Вікіпедія

Гандзюк Катерина Вікторівна

українська політична і громадська діячка
(Перенаправлено з Катерина Гандзюк)

Катери́на Ві́кторівна Гандзю́к (17 червня 1985, Херсон — 4 листопада 2018, Київ) — українська громадська й політична діячка, депутатка Херсонської обласної ради V скликання та Херсонської міської ради VI скликання, в. о. керівника справами виконавчого комітету Херсонської міськради, радниця мера Херсона, національна волонтерка ООН, аспірантка Національної академії державного управління при Президентові України, громадська активістка у сфері доступу до публічної інформації, координаторка Центру політичних студій та аналітики в Херсонській області.

Гандзюк Катерина Вікторівна
Народилася17 червня 1985(1985-06-17)
Херсон, Українська РСР, СРСР
Померла4 листопада 2018(2018-11-04) (33 роки)
Київ, Україна
·поліорганна недостатність та хімічні опіки із залученням 39% тіла внаслідок нападу з використанням хімічної речовини
ПохованняХерсон
Країна Україна
Діяльністьполітична діячка, активістка, правозахисниця
Alma materХерсонський державний університет (2006), НАДУ при Президентові України (2016) і Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
ЗакладХерсонська міська рада

Загинула внаслідок нападу, що стався 31 липня 2018 року.

Напад на Гандзюк та відсутність результатів розслідування дали початок всеукраїнській акції «Хто замовив Катю Гандзюк?» — дописи, графіті та банери цього змісту з'явилися на сторінках соцмереж, стінах будинків і трибунах стадіонів України.

Після загибелі Гандзюк Українська школа політичних студій у 2018 заснували Щорічну стипендію за громадянську позицію ім. Катерини Гандзюк (на участь в УШПС)[1].

Життєпис

ред.

Народилася 17 червня 1985 року в місті Херсон. З 2002 по 2006 рік навчалася у Херсонському державному університеті. У 2008 році закінчила Київський національний економічний університет. У 2016 році — Національну академію державного управління при Президентові України.

Громадська та політична діяльність

ред.

З 2003 року активістка партії «Батьківщина». Очолювала обласну громадську організацію «Батьківщина молода».

2004 — учасниця Помаранчевої революції.

2006 — обрана депутаткою Херсонської облради від БЮТ.

2012 — стала співзасновницею Агенції громадянської журналістики «МОСТ» та сайту most.ks.ua[2]. Сайт став майданчиком, що висвітлював проблеми місцевої політики, а пізніше став єдиним у регіоні ЗМІ, що сконцентрувався на моніторингу державних закупівель та витрачанні публічних фінансів. Команда Агенції громадянської журналістики «МОСТ» займалася антикорупційними та моніторинговими дослідженнями на Херсонщині.

З 2012 року, працюючи у проєкті «Молоді футбольні волонтери: Спорт і волонтерство для Цілей розвитку тисячоліття» ПРООН, займалася розвитком спорту у сільських районах Херсонщини, працюючи зі школярами та шкільними вчителями фізкультури.

Активна учасниця Євромайдану в Херсоні[2]. Активно протистояла спробам розпочати у Херсоні «російську весну»[3].

Після початку тимчасової анексії Криму та початку війни на Донбасі опікувалася вимушеними переселенцями. Працюючи помічницею із питань правового захисту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців у Херсонській області, започаткувала волонтерський рух зі збору коштів для придбання взуття дітям переселенців[4].

У травні 2014 року Катерина Гандзюк обрана депутаткою Херсонської міської ради за списком політичної партії «Батьківщина»[5].

У вересні 2015 року була виключена з партії «Батьківщина»[6].

З 2016 року входила до волонтерської групи Itchy Trigger Finger Ukrainians, що займається розробкою та розповсюдженням патріотичної зовнішньої реклами, спрямованої на населення окупованого Криму[7].

У листопаді 2016 року призначена на посаду радниці Херсонського міського голови та в.о. керівниці справами Виконавчого комітету Херсонської міської ради.

З огляду на активну життєву позицію Гандзюк протягом тривалого часу перебувала в конфлікті з проросійськими силами регіону, серед яких організація «Український вибір» Медведчука, КПУ, КОБ, Рух Екстериторіальних Громад.[джерело?]

З 2017 року в конфлікт було втягнуто правоохоронців, які відверто підтримували, охороняли та надавали організаційну допомогу сепаратистським рухам Херсонщини. Зокрема, Катерина Гандзюк відкрито і неодноразово заявляла про свавілля організатора «русских пробежек» в Херсоні Кирила Стремоусова[8]. Останній у грудні 2017 став очільником Соцпартії у Херсонській області та координує свою діяльність з очільником партії Іллею Кивою. Стремоусов влаштовував сутички та провокації під час засідань сесії Херсонської міської ради. В ході сутичок Стремоусов застосував фізичну силу до поліціянтів, на що правоохоронці не реагували. Також Стремоусов організовував популістські мітинги з метою викликати недовіру до органів державної влади та місцевого самоврядування.

2 грудня 2017 року активісти в Херсоні зірвали лекцію депутата Миколаївської обласної ради Максима Невінчаного[9], який також є головою Миколаївської територіальної ради громадської організації «Український вибір». Серед вуличних протестувальників була помічена і Катерина Гандзюк, яка розкритикувала дії херсонської поліції.

Гандзюк також мала конфлікт з начальником Управління захисту економіки в Херсонській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Артемом Антощуком[10]. 14 вересня 2017 року вона звинуватила його в корупції і вимаганні[11]. Антощук подав позов проти Гандзюк про захист честі і гідності, який частково задовольнили[12]. Внаслідок гучного медіаскандалу Антощук втратив посаду[13].

У квітні 2018 року Гандзюк оприлюднила інформацію[14][15] про те, що майже 200 громадян з підробними «посвідченнями журналістів» отримали в обласній поліції дозволи на володіння травматичною та газовою зброєю у 2014—2018 роках.

Катерина Гандзюк сприяла відродженню футбольного клубу «Кристал» у Херсоні після того, як він припинив своє професійне існування в 2017 році. У межах своїх повноважень допомагала розвитку не тільки самої футбольної команди, а й також розвитку фанруху «Кристалу» в місті.

Професійна діяльність

ред.

Напад та смерть

ред.
 
Могила Катерини Гандзюк на Херсонському міському кладовищі
Докладніше: Вбивство Катерини Гандзюк

Катерина Гандзюк померла 4 листопада 2018 року на 34-му році життя. За попередньою інформацією, причиною смерті став тромбоз[19]. Наступного дня активісти повідомили офіційну причину смерті: «поліорганна недостатність; хімічні опіки із залученням 30-39 % тіла; напад з використанням хімічної речовини з метою вбивства чи нанесення ушкоджень»[20].

Похована на Херсонському міському кладовищі.

Реакція міжнародної спільноти

ред.

Відразу за кілька годин після нападу українське представництво міжнародного антикорупційного руху Transparency International виступило з вимогою про результативне розслідування справи[21].

30 серпня 2018 року посол Канади в Україні відвідав Гандзюк у лікарні. Він назвав напад на активістку злочином проти гідності. «Порозмовляв з нею і батьком. З обнадійливого: медична опіка й тверда воля Каті видужати. Не послам розслідувати #хтозамовив; для цього є численні правоохоронні органи. Таке варварське полювання на активістів — злочин проти гідності», — написав Роман Ващук[22].

20 січня 2019 року посолка Франції Ізабель Дюмон заявила, що вбивство Гандзюк змусило засумніватися у змінах в Україні та її суспільстві[23].

7 березня 2019 у Вашингтоні вшанували пам'ять Катерини Гандзюк під час церемонії нагородження жінок Міжнародною премією за відвагу[24].

22—24 березня 2019 у Варшаві батько Катерини Гандзюк, Віктор, та громадський активіст Віталій Устименко, на якого в червні 2018 року було вчинено замах, зустрічались із депутатами польського Сейму, представниками OSCE, журналістами та в прямому ефірі телеканалу TVN розповідали Європі про справжній стан розслідування справи Гандзюк та (не)безпеку для громадських активістів в Україні[25].

25 квітня 2019 року США нагородили Катерину Гандзюк міжнародною відзнакою «Women of Courage» за невтомні зусилля по боротьбі із корупцією та захистом свободи та демократії в Україні посмертно. Нагороду замість загиблої отримував її батько Віктор Гандзюк[26].

Покарання для нападників

ред.

26 червня 2023 року був винесений вирок суду, що тривав понад три роки над Владиславом Мангером та Олексієм Левіним, що були причетними до вбивства. Мангера визнали винним у замовлення нападу, а Левіна — в організації. Їм присудили по 10 років позбавлення волі.[27][28] У Генпрокуратурі повідомили, що Мангера та Левіна визнано винними у замовленні та організації вчинення за попередньою змовою групою осіб умисного тяжкого тілесного ушкодження у спосіб, що має характер особливого мучення та спричинив смерть потерпілої Катерини Гандзюк (ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України).[29]

Пам'ять

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Стипендію за громадянську позицію ім. Катерини Гандзюк отримав Денис Бігус — Мост - Новости. most.ks.ua. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 травня 2019.
  2. ↑ а б Безкарність вбиває. Ким була і за що боролась Катя Гандзюк. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.
  3. ↑ Ненавиділа русскій мір: хто така Катерина Гандзюк. Суспільство (укр.). Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 11 листопада 2018.
  4. ↑ Ніхто не повинен переживати спільну біду наодинці, Катерина Гандзюк | КРИТИКА. krytyka.com (укр.). Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 4 листопада 2018.
  5. ↑ Владимир Миколаенко присягнул на верность херсонцам. Мост. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  6. ↑ Миколаенко, Войтенко, Назаряна, Мазур и Гандзюк исключили из "Батькивщины". ХЕРСОН Онлайн общественно политическое интернет издание (ru-RU) . Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 5 листопада 2018.
  7. ↑ Любителям відпочивати в окупованому Криму нагадали, де потрібно відпочивати нормальним людям. Мост (укр.). Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  8. ↑ Пророссийские сепаратисты вновь пытаются раскачать ситуацию в Херсоне. Мост (рос.). Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  9. ↑ В Херсоне националисты напали на депутата Николаевского облсовета, «медведчуковца» Невенчанного. НикВести (ru-RU) . Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  10. ↑ Хто така Катерина Гандзюк і чому на неї могли напасти?. Deutsche Welle (укр.). 1 серпня 2018. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 5 серпня 2018.
  11. ↑ Катерина Гандзюк. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 5 серпня 2018.
  12. ↑ Екатерина Гандзюк выиграла суд у начальника областного УБЭПа. Gazeta.ks.ua (ru-RU) . 13 березня 2018. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  13. ↑ Нова чиновниця міськради Херсона оригінально потролила начальника ДЗЕ поліції, який вимагає 3 % відкату. Новинарня (укр.). 14 вересня 2017. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 4 листопада 2018.
  14. ↑ Korrespondent.net. DW: Хто така Катерина Гандзюк і чому на неї могли напасти (рос.). Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 4 листопада 2018.
  15. ↑ На Херсонщині понад 200 осіб отримали зброю за фальшивими посвідченнями журналістів – радниця міського голови. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 4 листопада 2018.
  16. ↑ Херсонская команда победила в турнире "Честная Игра". Мост - Новости (рос.). Архів оригіналу за 18 серпня 2018. Процитовано 18 серпня 2018.
  17. ↑ Молоді політики пройшли навчання в Школі лідерів громад. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 18 серпня 2018.
  18. ↑ Екатерину Гандзюк назначили и.о. управляющего делами исполкома. kherson.net.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 5 серпня 2018.
  19. ↑ Померла Катерина Гандзюк - причина смерті активістки Херсону. 24 Канал. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 4 листопада 2018.
  20. ↑ Активісти назвали причини смерті Гандзюк. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 18 грудня 2018.
  21. ↑ Transparency International вимагає розслідувати напад на радницю місьголови Херсона. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 5 квітня 2019.
  22. ↑ «Це злочин проти гідності» — посол Канади відвідав у лікарні Катерину Гандзюк. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  23. ↑ Вбивство Гандзюк змусило засумніватися у змінах в Україні та її суспільстві — послиня Франції. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  24. ↑ Хто замовив Катю Гандзюк?. www.facebook.com (укр.). Процитовано 5 квітня 2019.
  25. ↑ Хто замовив Катю Гандзюк?. www.facebook.com (укр.). Процитовано 5 квітня 2019.
  26. ↑ США нагородили Гандзюк відзнакою “Жінка відваги”. Новинарня (укр.). 25 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 травня 2019.
  27. ↑ У Києві оголошують вирок у справі про вбивство Катерини Гандзюк. Наживо.
  28. ↑ Суд ув’язнив на 10 років Мангера та Левіна у справі про вбивство Катерини Гандзюк. imi.org.ua (укр.). Процитовано 26 червня 2023.
  29. ↑ Суд оголосив вирок Мангеру та Левіну у справі про вбивство Гандзюк. espreso.tv (укр.). Процитовано 26 червня 2023.
  30. ↑ У Херсоні з’явилася вулиця Катерини Гандзюк. ukranews_com (ua) . 22 лютого 2019. Процитовано 22 лютого 2019.
  31. ↑ Постанова КАС ВС у справі № 540/427/19. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  32. ↑ В Києві дерусифікували ще 11 вулиць. Українська правда (укр.). Процитовано 10 листопада 2022.
  33. ↑ У Києві відтепер є вулиця Катерини Гандзюк. Новинарня. 10 листопада 2022. Процитовано 10 листопада 2022.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гандзюк_Катерина_Вікторівна&oldid=43817514