Кикишівка

село Кикишівка
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Бердичівський район
Тер. громада	Семенівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA18020150070055921
Облікова картка	Кикишівка
Основні дані
Засноване	1670
Населення	268
Площа	1,504 км²
Густота населення	178,19 осіб/км²
Поштовий індекс	13376
Телефонний код	+380 4143
Географічні дані
Географічні координати	49°49′35″ пн. ш. 28°32′54″ сх. д. / 49.82639° пн. ш. 28.54833° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	268 м
Водойми	р. Гнилоп'ять
Відстань до; обласного центру	51 км
Відстань до; районного центру	9 км
Найближча залізнична станція	Бердичів
Відстань до; залізничної станції	11 км
Місцева влада
Адреса ради	13375, с. Терехове, вул. Шевченка, 1
Карта
	Кикишівка
	Кикишівка
Мапа

Кики́шівка — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 268 осіб (перепис 2001 року).

Розташування

Село межує з селами: Маркуші, Житинці, Бистрик, Терехове Бердичівського району Житомирської області та Поличинці Козятинського району Вінницької області.

Археологічні пам'ятки

Розкопки проводилися в 1957 році під керівництвом Гаврила Богуна на північній околиця села, правий берег р. Клітинка. Розміри розкопок: 400х50-70 м. Виявлено сліди поселення ІІ-V ст. н. е.

Історія

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бистрицької волості Бердичівського повіту Київської губернії мешкало 535 осіб, налічувалось 84 дворових господарства, існували православна церква, школа, постоялий будинок, 2 водяних і вітряний млини^[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 705 осіб (367 чоловічої статі та 338 — жіночої), з яких 664 — православної віри^[2].

В селі існувала Церква Святої Параскеви (побудована 1759 року^[3]), яку було зруйновано в радянські часи.

У 1925—54 роках — адміністративний центр Кикишівської сільської ради Бердичівського району^[4].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 280 осіб, з яких 109 чоловіків та 171 жінка.^[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 267 осіб.^[6]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[7]

Мова	Відсоток
українська	98,13 %
російська	1,49 %
білоруська	0,37 %

Пам'ятки села

Пам'ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків.

Знаходиться пам'ятний знак на західній околиці села, при вході на нове сільське кладовище. Його було встановлено у 1994 році на честь воїнів-земляків, що загинули на фронтах в роки Німецько-радянської війни. Ініціатором встановлення виступили ветеранські організації і керівництво Терехівської сільської ради. Скульптура виконана у вигляді матері, що тримає рушник та солдатську каску. Перед скульптурою покладено 6 плит з іменами воїнів-земляків. Напис на пам'ятнику: «Дорогим односельчанам, які полягли смертю хоробрих у боях з фашизмом». Пам'ятний знак і плити виготовлено з залізобетону.

Люди

В Кикишівці вчителював Шепелюк Микола Юхимович (1919—2007) — український краєзнавець, організатор музейної справи, педагог.

Воїн ЗСУ Павлюк Максим загинув за незалежність Української нації на Російсько-Українській війні в 2022 році. Воїн ЗСУ Корольков Захар загинув за незалежність Української нації на Російсько-Українській війні в 2022 році.^[8]

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

Примітки

↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-87. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Похилевичъ Л. И. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. Кіевъ, 1864, 738 с.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 153. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 3 травня 2022.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ Ордени "За мужність" посмертно – в Семенівській громаді Житомирщини матері загиблих військових отримали нагороди

Посилання

Погода в селі Кикишівка [Архівовано 19 Грудня 2011 у Wayback Machine.]
Kikiszówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 95. (пол.)
Kikiszówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 76. (пол.)

Це незавершена стаття про Житомирську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[2] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-87. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[3] Похилевичъ Л. И. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. Кіевъ, 1864, 738 с.

[Довідник-4] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 153. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 3 травня 2022.

[населення_1989-5] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001-6] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001_мова-7] Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[8] Ордени "За мужність" посмертно – в Семенівській громаді Житомирщини матері загиблих військових отримали нагороди

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]