Кивок (жест)
Кивок голови - це жест, при якому голова нахиляється поперемінно дугами вгору і вниз вздовж сагітальної площини. У багатьох культурах він найчастіше, але не всюди, використовується для позначення згоди чи прийняття.
Як знак згоди
ред.Різні культури надають цьому жесту різні значення. Кивання на знак "так" широко поширене і з'являється у великій кількості різноманітних культурних та мовних групах. Території, в яких кивання, як правило, набуває такого значення, включають Індійський субконтинент (зверніть увагу, що похитування голови також означає згоду), Близький Схід, Південно-Східна Азія, більша частина Європи (див. нижче), Південна Америка та Північна Америка. Кивок голови також можна використовувати як знак визнання або як прояв поваги.
У Греції один кивок голови вниз, що вказує на «так», часто поєднується з одночасним закриттям очей. Цей кивок зазвичай також включає дуже легкий, майже непомітний поворот голови вліво (або вправо).
Раннім описом кивків голови та інших жестів було «Вираження емоцій у людини та тварин»(англ. The Expression of the Emotions in Man and Animals), написане Чарльзом Дарвіном у 1872 році. Дарвін писав місіонерам у багатьох частинах світу з проханням надати інформацію про місцеві жести, і зробив висновок, що кивок на «так» був спільним для багатьох різних груп.
Існують різні теорії, чому кивок так часто використовується для позначення згоди. Одна проста теорія полягає в тому, що це форма поклону, яка вказує на те, що людина готова прийняти те, що інша людина говорить або просить. Також було зазначено[1], що немовлята, коли голодні, шукають молоко, рухаючи головою вертикально, але відмовляються від молока, повертаючи голову з боку в бік.
Як знак незгоди
ред.Є кілька винятків: у Греції, на Кіпрі, в Ірані, Туреччині, Болгарії [2] Албанії та Сицилії один кивок голови вгору (а не вниз) вказує на «ні».[3]
Зокрема, у Греції та на Кіпрі єдиний кивок голови вгору, який вказує на «ні», майже завжди поєднується з одночасним підняттям брів і найчастіше також з легким (або повним) закочуванням очей. Існує також звук, який іноді супроводжує весь жест, що називається "τσου". Використання "τσου" необов'язкове і застосовується лише для сильного наголосу на "ні".
Акцент на піднятих бровах і закочуванні очей дійшов до того, що сам похит голови вгору став другорядним. Людина може позначити «ні», просто піднявши брови і закотивши очі, при цьому голова залишається абсолютно нерухомою.
Як привітання
ред.Кивком голови також можна використовувати як форму невербального привітання або підтвердження присутності людини; у цьому контексті це, по суті, м'яка форма поклону, з достатньою кількістю рухів, щоб виявити певну повагу без додаткових формальностей. Це включає в себе традиційний кивок вниз або кивок вгору (який є більш неформальним і зазвичай використовується серед друзів або підлеглих). Щоб збільшити офіційність, кивок вниз також може супроводжуватися відповідним словесним привітанням.
Синдром кивання
ред.Кивання також є симптомом кивального синдрому голови, поки незрозумілої хвороби. Вражає переважно дітей віком до 15 років, і вперше був задокументований у Танзанії у 1962 р. [4]
Примітки
ред.- ↑ Darwin, Charles. The Expression of the Emotions in Man and Animals. New York: D. Appleton and Company, 1913; Page 272 [Архівовано 13 Серпня 2020 у Wayback Machine.], accessed through Google Book Search.
- ↑ How to Say Yes and No in Bulgarian Without Speaking. ThoughtCo. Архів оригіналу за 15 Червня 2021. Процитовано 30 Вересня 2021.
- ↑ Bross, Fabian (2020): Why do we shake our heads? On the origin of the headshake. In: Gesture, 19(2/3). 269–299.
- ↑ Mysterious 'Nodding' disease. news.yahoo.com. Архів оригіналу за 26 Січня 2022. Процитовано 30 Вересня 2021.