Відкрити головне меню

Клаус Ганс Герберт фон Бісмарк (нім. Klaus Hans Herbert von Bismarck; 6 березня 1912, маєток Ярхім, район Наугард — 22 травня 1997, Гамбург) — німецький журналіст. Учасник Другої світової війни, підполковник резерву.

Клаус фон Бісмарк
нім. Klaus Hans Herbert von Bismarck
Bundesarchiv B 145 Bild-F010980-0005, Klaus von Bismarck.jpg
Народився 6 березня 1912(1912-03-06)[1][2]
Район Наугард, Пруссія
Помер 22 травня 1997(1997-05-22)[1][2] (85 років)
Гамбург, Німеччина[1]
Поховання Гамбург
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність журналіст, письменник
Alma mater Friderico-Francisceum[d][3]
Володіє мовами німецька[2]
Заклад Westdeutscher Rundfunk[d] і Ґете-Iнститут
Учасник Друга світова війна
Членство Q30648531?[3]
Військове звання Оберст-лейтенант
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН
За поранення (нагрудний знак)
Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Дем'янський щит

Зміст

БіографіяРедагувати

Син Ґоттфріда фон Бісмарка (1881—1928), власника маєтків Ярхім та Кніпгоф, і Гертруди Кьон (1890—1971). Двоюрідний онук Отто фон Бісмарка.

Військова кар'єраРедагувати

1 квітня 1934 року вступив у 4-й піхотний полк, з 1937 рроку — ад'ютант 2-го батальйон цього полку, який входив у 32-у піхотну дивізію. На початку 1939 року вийшов у відставку.

В серпні 1939 року знову призваний на службу і призначений на свою стару посаду. Учасник Польської кампанії. З початку 1940 року — ад'ютант свого полку, з липня 1941 року — командир 7-ї роти, з вересня 19041 року — командир 2-го батальйону. Літом 1943 року вийшов у відставку і почав керувати родовим маєтком.

Восени 1944 року повернувся на службу і був призначений командиром 4-го гренадерського полку на радянсько-німецькому фронті. В кінці війни евакуювався на кораблі з Курляндії в Шлезвіґ-Гольштайн, де здався британським військам.

Після війниРедагувати

У 1950—1995 роках був членом президіума Асоціації німецької євангелістської церкви, в 1977—1979 роках — президентом Асоцації.

В 1961—1975 роках — директор телерадіокомпанії Westdeutscher Rundfunk.

15 квітня 1977 року став президентом Інституту Гете зі штаб-квартирою в Мюнхені і залишався на цій посаді д о 1989 року. Під його керівництвом інститут розширив свої зв'язки у Східній Европі та відкрив свої офіси у Варшаві і Кракові.

Автор мемуарів «Відбуття з Померанії».

Особисте життяРедагувати

15 липня 1939 року одружився з Рут-Алісою фон Ведемайєр (3 березня 1920 — 28 грудня 2013, Гамбург). В шлюбі народились 8 дітей: 7 синів і 1 дочка.

НагородиРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Після війниРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119025027 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Rehwaldt H., Lange J. Vom Großherzog zum Grundgesetz: aus der Geschichte des Friderico-Francisceums vormals Erweiterte Goetheoberschule Bad Doberan — 1 — Neubukow: 2001. — S. 19. — 119 с. — ISBN 978-3-934355-20-0
  4. Bismarck, von, Klaus - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.). Процитовано 2018-09-06. 

ДжерелаРедагувати

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.419-420 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Genealogisches Handbuch des Adels, Adelige Häuser A Band XVI, Seite 34, Band 76 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1981, ISSN 0435-2408.
  • Josef Schmid: Wir haben auf einer Insel des Selbstbetruges gelebt. Klaus von Bismarcks Weg vom Dienst in der Wehrmacht zur Eröffnung der «Wehrmachtsausstellung» 1995 in Hamburg, in: Jennifer Wasmuth (Hg.): Zwischen Fremd- und Feindbildern. Interdisziplinäre Beiträge zu Rassismus und Fremdenfeindlichkeit', Fremde Nähe — Beiträge zur interdisziplinären Diskussion, Band 16, Seite 33f., Münster-Hamburg-London 2000.
  • Josef Schmid: Intendant Klaus von Bismarck und die Kampagne gegen den «Rotfunk» WDR, in: «Archiv für Sozialgeschichte», Band 41, Seite 349f., 2001.
  • Die Ritterkreuzträger 1939—1945. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 223.
  • Redaktionsbüro Harenberg: . Mit über 400 Fotos. Droemer Knaur, München/Zürich 1979, ISBN 3-426-07604-7, Bismarck, von, Klaus, S. 44.