Кепаро
Кепаро (алб. Qeparo) — село в Албанії, в окрузі Вльора на «албанській рив'єрі», на південних схилах Керавнійських гір, у однойменній долині на березі Іонічного моря.
|
Кепаро
 Координати 40°03′11″ пн. ш. 19°49′46″ сх. д. / 40.0530555600277722° пн. ш. 19.82972222002777940° сх. д.Координати: 40°03′11″ пн. ш. 19°49′46″ сх. д. / 40.0530555600277722° пн. ш. 19.82972222002777940° сх. д.
|
Географія ред.
Старе село розташовувалося на пагорбі Кастеллі, на схилі гори Гдживлаш (алб. Gjivlash), на висоті близько 450 м над рівнем моря, займає площу близько 6 га. Через суворі зими та нестачу води населення Кепаро почало поступово спускатися вниз у приморську долину. У 1957 році було побудовано автодорогу понад морем від Вльори до Саранди через перевал Ллогара, що також сприяло переселенню в нижню частину. На початок XXI століття село майже розділилося на 2 частини — верхню Старе Кепаро (також Кепаро-Фшаті) та нижню Нове Кепаро (також Кепаро-Фуше).[1]
Нижня частина села лежить у плодючій долині Кепаро, яка є однією з найбільших рівнин у Албанії та має важливе значення щодо сільськогосподарського виробництва. Низьке розташування долини відносно рівня моря робить її вразливою на випадок підняття цього рівня[2]. Долина утворена численними прісноводними джерелами та річкою Кудеш. Східний край долини утворений стрімкими скелями до 600 м над р. м. Західна частина долини являє собою цитрусові та оливкові сади. Навколо села розташовані 5 прісних та 3 мінеральних джерела.[3]
На схід від села знаходиться село Борш, на північному заході — містечко Хімара. Відстань до Саранди автодорогою складає 48 км[3].
Біорізноманіття ред.
Навколишні схили гір зарослі маквісом. Серед видів тварин, що перебувають під загрозою в районі села — черепаха болотяна.[3]
Історія ред.
Перші історичні згадки назви Кепаро належать до османських джерел XV століття.
У 1995—1996 роках на базі молодшої школи Кепаро за європейським проєктом було організовано ініціативу місцевого самоврядування задля прибирання сміття, встановлення вказівників, залучення жінок до спільної роботи з організації охорони здоров'я тощо[4].
На початку 2000-х років село почали використовувати в туристичних цілях, що призвело до появи неконтрольованої забудови в нижній приморській частині села. Натомість у верхній частині в середині 2010-х років збереглося не більше 80-100 мешканців, значна частина будинків стоять порожні та руйнуються[5].
Населення ред.
Населення Старого Кепаро знижується впродовж XX—XXI століть, проте Нове Кепаро активно розвивається як курортне містечко, особливо в 2010-х роках. У 1990-ті — 2000-ні роки чимало мешканців виїхали з села до великих міст або закордон. Утім наприкінці 2010-х років дехто починає повертатися.
У 2005 році в Старому Кепаро були зайняті мешканцями 67 будинків, де загалом мешкало 430 осіб (35 будинків лишалися незайнятими). У Новому Кепаро тоді нараховували 1100 мешканців[3].
Населення Нового Кепаро складало в середині 2010-х років близько 2000 осіб, тоді як Старого Кепаро — за різними оцінками від 100 до 400[6].
Демографія ред.
Дані наведено за доповіддю[3].
| Рік | 1926 | 1945 | 1950 | 1960 | 1969 | 1979 | 1989 | 2004 | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Кількість населення, осіб | 1120 | 814 | 1134 | 866 | 1028 | 530 | 1170 | 1500 |
Архітектура та пам'ятки ред.
Старе Кепаро ред.
Старе Кепаро побудоване як укріплене поселення, де традиційні сільські кам'яні будинки щільно прилягають один до одного та притуляються вгору по схилу, а нижче від них знаходяться тераси з садами та городами. Там, де будинки не прилягають, ділянки розділені кам'яними стінами.[7] Сучасні будівлі переважно належать до XVIII—XIX століть, серед них виділяється триповерховий будинок Мінелли Гджики з вуличним проходом-тунелем крізь нього(алб. Minella Gjika)[8]. Старе Кепаро має найбільше традиційних будинків, зведених до 1945 року серед усіх сіл Албанської рив'єри — 80[3].
У центрі старого села знаходиться невеликий майданчик з великим платаном, що використовується громадою як публічний простір. Там знаходяться 2 магазинчики-кафе та не працюючі з кінця 1980-х бібліотека та будинок культури.[7] У селі знаходиться церква святої Марії 1795 року з чотириярусною дзвінницею, а також проста церква святого Димитрія з банею від 1760 року[8].
У 1 км на північ від Старого Кепаро знаходиться історичний будинок Алі-паші, який являє собою триповерхову башту з трьома кімнатами в нижньому ярусі. Будинок оточений кам'яною стіною та займає стратегічне положення на височині[6].
У 2016 році Урядом Албанії було видано постанову щодо охорони культурної пам'ятки Старого Кепаро[9]
Карос ред.
Руїни поселення та фортеці Карос розташовані в 200 м на північ від Старого Кепаро. На заході фортеця була захищена урвищем долини Кудеш, на півдні та півночі — стрімкими схилами. Єдиний вхід був зі сходу, де були побудовані три лінії аркових укріплень. Місцевість була заселена з ранньої залізної доби до IV століття н. е. Фортецю, ймовірно, побудували епірські племена хаонців.[10]
Порто-Палермо ред.
У 2,5 км на північний захід від пляжу Кепаро розташована бухта Порто-Палермо. Тут знаходиться колишня база албанських підводних човнів часів Холодної війни та фортеця Алі-паші XIX століття.[11]
Примітки ред.
- ↑ Krosi, 2017, с. 27-28.
- ↑ Rossi, Loris; Pedata, Laura; Porfido, Enrico; Resta, Giuseppe (2017). Fragile Edges and Floating Strategies along the Albanian Coastline. The Plan Journal. 2 (2). doi:10.15274/tpj.2017.02.02.22. ISSN 2611-7487.(англ.)
- ↑ а б в г д е Albania Integrated Coastal Development Study and Plan, Interim Report 2005(англ.)
- ↑ Holland, Jenny (1998). Does Social Capital Matter?The Case of Albania (PDF). IDS Bulletin. 29 (3): 65—71. doi:10.1111/j.1759-5436.1998.mp29003009.x. ISSN 0265-5012. Архів оригіналу (PDF) за 14 червня 2022. Процитовано 29 травня 2020.(англ.)
- ↑ Krosi, 2017, с. 28-29.
- ↑ а б Qeparo. Integrated Sustainable Development of the Southern Coastal Region (2016)(англ.)
- ↑ а б Krosi, 2017, с. 30.
- ↑ а б Bereskin&Heid, 2018, c. 19-20.
- ↑ Decision no.636 of the Council of Ministers, 7.9.2016, on “Declaring Qeparo a Historic Centre, and on approving the regulations regarding administration of the area, as well as the protected territories around it” // Official Journal of the Republic of Albania. — Т. 2016, вип. 171. — С. 20403-20110. Архівовано з джерела 18 листопада 2017. Процитовано 30 травня 2020.(алб.)
- ↑ Jano Koci. The Settlement of Karos [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] VisitHimara(англ.)
- ↑ Porto Palermo. Integrated Sustainable Development of the Southern Coastal Region (2016)
Джерела ред.
- Krosi, E. (2017). Year-round tourism in Albanian Riviera: case of Qeparo (Doctoral dissertation) (PDF).(англ.)
- Dr. Emily Bereskin, Christian Haid, ред. (2018). Conservation and Revitalization: A Proposal for the Historic Villages of Vuno and Qeparo, Albania (PDF). Berlin. Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2019. Процитовано 30 травня 2020.(англ.)
- Jano Koçi. Kalaja e Karosit / La forteresse de Karos [Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine.] Iliria, 1976, V. 6 pp. 235—243(фр.)(алб.)
- Porsia, M.; De Bonis, L. Cities’ Identity Through Architecture and Arts. — London : Routledge, Taylor & Francis Group, . — ISBN 9781138054097. Архівовано з джерела 19 травня 2022. Процитовано 29 травня 2020.(англ.)