Карпаторуська трудова партія
Карпаторуська трудова партія (Карпаторуська трудова партія малоземельних і безземельних) — одна з москвофільських партій Підкарпатської Русі в складі Чехословаччини. Дотримувалася агарної і лівоцентристської орієнтації. Її членство складалося переважно з емігрантів з Галичини та Буковини. Російські емігранти, які осіли в Чехословаччині, також мали на неї незначний вплив.[1]
Карпаторуська трудова партія | |
|---|---|
| Країна |  Чехословаччина |
| Дата заснування | 11 липня 1920 |
| Дата розпуску | 29 жовтня 1938 |
| Штаб-квартира | Ужгород |
| Ідеологія | москвофільство |
| Друкований орган | «Русская земля» |
Історія
ред.Партія була організована 11 липня 1920 року з ініціативи діячів галицько-руського руху Андрія Гагатко і Іларіона Цуркановича. До керівництва партії також увійшли Юлій Гаджега, Кирило Прокоп та інші[2].
У 1920-х роках Едвард Бенеш вважав цю партію відповідним кандидатом до урядової коаліції[1], попри те, що партія була античеською та вимагала автономії Підкарпатської Русі (наприклад, вона вимагала створення Підкарпатського парламенту або призначення руських жандармів і вчителів).
Програма партії передбачала розширення автономії Підкарпатської Русі в межах Чехословаччини, розширення її території за рахунок Списької, Шариської і Земплінської жуп, введення російської мови як офіційну в установах і школах. У соціальній сфері партія виступала зі зрівняльними вимогами за зразком російських есерів (так як перебувала під впливом Катерини Брешко-Брешковської, що жила в Ужгороді). Друкованим органом була газета «Русская земля» (1919—1938)[3], редакцію якої очолив В. Нічай[2]. 1923 року партія об'єдналася з Карпаторуською землеробською республіканською партією, 1925-го знову виділилася.
На виборах 1924 і 1925 років виступала в блоці з Чехословацькою національно-соціалістичною партією (що носила до 1926 року назву Чехословацької соціалістичної партії), разом зібрали відповідно 20 068 (8 %) і 15 759 (6,4 %) голосів[4].
На виборах 1929 року разом з «Російським народним з'єднанням» створила «Русский блок», який виступив з правою Чехословацькою національно-демократичною партією Карела Крамаржа. Разом зібрали 48 609 (18,3 %) голосів. Іларіон Цурканович став сенатором від КТП у чехословацькому парламенті в 1929—1935 роках. Андрій Гагатко став депутатом нижньої палати чехословацького парламенту.
Партія досить часто видозмінювала партійні цілі та програмну платформу, проте незмінними залишались позиції з іредентськими ідеями Угорщини[2].
Див. також
ред.Література
ред.- (рос.) Поп И. Карпаторусская трудовая партия // Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород, 2005, С. 203.
Примітки
ред.- ↑ а б Edvard Beneš, Politická biografie českého demokrata, Část první Revolucionár a diplomat (1884-1935) (вид. První vydání). ISBN 978-80-246-2702-1. OCLC 909894334.
- ↑ а б в М. Ю. Токар. Політичні партії Закарпаття у 20-30-х роках ХХ ст. // Карпатика. — 2002. — Вип. 16. — С. 56.
- ↑ Зоряна Ваколя. Партійна преса міжвоєнного Закарпаття як засіб виховання політичної культури молоді. [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.] Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Педагогіка, соціальна робота». Випуск 24.
- ↑ Volební ruch. Т. 43, № 299. 01.11.1925.
Посилання
ред.- Коротка історія русофільських партій Закарпаття [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про політичні партії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |