Вікіпедія

Київська міська психіатрична лікарня

Київська міська психіатрична лікарня № 1 імені І. П. Павлова — психіатричний заклад у місті Києві. Підпорядкована Головному управлінню охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації. На території лікарні розташована Кирилівська церква.

Київська міська психіатрична лікарня № 1
Тип психіатрична
Засновано 1786
Головний лікар Мішиєв Вячеслав Данилович
Кількість ліжок 1345 (01.01.2024)
Кількість лікарів 213 (01.01.2024)
Відділення 30
Країна  Україна
Адреса Вулиця Кирилівська, 103а, м. Київ 04080
Координати 50°28′53″ пн. ш. 30°28′06″ сх. д. / 50.48150000002777205° пн. ш. 30.468500000027777475° сх. д. / 50.48150000002777205; 30.468500000027777475
Мапа
CMNS: Київська міська психіатрична лікарня у Вікісховищі
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Київська міська психіатрична лікарня

Історія ред.

XVIII-XIX століття ред.

За указом Катерини II про відкриття богоугодних лікарень 13 червня 1786 року в келіях Кирилівського чоловічого монастиря відкрито будинок інвалідів, а сам монастир закрито. У 1802 році побудовано одноповерхову лікарню. У 1823 році для лікарні будинку інвалідів було споруджено окрему будівлю.[1] В ньому могли перебувати 50 інвалідів: 4 місця для офіцерів та 46 для нижчих чинів. Також поруч було побудовано двоповерхову богадільню та між ними одноповерхову пральню. Автором був архітектор Й. Шарлемань.[2]

У 1835 році будинок інвалідів перетворили на лікарню. На початку вона була розрахована на 80 ліжок, до кінця 1850-х років містила вже 180.[2]

 
Цегляні корпуса лікарні.

1 жовтня 1843 року при богоугодних закладах було відкрито фельдшерську школу.[3]

У 1870-х роках за проектом київського губернського інженера Федора Гешвенда побудовано комплекс з 9 цегляних будівель для лікарні, та декілька дерев'яних споруд для фельдшерської школи та господарчих потреб. У 1891 році побудовано додатковий двоповерховий корпус терапевтичного відділення на 32 ліжка за проектом губернського інженера Якова Кривцова[ru][2]

Початок XX століття ред.

На початку 1900-х років за проектами архітектора Олександра Кобелєва побудовано каплицю з приміщенням для моргу (1902), одноповерхову будівлю інфекційного корпусу на 60 ліжок. У 1912—1913 роках побудовано корпус акушерської клініки Жіночого медичного інституту.[2]

У 1920—1936 роках лікарня носила ім'я Тараса Шевченка. З 1936 року — лікарня імені І. П. Павлова.

У 1927 році головним лікарем лікарні був С. Ф. Файнштейн.[4]

До 1935 року при лікарні діяв Психіатричний технікум.[2]

Друга світова війна ред.

До липня 1941 року директором лікарні був Лев Зак. У липні його мобілізували, але він продовжував виконувати обов'язки до 17 вересня, після чого пропав без вісті. Тоді ж призначив виконувати свої обов'язки заступника директора науковця Павла Черная. Головним лікарем був Мусій Танцюра, а завгоспом — Йосип Горохов. Німецька адміністрація затвердила нове керівництво. На той час у лікарні було майже 1500 пацієнтів[5].

Наприкінці вересня до лікарні приїхав гарнізонний лікар Раковський, який разом з Чернаєм обрав майбутнє місце вбивства євреїв — урочище Горіхова діброва. 15 жовтня по всіх відділеннях зібрали списки пацієнтів-євреїв, а потому перевели їх до 8-го корпусу. Там було 311 пацієнтів, причому двох Танцюра відпустив, а один помер наступної ночі. Наступного дня привезли ще одного пацієнта, якого лікарі після огляду визнали юдеєм: його було негайно розстріляно. 18 жовтня загін СС розстріляв 308 пацієнтів за допомогою персоналу лікарні. Серед учасників вбивства були директор, головний лікар, завгосп, а також лікарі та санітари Каленик Цирюк, Ананій Мазур, завідувачка 8—го відділення Євгенія Копистинська та інші[5].

Пізніше в січні, березні та вересні 1942 року німці також убили багатьох пацієнтів психлікарні у газових камерах, загинули принаймні 525 осіб. Убитих у газ-вагонах поховали можливо поряд із братською могилою Бабиного Яру.[6] До кінця 1942 року лікарня припинила працювати як психіатрична, на її території розмістився німецький військовий лазарет[7].

 
Пам'ятник розстріляним пацієнтам.

Восени 1943 року радянськими органами держбезпеки були затримані колишні працівники лікарні, які працювали в окупації. У 1944 році до 10 років ув'язнення були засуджені головний лікар Танцюра, технічні працівники Горохов, Мазур, Гриценко, на 8 років засудили Соколовського, по 2 роки таборів отримали лікарки Пенська й Копистинська. Звільнено було Манька, а К. Цирюк помер під час слідства. У 1946 році вироки всім було скасовано[7]. Причиною було доведення участі Танцюри, Мазура та інших у таємній виписці пацієнтів для рятування їхніх життів[8].

Наукові дослідження ред.

У 1950-х роках у лікарні проводилися дослідження під керівництвом Віктора Протопопова та Йосипа Поліщука. На базі 3-го відділення лікарні працювали Відділ психіатрії та патології вищої нервової діяльності АН УРСР і кафедра психіатрії Київського інституту вдосконалення лікарів.[9]

Сучасна структура ред.

Лікарня займає площу 22,7 га, частина належить Кирилівській церкві.

У лікарні працює 30 відділень, серед яких: відділення для гострих психозів, психіатричні відділення з супутньою соматичною патологією, відділення для реабілітації, відділення для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, епілептичне відділення, відділення для дітей, Центр медико-соціальної реабілітації, відділення медсестринського догляду.

 
Головна будівля. Сучасний вигляд.

В лікарні створено Науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров'я. Також існує перший в Україні Центр первинного психотичного епізоду та сучасних методів лікування.

Також у лікарні знаходяться базові кафедри медичних вишів:

  • кафедра дитячої, соціальної та судової психіатрії НМАПО імені П. Л. Шупика;
  • кафедра психіатрії НМАПО імені П. Л. Шупика;
  • кафедра психіатрії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця;
  • кафедра психіатрії та медичної психології Медичного університету Української асоціації народної медицини


Пов'язані особи ред.

Відомі лікарі ред.

Науковці ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Ціборовський, О. М.; Сорока, В. М. (2015). Найстаріша лікарня Києва – Кирилівська: шлях від богадільні до губернської земської лікарні. Україна. Здоров'я нації (4): 130—136.
  2. ↑ а б в г д Михайло Кальницький. Кирилівська лікарня, 19—20 ст. Архів оригіналу за 26 Квітня 2017. Процитовано 16 Січня 2017.
  3. ↑ Історія закладу. Перший Київський медичний коледж. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 16 січня 2017.
  4. ↑ Файнштейн С. Ф. Психиатрическая помощь населению на Киевщине (Отчет о деятельности больницы за 1927 год). Психічне здоров'я. Випуск 3(8), 2005[недоступне посилання].
  5. ↑ а б Андрій Руккас. Трагедія Горіхової діброви. Як нацисти розстрілювали душевнохворих у Києві [Архівовано 7 Березня 2021 у Wayback Machine.]. Історична правда, 29 жовтня 2020
  6. ↑ Gomon, D. (July—December 2000). Історія знищення пацієнтів Київської психоневрологічної лікарні ім. Павлова під час німецько-фашистської окупації 1941–1943 років (PDF) (рос.). Tum-Balalayka. Процитовано 13 грудня 2023.
  7. ↑ а б Тваринський В. Відлуння Бабиного Яру, або В чому звинувачувались працівники Павлівської психіатричної лікарні // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 1994. — No 1. — С. 65-70
  8. ↑ А. Вегнер. Головний обвинувачуваний: діяльність Мойсея Танцюри у світлі матеріялів архівно-слідчої справи № 74159 ФП. Ukraina Moderna 28, 313-361, 2020
  9. ↑ Булахова Л. А. Памяти моих учителей психиатрии // Психічне здоров'я. — 2010. — № 1. — С. 79–82. [Архівовано 11 Березня 2018 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Лук'ян Маринжа. К. М. Сапежко. Хірург-патріот. «Здоров'я України», с. 73
  11. ↑ Ольга Друг, Дмитро Малаков. Особняки Києва. Бульвар Т. Шевченка, 34 (кол. Бібіковський бульвар). Архів оригіналу за 6 Квітня 2016. Процитовано 16 Січня 2017.
  12. ↑ Кафедра психіатрії і наркології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. Архів оригіналу за 9 Березня 2017. Процитовано 16 Січня 2017.
  13. ↑ МЕДИЧНИЙ КАЛЕНДАР УКРАЇНИ. Пам'ятні події та видатні особи в історії української медицини, ювілейні дати яких відзначаються у 2014—2015 роках. Міністерство охорони здоров'я України ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 липня 2014. Процитовано 16 січня 2017.
  14. ↑ Влад Каганов. Школа имени сына. Очерк 4. Учащиеся. Архів оригіналу за 27 Квітня 2017. Процитовано 16 Січня 2017.
  15. ↑ С. М. Булах, С. І. Болтівець. Леплинський Костянтин Михайлович. [Архівовано 22 Липня 2018 у Wayback Machine.] Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Київська_міська_психіатрична_лікарня&oldid=41783815