Вікіпедія

Кеосаян Тигран Едмондович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кеосаян.

Тигран Едмондович Кеосаян (нар. 4 січня 1966, Москва) — російський кінорежисер, сценарист, продюсер, актор кіно і телебачення, кліпмейкер і телеведучий вірменського походження, пропагандист. Автор і ведучий російської сатиричної політичної програми «Міжнародна пилорама». Син радянського кінорежисера і сценариста Едмонда Кеосаяна, чоловік російської пропагандистки Маргарити Симоньян.

Кеосаян Тигран Едмондович
вірм. Տիգրան Քեոսայան Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження4 січня 1966(1966-01-04) (59 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняМосква, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіякінорежисер, актор, телеведучий, сценарист, ведучий, виробник, театральний режисер, кліпмейкер, кінопродюсер, телепродюсер Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Заслужений артист Російської Федерації заслужений діяч мистецтв Росії
IMDbID 0449085 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Кеосаян Тигран Едмондович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Відомий українофобними, сексистськими, расистськими, шовіністськими заявами та пропагандою. Фігурант центру «Миротворець»[1].

З 2022 року Вірменія оголосила Кеосяна персоною нон грата через його пропагандистські висловлювання і заборонила в'їзд до країни[2].

Наприкінці грудня 2024 року потрапив до лікарні і пережив клінічну смерть. Станом на 9 січня 2025 року знаходиться в комі, лікарі оцінюють його стан як украй тяжкий.

Біографія

ред.

Народився 4 січня 1966 року в Москві, в сім'ї кінематографістів[3]. Батько — кінорежисер Едмонд Кеосаян (1936—1994), мати — актриса Лаура Геворкян (нар. 1939). За національністю вірменин.

У 1983 році закінчив середню школу і працевлаштувався на кіностудію «Мосфільм»[3].

У 1984 році вступив на режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК), проходив навчання в майстерні професора Ігоря Васильовича Таланкіна[3]. Через деякий час вирішив залишити навчання і пішов по призову на строкову військову службу в лавах Радянської армії. Після демобілізації відновився у виші. З 1987 року знімався в епізодах у кіно.

У 1992 році знімає свій перший повнометражний фільм — «Катька і Шиз».

У 1993 році Тигран Кеосаян разом з братом Давидом створює студію «Gold Vision», де разом зі своїм інститутським товаришем Федором Бондарчуком активно займається виробництвом музичних відеокліпів і рекламних роликів[4]. Співпрацював з такими діячами російського шоу-бізнесу, як Ірина Аллегрова, Михайло Шуфутинський, Ігор Саруханов, Наталя Ветлицька[3]. З часом відходить від кліпмейкерства, все більше переходячи на роботу режисера кіно[5].

У 1998 році[6] закінчив режисерський факультет Всеросійського державного інституту кінематографії (ВДІК) (курс народного артиста СРСР Юрія Миколайовича Озерова). Під час навчання у ВДІКу Тигран поставив свій перший художній фільм «Сонячний берег» тривалістю вісімнадцять хвилин. Драма була присвячена солдату-строковику, який віткає з армії, не витримавши дідівщини. У цій картині знявся Федір Бондарчук[3].

Популярність Кеосаяну принесли такі його режисерські кінороботи, як лірична новорічна комедія «Бідна Саша» (1997) з Олександром Збруєвим і Вірою Глаголєвою в головних ролях[7], а також пригодницький телесеріал «Чоловіча робота» (2001), що розповідає про військову службу російського спецназу ГРУ в Чечні[8][9].

У травні 2000 року «Gold Vision» зливається з продюсерським центром «Відео Інтернешнл»[10], утворивши «Студію 2В»[11]. Брати Кеосаяни співпрацювали з цією компанією, знімаючи і продюсуючи різні серіали і фільми, аж до весни 2004 року[12].

У 2003 і 2004 роках Кеосаян був членом журі телевізійного музичного проекту телеканалу «Росія» «Народний артист»[13].

З 2007 року працює телеведучим. З березня 2007 по листопад 2009 року[14] — ведучим авторського ток-шоу «Вечір з Тиграном Кеосаяном»[15] (пізніше — «…з Тиграном Кеосаяном») на «РЕН ТВ»[16]. У грудні 2007 року виступив на тому ж каналі як співведучий (в парі з Евеліною Бледанс) новорічного шоу «Новий рік навпаки»[17]. Співпраця телеканалу з Кеосаяном була перервана рішенням холдингу «Національна Медіа Група» (НМГ) у зв'язку зі зміною концепції мовлення на «РЕН ТВ»[18].

З 2009 по 2010 рік разом зі своєю дружиною Оленою Хмельницькою вів телешоу «Ти і я» про таємниці сімейного життя зірок на телеканалі «Росія»[19].

З грудня 2009 по грудень 2010 року — виконавчий продюсер телеканалу «ДТВ»[20]. З 18 січня по 31 травня 2010 року — ведучий авторського ток-шоу «Гарячий вечір з Тиграном Кеосаяном» на тому ж каналі[21]. За участі Кеосаяна на телеканалі з'явилися програми «Руйнівники прислів'їв», «Департамент власної безпеки»[22], «Дорожні війни»[23] та «Ульотне відео по-російськи», а також серіали «Одного разу в міліції» і «Невидимки»[24].

У 2011 році ненадовго повернувся на «РЕН ТВ». З 7 листопада по 23 грудня 2011 року — ведучий ток-шоу «Досить мовчати!»[25]. Після закриття цієї програми протягом наступних п'яти років Кеосаян не з'являвся на екрані в ролі телеведучого[26], зосередившись на кінобізнесі[27]. В цей час він відновив свій колишній актив — студію «Голд Віжн».

3-4 жовтня 2014 року взяв участь у театралізованих онлайн-читаннях «Кареніна. Живе видання»[28].

З 3 вересня 2016 року — ведучий вечірнього розважального «сатиричного» шоу «Міжнародна пилорама» на телеканалі «НТВ». Заявленою тематикою програми названо освітлення з гумором подій світової політики.[29][30][31]. Насправді ж, шоу є розсадником рашистської пропаганди. В шоу всі політики «недружественных стран» та «либерастня» через «смішні» пародії виставляються ідіотами, які не здатні нічого зробити «сильному и справедливому» царю Путлеру. Раніше в шоу також були інтерв'ю з близькими до нео-фюрера політиками (наприклад, Пєсков) та його ручними пропагандистами, які дискутують на тему «Какой же царь хороший, сильний и справедливый».

Кеосаян переніс два інфаркти міокарда — в 2008[32] і 2010 роках[33].

Наприкінці грудня 2024 року потрапив до лікарні і пережив клінічну смерть[34]. Станом на 9 січня 2025 року знаходився в комі, лікарі оцінювали його стан як украй тяжкий[35][36].

Родина

ред.
  • Батько — Едмонд Гарегінович Кеосаян (9 жовтня 1936 — 21 квітня 1994), радянський кінорежисер, сценарист, лауреат премії Ленінського комсомолу (1968), заслужений діяч мистецтв РРФСР (1976).
  • Мати — Лаура Ашотівна Геворкян (Кеосаян) (нар. 28 січня 1939), і вірменська радянська актриса театру і кіно, заслужена артистка Вірменської РСР (1979).
  • Брат — Давид Едмондович Кеосаян (10 квітня 1961 — 19 жовтня 2022), радянський і російський кіноактор, кінорежисер, сценарист і продюсер.
  • Племінниця — Лаура Давидовна Кеосаян (нар. 8 лютого 1982), російська актриса театру і кіно.
  • Перша дружина (з 1993 по 2014 роки) — Альона Олександрівна Хмельницька (нар. 12 січня 1971), російська актриса театру і кіно, телеведуча. Одружилися у 1993 році[19]. У шлюбі, який тривав двадцять один рік, народилися дві доньки. Подружжя офіційно розлучилося у 2014 році[37][38].
    • Дочка — Олександра Тигранівна Кеосаян (нар. 1994).
    • Дочка — Ксенія Тигранівна Кеосаян (нар. 7 липня 2010)[39].
  • З 2012 року в стосунках з Маргаритою Симонівною Симонян (нар. 6 квітня 1980), російською пропагандисткою, головним редактором телеканалу «RT» і МІА «Росія сьогодні». У пари троє дітей.
    • Дочка — Мар'яна (нар. 12 серпня 2013)[40].
    • Син — Баграт (нар. 27 вересня 2014).
    • Дочка — Маро (нар. 19 жовтня 2019)[41].

Акторські роботи

ред.

Участь у відеокліпах

ред.
  • 1995 — Тигран Кеосаян знявся в кліпі Софії Ротару на пісню «Ночной мотылёк».

Режисерські роботи

ред.

Фільми

ред.
  1. 1992 — Катька і Шиз
  2. 1996 — Справи смішні, справи сімейні
  3. 1997 — Бідна Саша[7]
  4. 1999 — Президент і його внучка
  5. 1999 — Директорія смерті
  6. 2000 — Конвалія срібляста[42]
  7. 2001 — Чоловіча робота[43]
  8. 2002 — Чоловіча робота 2
  9. 2004 — Конвалія срібляста 2
  10. 2006 — Заєць над безоднею
  11. 2008 — Міраж
  12. 2011 — Ялта-45
  13. 2012 — Три товариша
  14. 2013 — Море. Гори. Керамзит[44][45]
  15. 2017 — Актриса
  16. 2018 — Кримський міст. Зроблено з любов'ю!

Кліпи

ред.

Інші роботи

ред.
  • 2000 — «Новий», вистава
  • 2003 — «12 стільців», мюзикл

Сценарні роботи

ред.
  1. 1996 — Справи смішні, справи сімейні
  2. 2000 — Конвалія срібляста

Продюсерські роботи

ред.
  1. 2012 — Три товариша
  2. 2012 — Багатодітна сім'я
  3. 2013 — Общага

Участь у телепроєктах

ред.
  • У 1998 році разом з Оленою Хмельницькою взяв участь у телегрі «Вустами дитини» на телеканалі «НТВ».
  • В 2006 році взяв участь в 9-му і 15-му випусках шоу «Слава Богу, ти прийшов!» на телеканалі «СТС».
  • У жовтні 2007 року разом з дружиною Оленою Хмельницькою і дочкою Олександрою брав участь як гравець 4-го випуску спортивного шоу «Стінка на стінку» на «Першому каналі»[48].
  • У 2009 році запрошувався як гість до шоу «Прожекторперісхілтон» на «Першому каналі».
  • В 2010 році був у журі «Відеобитви».
  • У листопаді 2010 року разом з дружиною Оленою Хмельницької був запрошений як гравець на шоу «Десять мільйонів» на телеканалі «Росія».
  • У 2014 році пройшли зйомки шоу «Імперія ілюзій. Брати Сафронови», постійними членами журі стали Тигран Кеосаян і Дмитро Шепелєв, прем'єра відбулася 21 лютого 2015 року на телеканалі «СТС».
  • У 2016 році був членом журі четвертого сезону шоу «Один в один!» на телеканалі «Росія-1»[49].
  • 31 грудня 2016 року відбувся показ новорічного випуску програми «Своя гра» на телеканалі «НТВ», в якій Кеосаян взяв участь як ведучий каналу і здобув перемогу, обігравши Сергія Малоземова (ведучого програм «Диво техніки» та «Їжа жива і мертва») і Джона Уоррена (ведучого програми «Поїдемо, поїдемо!»)[50].

Критика

ред.

Наприкінці 2000-х — початку 2010-х років телевізійні критики досить лояльно відгукувалися про Тиграна Кеосаяна[51][52], характеризуючи його як телеведучого, «повністю позбавленого дешевого кокетства і щирого у своєму бажанні розібратися»[53].

З 2016 року роботу Кеосаяна як ведучого розважальної програми «Міжнародна пилорама» на каналі НТВ неодноразово критикувала телекритик і оглядачка «Нової газети» Ірина Петровська[30]:

«Тепер Тигран Кеосаян (а мова саме про нього), відкинувши інтелігентські умовності, впивається можливостями, що відкрилися на старості років, безкарно і відкрито вимовляти слова, за які в колі спілкування він би отримав по губах, і радість від здобутої свободи нашого неофіта буквально розпирає. Сам каже — і сам же щасливо і препохабно хихикає, нагадуючи молодшого школяра, шокуючого батьків зробленими в підворітті лінгвістичними відкриттями[54]»

Тієї ж точки зору дотримується оглядачка і заступник головного редактора тижневика «Співрозмовник» Ольга Сабурова:

«… його остання програма — верх улесливості і вульгарності. До такої ницості не опускався навіть радіоактивний Дмитро Кисельов. Соромно і ніяково за те, що звучить з екрана, стає вже з перших секунд передачі. <…> Ведучий матюкається мало не через слово. Як думає — так і говорить: розв'язно, похабно і без тіні сорому. Він і не підозрює, яке почуття огиди відчувають, дивлячись на нього, глядачі. Кеосаян впевнений: сиплючи ідіотськими жартами, він виглядає крутим, безстрашним і дотепним. Звідки ця впевненість?[55]»

Тележурналіст Володимир Кара-Мурза-старший у своїй статті також розкритикував Кеосаяна, заявивши, що ведучий у програмі «Міжнародна пилорама» «вчергове пробив дно», бо «вимовляти в ефірі такі фрази, які він собі дозволяє, негідно не те що телеведучому, а і будь-якій пристойній людині»[56].

Оглядач (відділ кіно і телебачення) газети «Московський комсомолець» і блогер радіо «Ехо Москви» Олександр Мельман порівняв Кеосаяна з відомим американським теле — і радіоведучим Говардом Стерном:

«Так ось, Кеосаян — це наш Говард Стерн, поспішайте бачити. І не слівця на „г“ і на „ж“ тут важливі — дурне діло нехитре. Головне — який це гумор. Якщо якісний, тоді все в порядку. А ось цим Тигран може похвалитися далеко не завжди. Але останнім часом у нього щось виходить … <…> Він просто взяв і поставив нашого улюбленого президента в загальний контекст, тобто створив світ чоловічків із Сонячного міста, де все як б на рівних[57]»

У 2018 році Кеосаян так пояснив свою участь у програмі[58]:

«Слухайте, це чисте хобі і можливість, вдячний хлопцям, каналу, Льоші Земському і Тіму Вайнштейну, це можливість говорити те, як я хочу, те, про що я хочу, в більшості своїй, та не в більшості, а загалом, в принципі. І це хобі. Боронь боже мені всерйоз подумати, що це моя професія. Вона була перша, моє пришестя на телебачення мається на увазі, коли на „Рені“ я виходив. Це ж різні формати абсолютно, ви ж розумієте. Там суспільно-політична була, на „Рені“, а тут це чистий Comedy Channel, Джон Стюарт там і так далі. Це хобі. Моя професія — режисер»

Примітки

ред.
  1. ↑ СІА. Кеосаян Тигран Эдмондович. Myrotvorets.center (рос.). Процитовано 7 березня 2023.
  2. ↑ Zatulin and Simonyan banned from Armenia. jam-news.net. 10 жовтня 2022.
  3. ↑ а б в г д Тигран Кеосаян. Биография и фильмография. Сетевое издание «Государственный интернет-канал «Россия» // russia.tv. Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  4. ↑ Андрей Вульф (29 грудня 1995). ТИГРАН КЕОСАЯН: РАВНЫЙ СРЕДИ ЛУЧШИХ ИЛИ ЛУЧШИЙ СРЕДИ РАВНЫХ?. Газета «Музыкальная правда». Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  5. ↑ Юрий Геворкян (27 січня 2011). Топ-10: клипмейкеры, ставшие режиссёрами. — В этом году «Социальная сеть» Дэвида Финчера числится в основных фаворитах «Оскара». Газета «Аргументы и факты» // aif.ru. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 9 квітня 2020.
  6. ↑ Кеосаян Тигран Эдмондович. Биография, фильмография, фотографии актёра и режиссёра. [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ruskino.ru
  7. ↑ а б Антон Чаркин (24 грудня 1997). ТВ-6 покажет «Бедную Сашу». Газета «Коммерсантъ» // kommersant.ru. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  8. ↑ Тигран Кеосаян сдерживает вулканический темперамент. Газета «Аргументы и факты» // aif.ru. 17 липня 2001. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  9. ↑ Тигран Кеосаян в сладком плену госзаказа. Газета «Аргументы и факты» // aif.ru. 21 січня 2002. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  10. ↑ Фабрика грез "Видео Интернэшнл". Коммерсантъ. 31 травня 2000. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 9 квітня 2020.
  11. ↑ В «Студии 2В» все отечественное. Труд. 1 червня 2000.
  12. ↑ Какого чёрта. Эхо Москвы. 20 серпня 2006. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  13. ↑ Надежда Прусенкова (31 липня 2003). «Пластиковые звёзды». — Канал «Россия» снова ищет таланты. «Новая газета» // 2003.novayagazeta.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 червня 2015.
  14. ↑ Тигран Кеосаян сменил «РЕН ТВ» на «ДТВ». «Акадо» // tv.akado.ru. 11 листопада 2009. Архів оригіналу за 11 листопада 2017. Процитовано 9 квітня 2020.
  15. ↑ Михаил Шабашов (27 травня 2007). Тигран Кеосаян: «Иду на Вы!». — «Являясь микроскопической частичкой населения страны, я выражаю чувства и эмоции, возникающие у народа в связи с какими-то событиями…». Газета «Взгляд» // vzglyad.ru. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 9 квітня 2020.
  16. ↑ Наталия Ростова (20 вересня 2007). Тигран Кеосаян: «Телевизор выполняет заказ». — Почему его не выполняет Тигран, читайте в этом остросюжетном интервью. «Новая газета» // novayagazeta.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 квітня 2020.
  17. ↑ Телевизор на закуску. С кем встречать Новый год, когда от Башмета до Моисеева - расстояние в несколько кнопок?. Газета «Аргументы и факты» // aif.ru. 26 грудня 2007. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 9 квітня 2020.
  18. ↑ Арина Бородина, Сергей Соболев (11 листопада 2009). «РЕН-ТВ» и «СТС» обменялись кадрами. — С 1 декабря новым исполнительным продюсером телеканала «ДТВ» (входит в холдинг «СТС Медиа») станет известный режиссёр и телеведущий Тигран Кеосаян. Газета «Коммерсантъ» // kommersant.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  19. ↑ а б Елена Самойлова (1 жовтня 2009). Тигран Кеосаян и Алёна Хмельницкая: «Семейная жизнь — не война, чтобы друг друга завоёвывать». Газета «Труд». Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  20. ↑ «CTC Media» назначила Кеосаяна генпродюсером «ДТВ». Газета «Взгляд» // vz.ru. 3 декабря 2009 года. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 3 грудня 2009.
  21. ↑ Арина Бородина (31 березня 2010). Телевидение в день теракта в Москве. Газета «Коммерсантъ» // kommersant.ru. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 9 квітня 2020.
  22. ↑ Есть и честные милиционеры. Комсомольская правда. 17 травня 2010. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  23. ↑ ДТВ запустит "Дорожные войны". Акадо. 16 червня 2010. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  24. ↑ Мы можем все. Но не все сразу. Тигран Кеосаян - о преобразованиях на канале ДТВ. Российская газета. 16 березня 2010. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 9 квітня 2020.
  25. ↑ Надежда Шульга (28 жовтня 2011). Тигран Кеосаян призывает: «Хватит молчать!». — С 7 ноября по будням на «РЕН ТВ» стартует новое ток-шоу. Газета «Комсомольская правда» в Молдове // kp.md. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 9 квітня 2020.
  26. ↑ Александр Мельман (8 вересня 2016). «Ты не поцеловал девушку!». — Теленеделя с Александром Мельманом. Газета «Московский комсомолец» // mk.ru. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  27. ↑ Тигран Кеосаян: «Если бы я боялся сравнений с «Тегераном-43», назвал бы свой фильм по-другому». Режиссер и ведущий рассказал о своей новой картине «Ялта-45» и объяснил, почему больше не появляется на телеэкране. Комсомольская правда. 2 травня 2012. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  28. ↑ «Каренина. Живое издание»: 700 человек в прямом онлайн-эфире прочитали роман Толстого (рос.). Официальный сайт Государственного музея Л. Н. Толстого (ГМТ) // tolstoymuseum.ru. 3—4 октября 2014 года. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 26 вересня 2015.
  29. ↑ О проекте. Продолжая успешно смешивать политику и юмор, «НТВ» запускает новый сатирический проект «Международная пилорама». — Ведущий вечернего развлекательного шоу — известный кинорежиссёр, актёр и сценарист Тигран Кеосаян. [Архівовано 9 квітня 2020 у Wayback Machine.] Телекомпания «НТВ» // ntv.ru (3 сентября 2016 года)
  30. ↑ а б Ирина Петровская (9 вересня 2016). «…И юмор у них безобра-азный». — Тигран Кеосаян прошёлся по земному шарику бензопилой «Дружба». «Новая газета» // novayagazeta.ru. Архів оригіналу за 29 вересня 2016. Процитовано 9 квітня 2020.
  31. ↑ Анна Афанасьева. «Мы никуда не денемся от следователей, полицейских, бандитов». — Гендиректор «НТВ» Алексей Земский об обновлении канала. [Архівовано 17 грудня 2021 у Wayback Machine.] Газета «Коммерсантъ» // kommersant.ru (14 сентября 2016 года)
  32. ↑ Тигран Кеосаян попал в больницу с инфарктом. — Режиссёру и телеведущему срочно сделали операцию. Газета «Комсомольская правда» // nnov.kp.ru. 16 січня 2008. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 9 квітня 2020.
  33. ↑ Анна Горностай (26 жовтня 2010). Тигран Кеосаян: «Рождение дочери помогло пережить инфаркт». Газета «Собеседник». Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 9 квітня 2020.
  34. ↑ Відомий російський пропагандист пережив клінічну смерть і впав у кому. РБК-Украина (укр.). Процитовано 1 лютого 2025.
  35. ↑ Пропагандист Кеосаян у комі: Симоньян пише про хворе серце, а Шарій нібито звинуватив ГУР. www.kyivpost.com. 9 січня 2025. Процитовано 9 січня 2025.
  36. ↑ Російський пропагандист Тигран Кеосаян пережив клінічну смерть і впав у кому. imi.org.ua (укр.). Процитовано 9 січня 2025.
  37. ↑ Елена Лаптева (27 сентября 2014 года). Тигран Кеосаян и Маргарита Симоньян назвали сына Багратом. — Режиссёр и редактор снова стали родителями. Газета «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 4 жовтня 2014.
  38. ↑ Милена Жарова. Алёна Хмельницкая, Тигран Кеосаян и его новая жена Маргарита Симоньян устроили переполох в Ницце. [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] Российская электронная газета «Дни.ру» // dni.ru (14 сентября 2016 года)
  39. ↑ У Тиграна Кеосаяна и Алены Хмельницкой родилась вторая дочь. «РИА Новости» // ria.ru. 7 липня 2010. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  40. ↑ Сусанна Альперина. «Марьяна Today». — Маргарита Симоньян родила дочь. [Архівовано 1 грудня 2021 у Wayback Machine.] «Российская газета» // rg.ru (12 августа 2013 года)
  41. ↑ У Кеосаяна и Симоньян родилась дочь Маро. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  42. ↑  // Огонёк. — 2004. — Число 10. — 10.
  43. ↑ Тигран Кеосаян: "Надо будет, и $45 млн. найду". Собеседник. 25 грудня 2002. Архів оригіналу за 8 травня 2003. Процитовано 9 квітня 2020.
  44. ↑ Премьера на Первом: сериал о буднях олимпийской стройки в Сочи "Море. Горы. Керамзит". Первый канал. 16 червня 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 9 квітня 2020.
  45. ↑ Почем керамзит для народа от Тиграна Кеосаяна?. Вокруг ТВ. 20 червня 2014. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  46. ↑ Ведущий: Иван Цыбин[ru] — Игорь Саруханов ВИДЕО. Программа «Утро на 5». Рубрика «Закрома Родины». Игорь Саруханов — «Скрипка-лиса». Выпуск 18 апреля 2013 года. «Пятый канал» (Санкт-Петербург) // 5-tv.ru
  47. ↑   ВИДЕО. Клип на песню «Скрипка-лиса» — Игорь Саруханов. Режиссёр — Тигран Кеосаян (00:06:35). на YouTube // youtube.com (Игорь Саруханов; 25 августа 2011 года)
  48. ↑ Стенка на стенку (Первый канал, 27.10.2007). YouTube.
  49. ↑ «Один в один!»: Стоцкая растрогала Стоянова ягодичными имплантами Рианны. Телепрограмма. 11 лютого 2016. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 9 квітня 2020.
  50. ↑ Программа «Своя игра», специальный новогодний выпуск — 31.12.2016: Сергей Малозёмов — Тигран Кеосаян — Джон Уоррен. [Архівовано 1 травня 2020 у Wayback Machine.] // svoya-igra.org
  51. ↑ Почему у современных телеведущих не горят глаза?. Аргументы и факты. 21 жовтня 2009. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 9 квітня 2020.
  52. ↑ Отар Кушанашвили: В смутные времена Тигран Кеосаян нужен на ТВ. Аргументы и факты. 21 квітня 2013. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  53. ↑ Анатолий Лысенко. Не делайте «под Высоцкого». Собеседник. 2 лютого 2010. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  54. ↑ «А сейчас для куражу я вам …опу покажу». Федеральные телеканалы успешно преодолевают новые барьеры. Новая газета. 18 травня 2017. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  55. ↑ "Международная пилорама": как Кеосаян опустился ниже Киселева. Собеседник. 15 червня 2017. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  56. ↑ Владимир Кара-Мурза-ст.: Прорыв Дапкунайте и падение Кеосаяна. Собеседник. 29 травня 2018. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  57. ↑ Тигран Кеосаян исправился в оценке Путина. "Он просто взял и поставил нашего любимого президента в общий контекст". Московский комсомолец. 31 травня 2018. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  58. ↑ Разбор полёта. В гостях Тигран Кеосаян. Эхо Москвы. 16 квітня 2018. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кеосаян_Тигран_Едмондович&oldid=44625980