Вікіпедія

Клара Цеткін

німецька революціонерка, письменниця й феміністка

Кла́ра Це́ткін (нім. Clara Zetkin, до шлюбу Айснер, Eissner; 5 липня 1857  село Відерау, Саксонське королівство — 20 червня 1933, Архангельське, Московська область) [1]— діячка комуністичного руху, теоретик марксизму, феміністка.

Клара Цеткін
нім. Clara Zetkin Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніКлара Айснер
Народилася5 липня 1857(1857-07-05)[4][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кенігсгайн-Відерау Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла20 червня 1933(1933-06-20)[1][2][…] (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Arkhangelskoyed[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНекрополь біля Кремлівської стіни[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина[6]
 Німецька імперія
 Веймарська республіка
 СРСР
 Саксонське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітична діячка, журналістка, активістка за права жінок, антивоєнна активістка, учасниця Жіночого соціально-політичного союзу, редакторка, педагог, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома завдякинімецький ліворадикальний політичний діяч, одна з засновниць компартії Німеччини
Знання мовнімецька[2] і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоRote Hilfed і Всесоюзне товариство старих більшовиків Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКомуністична партія Німеччини, Соціал-демократична партія Німеччини і Незалежна соціал-демократична партія Німеччини Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зОсип Цеткін і Georg Friedrich Zundeld Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиMaxim Zetkind і Kostja Zetkind Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цеткін (прізвище).

Біографія

ред.

Щодо походження існуюють дві версії. За першою Клара Айснер народилася в лютеранській родині вчителя сільської парафіяльної школи та за сумісництвом органіста місцевої кірхи. Друга — в сім'ї єврея-шевця.

1881 року вступила до Соціал-демократичної партії Німеччини.

Після запровадження Отто фон Бісмарком «Виняткового закону проти соціалістів» (1881) залишила Німеччину й мешкала в Цюриху, Австро-Угорщині, Італії, а з 1882 р. — в Парижі, де зустрілася з висланим із Німеччини російським євреєм-соціал-демократом Осипом Цеткіним (були знайомі ще з часів його навчання в Лейпцигу). З листопада 1882 року вони стали жити разом, і Клара Айснер змінила прізвище на Цеткін. Невдовзі народила двох синів — Максима (*1883) та Костянтина (*1885).

1889 — Осип Цеткін помер від раку.

1916 — була однією з засновниць Союзу Спартака і Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини, яка відокремилася в 1917 році від СДПН. Пізніше вступила до Комуністичної партії Німеччини та представляла КПН у рейхстазі (1920—1933).

1932 — відкриваючи сесію рейхстагу як найстарша за віком серед депутатів, Клара Цеткін виступила з антинацистською промовою.

Нагороджена орденом Леніна та орденом Червоного Прапора.

Похована в Москві на Красній площі біля Кремлівської стіни.

У Німецькій Демократичній Республіці було встановлено медаль Клари Цеткін.

Участь у започаткуванні Міжнародного жіночого дня

ред.
 
Клара Цеткін і Роза Люксембург, 1910 р.

На пропозицію Клари Цеткін учасниці II Міжнародної конференції жінок-соціалісток (Копенгаген, серпень 1910 р., понад 100 учасниць із 17 країн), вирішили щороку у березні відзначати Міжнародний жіночий день — день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права.[7]

У резолюції, запропонованій Цеткін, зокрема, зазначалось:

  У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він всюди має бути старанно підготовлений.  

Опозиція до Першої світової війни

ред.

Під час Першої світової війни, на міжнародній жіночій мирній конференції у Швейцарії, активісти, революціонери та прихильники зібралися, щоб обговорити питання єдності робітників по різні боки лінії фронту.[8] Там Цеткін сказала:

"Хто отримує прибуток від цієї війни? Лише крихітна меншість у кожній нації: виробники гвинтівок і гармат, броньованих плит і торпедних катерів, власники верфей і постачальники потреб збройних сил. В інтересах своїх прибутків вони роздмухували ненависть між народами, тим самим сприяючи початку війни. Робітникам нічого не отримати від цієї війни, але вони ризикують втратити все, що їм дороге."[8]

Цеткін, разом з Карлом Лібкнехтом, Розою Люксембург, Луїзою Келер та іншими впливовими політиками СДПН, відкинула політику партії Бургфріден (перемир'я між політичними партіями та урядом і обіцянка утриматися від страйків під час війни).[9] Серед інших антивоєнних заходів, Цеткін організувала міжнародну соціалістичну жіночу антивоєнну конференцію в Берліні в 1915 році.[10] Через свої антивоєнні погляди вона кілька разів заарештовувалася під час війни і в 1916 році була взята під "захисний арешт", з якого пізніше була звільнена через хворобу.[11]

Спадщина

ред.

У десятилітті, що передувало її вигнанню та смерті, спадщина Цеткін була значною мірою забута.[12] З її іменем була пов'язана негативна конотація, як політичної діячки, навіть колишній голова Радянського Союзу Йосип Сталін називав її "старою відьмою".[12] Були спроби відмовитися від Міжнародного жіночого дня в Німеччині, одного з головних досягнень політичної кар'єри Цеткін. Її демонстрацію 8 березня деякі називали "подією диявола".[13] У 1994 році християнсько-демократичний канцлер Гельмут Коль заборонив називати вулицю біля Рейхстагу в Берліні на честь Цеткін. Його рішуче припинення визнання її спадщини пояснювалося тим, що він вважав, що її роботи зіграли роль у знищенні першої німецької демократії.[12]

Її спадщина була додатково заплямована тим, що її роботи були неприйнятними для феміністичних рухів 60-х і 70-х років.[12] У 1960-х і 70-х роках Західна Європа почала перехід до ідеологій другої хвилі фемінізму.[14] Коли ідеології другої хвилі фемінізму набули поширення, прямим наслідком стало виключення чоловіків з участі в жіночих рухах.[14] Це суперечило філософії Цеткін про необхідність спільної роботи чоловіків і жінок робітничого класу для досягнення жіночого визволення.[12]

Сьогодні багато авторів намагаються віднести роботи Цеткін до категорій "соціалістичний фемінізм" чи "марксистський фемінізм". Однак за її життя термін "соціалістичний фемінізм" не існував.[12] При аналізі її опублікованих робіт термін "Frauenrechtlerei" помилково перекладався як "феміністка" або "фемінізм". Проте в найточнішому перекладі цей термін використовувався в принизливій риториці для відокремлення політичних зусиль Цеткін від буржуазних феміністок.[12]

Її син, Максим Цеткін, продовжив її спадщину комуністичного лідерства через свою медичну практику в радянській системі охорони здоров'я.[15] У 1920-х роках Максим разом з Кларою відвідував кілька конгресів Комінтерну і працював на ряді місій Комінтерну.[15] Зрештою Максим вступив до Радянської комуністичної партії після того, як отримав призначення практикувати хірургію в Москві.[15]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Цеткин Клара // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118636618 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ https://fr.rbth.com/histoire/87541-etrangers-enterres-place-rouge
  6. ↑ WeChangEd
  7. ↑ Сайт Gender Museum. Архів оригіналу за 7 Січня 2012. Процитовано 8 Березня 2011.
  8. ↑ а б Schulte, Elisabeth (7 листопада 2014). Clara Zetkin, Socialism and Women's Liberation.
  9. ↑ Heynen, Robert (2015). Degeneration and Revolution. Radical Cultural Politics and the Body in Weimar Germany. Leiden, Netherlands: Brill. с. 80. ISBN 978-90-04-27626-0.
  10. ↑ Хронологія життя Клари Цеткін, в Lebendiges Museum Online (LEMO)
  11. ↑ Zetkin, Clara * 5.7.1857, † 20.6.1933: Biographische Angaben aus dem Handbuch der Deutschen Kommunisten. Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur: Biographische Datenbanken. Процитовано 15 листопада 2014.
  12. ↑ а б в г д е ж Lewis, Ben. Clara Zetkin Was a Marxist Champion of the Struggle Against Women's Oppression. jacobin.com (амер.). Процитовано 10 грудня 2024.
  13. ↑ Lewis, Ben. Clean breaks and clear principles. weeklyworker.co.uk. Процитовано 10 грудня 2024.
  14. ↑ а б Briatte, Anne-Laure. Feminisms and Feminist Movements in Europe | EHNE. ehne.fr (англ.). Процитовано 10 грудня 2024.
  15. ↑ а б в Reinisch, Jessica (6 червня 2013), 'Can we distinguish the sheep from the wolves?': Émigrés, Allies, and the Reconstruction of Germany, The Perils of Peace: The Public Health Crisis in Occupied Germany (англ.), OUP Oxford, процитовано 10 грудня 2024

Література

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Клара Цеткін
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клара Цеткін
  • Родіна Л. В. Клара Цеткін і Україна. — К., 1985
  • Клара Цеткін, Роза Люксембург. Про літературу і мистецтво. — Київ, Мистецтво, 1982.

Посилання

ред.


  Це незавершена стаття про німецького політика чи політикиню.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клара_Цеткін&oldid=44695598