Карпівці (Житомирський район)
Ка́рпівці — село в Україні, у Вільшанській сільській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Населення становить 1537 осіб. Розташоване на обох берегах річки Тетерів.
село Карпівці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район | Житомирський район |
Громада | Вільшанська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA18040110060032068 |
Облікова картка | Карпівці |
Основні дані | |
Засноване | 1714 |
Населення | 1537 |
Площа | 7,941 км² |
Густота населення | 193,6 осіб/км² |
Поштовий індекс | 13235 |
Телефонний код | +380 4139 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°57′18″ пн. ш. 28°06′28″ сх. д. / 49.95500° пн. ш. 28.10778° сх. д.Координати: 49°57′18″ пн. ш. 28°06′28″ сх. д. / 49.95500° пн. ш. 28.10778° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
242 м |
Водойми | р. Тетерів |
Найближча залізнична станція | Чуднів-Волинський |
Місцева влада | |
Адреса ради | 13224, Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Вільшанка, вул. Короченська, 2 |
Староста | Ковальчук Олексій Дмитрович |
Карта | |
Мапа | |
|
Карпівці. Назва села пов'язана із заснуванням хутора Карпа, який був заснований на лівій притоці річки Тетерів — Закоща у 14 столітті.
Географія
ред.У селі струмок Сивка впадає у річку Тетерів, праву притоку Дніпра.
Історія
ред.Село Карпівці розміщене по обидва боки річки Тетерів. Навколо села в минулому росли великі дубові ліси, які знищені у 1920-х роках.
Першими поселенцями села Карпівці були землероби. Густі ліси й болота надійно захищали жителів села від нападу турків і татар. Першими відомими власниками Карповець були польські графи Карвіцькі, а саме генерал-майор, граф Ян, син Юзефа, Дунін-Карвіцький, який мав у своїй власності також села Волосівку і Бейзимівку. За архівними документами саме Ян Карвіцький дбав про облаштування місцевого кладовища, на його кошти була побудована у 1800 році кам'яна каплиця для богослужінь і інших відповідних потреб.
У 1810-му році, після смерті графа, його маєтності успадкував син — Станіслав Карвіцький. Разом із землями у його власність перейшли 672 селянина чоловічої статі, які були кріпаками, разом із своїми сім'ями. На той час у селі налічувалось 13 вільних осіб чоловічої статі.[1]Молодий граф постійно позичав гроші, а заставою були кріпаки. Не спромігшись повернути борг, Станіслав Карвіцький змушений був віддати Бейзимівку. Досить часто в оренду на певний період віддавалися і Карпівці.
Пани утримували в селі Сестру Милосердя, яка надавала медичну, соціальну і фізичну допомогу найбільш стражденним і знедоленим. Щомісячно вона отримувала плату із графської казни. До 1861-го року жителі села були кріпаками пана Сініцького (пол. Sinickiego[2]), (рос. Сеницкого[3].)
XX століття
ред.Станом на 1901 рік в селі налічувалося 435 жилих дворів у яких проживало 2550 осіб.
У 1913 році дворяни Емануїл та Андріан Сініцькі[3] володіли землею у розмірах 1700,5 та 1493,5 десятин.
Станом на 1920 рік кількість дворів зросла до 558.
У 1911 році у селі було засновано однокласне училище. У ньому навчались 61 хлопчик і 21 дівчинка. На школу держава відпускала всього 255 карбованців, а община вносила ще 359 карбованців. В селі був один учитель — Табарук Володимир Абакумович.
З 1912 року навчання проходило в парафіяльній школі. В ній навчалося 63 учні, з них 20 дівчаток. Закінчили школу 10 хлопчиків і 2 дівчинки. У 1912 році держава відпускала на школу 700 карбованців, а община — 359. Навчання було платне. До 1917 року у школі викладали дворянин Сініцький, його дружина та син і священик. В період з 1917 по 1924 роки в селі школи не було.
На початку 1918-го року селяни почали боротьбу за землю. 5 січня 1918 року в селі відбувся розгром помістя пана Сініцького. Поміщицька земля стала поділена між селянами. В маєтку було утворено державне радгоспне господарство «Карпівці». Спочатку в радгоспі вирощували зернові культури, а пізніше, з 1924 року, почали вирощувати хміль. Господарством у якому було понад 5000 га землі керувати було важко. Тому радгосп розділили на 4 артілі. Кожна артіль мала своє окреме господарство.
Із встановленням радянської влади в селі розпочинає активну роботу комосередок та товариство «Просвіта», які створили бібліотеку, хату-читальню, театральний гурток. А також ці організації підняли питання про відновлення навчального процесу в Карпівцях.
У 1924 році було організовано роботу чотирьохкласної школи. До 1967 року заняття проводились у 5 пристосованих приміщеннях, а 1 вересня 1967-го року діти перейшли у нове приміщення, де навчалось близько 1000 учнів.
25 серпня 1941-го року село було окуповане німецькими військами, захоплено радянськими військами 6 січня 1944-го. Після Другої світової війни в Карпівцях залишилась братська могила, у якій поховано 154 червоноармійці. Братську могилу було насипано у 1944 році, після боїв за село. Пам'ятник у вигляді скульптури радянського воїна в касці, який стоїть навколішки і тримає в руках автомат, було встановлено у 1954 році. У 1975 році відбулась реставрація пам'ятника. За братською могилою доглядають учні із карповецької школи.
За період з 1946 по 1953 роки село було повністю відбудоване. Всі чотири колгоспи були з'єднані в радгосп.
Найбільше за кількістю населення село в Вільшанській громаді.
Наш час
ред.У 1970-1990-х роках у селі було 4500 жителів, у часи незалежності їх чисельність зменшилась у 2 рази. Село очолює сільський голова Мельник Сергій Аркадійович. День села відзначається 26 липня.
Уродженці
ред.- Дишкант Віталій Іванович (1989—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
- Кузніцов Михайло Анатолійович (1983—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Примітки
ред.- ↑ Архів:ДАЖО/118/14/24 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (рос) . 28.08.1811. с. скан 646. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ Slownik_geograficzny
- ↑ а б Список дворян Волынской губернии. — Житомир: Волын. губ. тип., 1906. — с. 459 / 504
Посилання
ред.- Karpowce, wś w pow. żytomirskim, należy do Sinickiego, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 879. (пол.)
- Karpowce, gmina Karpowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 61. (пол.)
Джерела
ред.- Список земледельцев и арендаторов Волынской губернии. — Житомир: Волын. губ. тип., 1913. — с. 16 / 140 (рос.)