Троїцький Іван Віссаріонович

Іва́н Віссаріо́нович Тро́їцький (22 жовтня 1854(18541022) — 17 березня 1923) — український лікар-педіатр, професор.

Троїцький Іван Віссаріонович
Народився 22 жовтня 1854(1854-10-22)
Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 17 березня 1923(1923-03-17) (68 років)
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Alma mater Медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира
Заклад Імператорський університет Святого Володимира

ЖиттєписРедагувати

Родом із Чернігівщини. Син священика. Закінчив медичний факультет Київського університету(1878). За дисертацію «Материалы к учению об эпидемическом перипаротите» (1883) удостоєний ступеня доктора медицини.

У 1886 році затверджений приват-доцентом кафедри дитячих хвороб Київського університету, де працював до 1902 р. Був ординатором Києво-Кирилівських богоугодних закладів (1885–1890). У 1891 р. заснував у Києві благодійне «Товариство надання допомоги хворим дітям».

12 січня 1892 р. в Харківському університеті на медичному факультеті відкрито кафедру дитячих хвороб. Серед перших викладачів кафедри був і професор І. В. Троїцький.  

З 1896 по 1903 рр. керував створенням дитячих санаторіїв в Київській губернії. У 1900 р. очолив «Київське товариство дитячих лікарів», організував кабінет безкоштовної видачі знезараженого коров'ячого молока «Крапля молока» в Києві та Харкові.

З 1920 р. — завідувач кафедри педіатрії Катеринославського медичного інституту.

Науковий доробокРедагувати

Праці Троїцького присвячені проблемам теоретичної і практичної педіатрії, фармакології, дитячої та шкільної гігієни і фізичної культури, історії медицини тощо. Найвідоміші з них:

  • «Курс лекцій про хвороби дитячого віку» (1887, 1888-89), перший посібник з педіатрії на території сучасної України,
  • «Вчення про дитячі хвороби» (1908),
  • «Гігієна дитячого віку» (1912) та ін.

Засновник товариств дитячих лікарів у Києві (1900) й у Харкові (1906), а також першого у Києві зразкового народного дитячого садка та Спілки боротьби з дитячою смертністю у Харкові (1906); один з організаторів першого міжнародного конгресу педіатрів у Парижі (1912).

ЛітератураРедагувати