremde Nähe — Beiträge zur interdisziplinären Diskussion, Band 16, Seite 33f., Münster-Hamburg-London 2000.
- Josef Schmid: Intendant Klaus von Bismarck und die Kampagne gegen den «Rotfunk» WDR, in: «Archiv für Sozialgeschichte», Band 41, Seite 349f., 2001.
- Die Ritterkreuzträger 1939—1945. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 223.
- Redaktionsbüro Harenberg: . Mit über 400 Fotos. Droemer Knaur, München/Zürich 1979, ISBN 3-426-07604-7, Bismarck, von, Klaus, S. 44.