Хмельницька Олена Олександрівна
Олена Олександрівна Хмельницька[1] (рос. Елена Александровна Хмельницкая), також відома як Альона Хмельницька (рос. Алёна Хмельницкая; нар. 12 січня 1971, Москва) — радянська і російська акторка та телеведуча.
| Альона Хмельницька | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | рос. Елена Александровна Хмельницкая  | |||
| Народилася | 12 січня 1971 (54 роки) Москва, СРСР | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | акторка, кіноакторка, ведуча, телеведуча | |||
| Alma mater | Школа-студія МХАТ | |||
| Роки діяльності | з 1987 року | |||
| Чоловік | (1993—2014) Тигран Кеосаян | |||
| Діти | Олександра Кеосаянd | |||
| IMDb | ID 0451696 | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Народилася 12 січня 1971 в артистичній сім'ї: батьки — артисти балету.
Закінчила Школу-студію МХАТу (1992, майстерня І. М. Тарханова)[2].
1990—1994 роки — актриса Московського театру «Ленком»[3].
У кіно дебютувала у 12-річному віці, зігравши внучку у фільмі-концерті режисера О. Бєлінського «Карамболіна-карамболетта» (1983).
Зіграла понад сорок різнопланових ролей у кіно і телесеріалах, зокрема: «Арбітр» (1992, Анна), «Президент і його внучка» (1999, Аліса), «Різдвяна містерія» (2000, Анна), «Радості і печалі маленького лорда» (2003, Мінна), «Ундіна» та «Ундіна-2» (2003—2004, Тетяна), «Конвалія срібляста» (2004, Ірма), «Заєць над безоднею» (2006, Рада Волшанінова), «Три напівграції» (2006, Аліса Вітольдівна), «Оплачено смертю» (2007), «Міраж» (2008, Лера) та ін., а також в українських фільмах: «Серця трьох» (1992) і «Серця трьох — 2» (1993, Леонсія)[4].
Перший чоловік (1993—2014) — російський кінорежисер, актор і сценарист Тигран Кеосаян[5][6].
Громадянська позиція
ред.Фігурантка бази даних сайту «Миротворець» (свідоме порушення Державного кордону України з метою поїздки в анексований РФ Крим, незаконна діяльність в Криму)[7].
Примітки
ред.- ↑ Хмельницкая Елена Александровна. Краткая биография и фильмография. Архівовано липень 1, 2021 на сайті Wayback Machine. // akter.kulichki.net
- ↑ Школа-студия МХАТ. Актёрский факультет. Выпускники. 1990-е годы. — Выпускница указана как Елена Хмельницкая. Архівовано серпень 2, 2018 на сайті Wayback Machine. Официальный сайт Школы-студии МХАТ // mhatschool.theatre.ru
- ↑ Елена Ланкина (1 березня 2017). Алёна Хмельницкая: «Главное — нравиться себе самой» (рос.). // 7days.ru. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2017.
- ↑ Продюсер и ведущий: Иван Усачёв.
ВИДЕО. Программа «Тайны советского кино. Сердца трёх» (2012 год). В программе приняли участие: Алёна Хмельницкая, Дмитрий Харатьян, Сергей Жигунов, Павел Небера и другие (00:25:42). на YouTube // youtube.com (TV Center; 24 января 2013 года)
- ↑ Олеся Иванова (2 вересня 2014). Как Алёна Хмельницкая живёт после развода с Тиграном Кеосаяном (рос.). // woman.ru. Архів оригіналу за 10 лютого 2020. Процитовано 27 жовтня 2014.
- ↑ Автор и ведущая: Татьяна Устинова. ВИДЕО. Авторская программа Татьяны Устиновой «Мой герой». Героиня программы — актриса и телеведущая Алёна Хмельницкая. Выпуск от 28 июня 2017 года (00:39:01). Архівовано листопад 27, 2020 на сайті Wayback Machine. Телеканал «ТВ Центр» // tvc.ru
- ↑ Альона Хмельницька в «Миротворці».
Посилання
ред.- Хмельницька Альона на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія (kino-teatr.ru)(рос.)
- Біографія на rusactors.ru(рос.)