Гаккебуш Валентин Михайлович

Валентин Михайлович Гаккебуш (1881, Немирів на Вінничині — 16 жовтня 1931) — український радянський лікар-психіатр, професор, брат Михайла та Любові Гаккебушів.

Валентин Михайлович Гаккебуш
Народився 1881
Немирів, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 16 жовтня 1931(1931-10-16)
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна Російська імперія УНРСРСР СРСР
Діяльність психіатр
Alma mater Медичний факультет Московського університетуd
Заклад Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Харківський національний медичний університет

Психіатр, доктор медицини, професор (1918). Завідувач кафедри психіатрії Київського медичного інституту (1925-1931), один з організаторів психіатричної клініки та директор психоневрологічного інституту в Києві (нині Інститут нейрохірургії АМНУ).

Вивчав атеросклероз судин головного мозку; нервово-психічні розлади, пов’язані з травмою; проблеми судової психіатрії й організації психіатричної допомоги.

Описав симптомокомплекс психічних розладів (хвороба Гаккебуша-Гейєра-Геймановича). Опублікував перший посібник з психіатрії та нервових хвороб для фельдшерів.

Розробляв питання законодавства про душевнохворих. Разом з Б. Маньковським заснував журнал “Современная психоневрология” (1924).

Біографія ред.

Народився 1881 року в Немирові (нині — Вінницької области).

1904 року закінчив Московський університет.

Працював лікарем-психіатром в Полтавській і Харківській лікарнях, потім асистентом клініки нервових і психічних хвороб Харківського медичного інституту.

З 1918 року і до смерті працював у Київському медичному інституті, завідував кафедрою психіатрії.

Керував клінікою психоневрологічного санаторію в Києві.

В 1923 році був одним з організаторів створення на його базі Київського психоневрологічного інституту.

Багато уваги приділяв організації психіатричної допомоги в УРСР, патронажу психічно хворих та трудової терапії.

У 1925 році разом з Борисом Маньківським заснував журнал «Радянська психоневрологія» (спочатку під назвою «Сучасна психоневрологія»)[1].

 
Хрест на могилі Валентина Гаккебуша

Жив у Києві (садиба по вулиці Воровського, нині Бульварно-Кудрявська), 27[2].

Помер 16 жовтня 1931 року. Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 7, ряд 1, місце 3-2).

Наукова робота ред.

Дослідження В. М. Гаккебуша охоплюють клініку органічних психозів пізнього віку, травматичних ушкоджень головного мозку, неврозів і психопатій, проблеми дитячої психіатрії.

Був прихильником широкого впровадження в практику експериментально-психологічних досліджень психічно хворих. Розробляв питання судової психіатрії. Був активним прихильником психотерапії психічних захворювань, особливо гіпнотерапії. Спільно з Т. А. Гейер і О. Й. Геймановичем описав особливу форму психічної патології пізнього віку, названу їхніми іменами.

Вивчав атеросклероз судин головного мозку, нервово-психіатричні розлади, пов'язані з травмою, проблеми судової психіатрії, організації психіатричної допомоги. Описав симптомокомплекс психіатричних розладів (хвороба Гаккебуша– Гейєра–Геймановича).

Розробляв питання законодавства про душевнохворих. Опублікував 1-й посібник з психіатрії та нервових хвороб для фельдшерів. Разом з Б. Маньковським заснував ж. «Современная психоневрология» (1924).

Праці ред.

  • «Децентралізація психіатричної допомоги» (1908);
  • «Про альцгеймеровську хворобу», у співавторстві з Т.А. Гейер (1912);
  • «Про систему асемічнихх психозів старості з атрофічними осередками в мозку», у співавторстві з О. Й. Геймановичем (1916);
  • «Нервові захворювання у зв'язку з повітряною контузією» (1916);
  • «Прогноз у психіатрії» (1927);
  • «Курс судової психопатології» (1928);
  • «Середовище та дитяча істерія» (1930).



Примітки ред.

  1. www.neuro.kiev.ua (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 10 січня 2011.
  2. history.org.ua (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 жовтня 2012. Процитовано 10 січня 2011.

Посилання ред.