Карл I (король Вюртембергу)
Карл I (нім. Karl I.), повне ім'я Карл Фрідріх Александр (нім. Karl Friedrich Alexander), (нар. 6 березня 1823 — пом. 6 жовтня 1891) — король Вюртембергу у 1864—1891 роках. Син попереднього короля Вюртембергу Вільгельма I та вюртемберзької принцеси Пауліни.
Карл I | |
---|---|
нім. Karl I. | |
Світлина Карла роботи Фрідріха Брансефа | |
3-й король Вюртембергу | |
Початок правління: | 25 червня 1864 |
Кінець правління: | 6 жовтня 1891 |
Коронація: | 12 липня 1864 |
| |
Попередник: | Вільгельм I |
Наступник: | Вільгельм II |
| |
Дата народження: | 6 березня 1823 |
Місце народження: | Штутгарт, Королівство Вюртемберг |
Дата смерті: | 6 жовтня 1891 (68 років) |
Місце смерті: | Штутгарт, Королівство Вюртемберг, Німецька імперія |
Поховання | Old Castled |
Дружина: | Ольга Миколаївна Романова |
Діти: | не було |
Династія: | Вюртемберзький дім |
Батько: | Вільгельм I |
Мати: | Пауліна Вюртемберзька |
Нагороди: | |
Біографія ред.
Народився 6 березня 1823 року у Штутгарті. Був другою дитиною та єдиним сином в родині короля Вюртембергу Вільгельма I та його другої дружини Пауліни Вюртемберзької. Мав старшу сестру Катерину та молодшу — Августу.
Навчався в Тюбінгенському та Берлінському університетах. Здійснив поїздки Голандією, Британією, Італією, Австрією та Німеччиною.[1]
18 січня 1846 року в Палермо заручився з російською великою княжною Ольгою Миколаївною. 13 липня у Петергофі відбулося їхнє весілля. 23 вересня пара урочисто прибула до Штутгарта. Дітей не мали. Літньою резиденцією подружжя слугувала вілла Берг у Штутгарті. Від 1863 року виховували небогу Ольги, велику княжну Віру Костянтинівну. Кілька разів принц був центром скандалу через близькі знайомства з чоловіками.
Став королем у 1864 році. Був більш ліберальним правителем, ніж його батько. Замінив головного міністра Йозефа фон Ліндена на Карла фон Варнбюлера. Зовнішня політика в перші роки правління пройшла шлях від союзу з Австрійською імперією та союзу з Пруссією. У 1866 році визнав розпуск Німецького Союзу.
Підтримав Австрію в Австро-прусській війні. Однак, після битви під Садовою уклав із Пруссією таємний військовий договір, який було оприлюднено у 1867. Втім, двір, уряд та народ офіційно зайняли антипрусську позицію.
Усередині країни правив у постійній згоді з ландтагом. У вересні 1870 року фактичним головою уряду було призначено Германа фон Мітнахта.[2]
1 січня 1871 року вступило в силу приєднання Вюртемберга до Північнонімецької конфедерації, але дуже скоро королівство увійшло до складу Німецької імперії. Наслідком цього стало істотне обмеження суверенітету королівства. Вюртемберг втратив колишню міжнародну позицію, але отримав більшу безпеку як всередині, так і зовні держави. Поштові та телеграфні служби, фінансовий суверенітет, культурне управління та управління залізницею залишалися внутрішніми, так само як і право на власну військову адміністрацію.
Від 1878 року, маючи слабке здоров'я та страждаючи на депресії, Карл періодично усамітнювався для приватного життя, виїжджаючи за кордон, наприклад, до Ніцци.[2] При цьому він нехтував зобов'язаннями правителя, як стверджується, одного разу в нього накопичилося до 800 непідписаних документів. З одного боку, це було незручно для адміністрації, з іншого боку — дуже зручно для уряду, оскільки він міг керувати в основному без втручання монарха.
Нагороди ред.
Велике герцогство Баден ред.
- Орден Вірності (Баден) (1830)
- Орден Церінгенського лева, великий хрест (1830)
Королівство Вюртемберг ред.
- Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1837)
- Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест
- Орден Ольги (27 червня 1871) — засновник ордена.
Королівство Пруссія ред.
- Орден Чорного орла з ланцюгом
- орден (20 травня 1841)
- ланцюг (1861)
- Орден Червоного орла, великий хрест
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест (22 вересня 1876)
- Князівський орден дому Гогенцоллернів, почений хрест 1-го класу
Королівство Ганновер ред.
- Орден Святого Георгія (Ганновер) (1855)
- Королівський гвельфський орден, великий хрест (1855)
Королівство Італія ред.
- Вищий орден Святого Благовіщення (13 квітня 1882)
- Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (13 квітня 1882)
- Орден Корони Італії, великий хрест (13 квітня 1882)
Інші країни ред.
- Орден Андрія Первозванного (Російська імперія; квітень 1829)
- Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (квітень 1841)
- Орден Святого Губерта (Королівство Баварія; 1841)
- Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (Австрійська імперія; 1845)
- Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське; 19 вересня 1846)
- Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест (22 жовтня 1848)
- Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий хрест і золотою короною (Велике герцогство Ольденбург; 17 жовтня 1853)
- Орден Леопольда I, велика стрічка (Бельгія; 1864)
- Орден Рутової корони (Королівство Саксонія; 1864)
- Орден Святого Карла (Монако), великий хрест (24 вересня 1865)
- Орден Почесного легіону, великий хрест (Друга французька імперія; липень 1867)
- Орден Серафимів (Шведсько-норвезька унія; 17 жовтня 1879)
- Орден Золотого руна (Іспанія; 6 лютого 1888)
- Орден Слона (Данія; 23 червня 1889)
- Орден Підв'язки, закордонний лицар-компаньйон (Британська імперія; 23 квітня 1890)
Генеалогія ред.
Фрідріх II Ойген | Фредеріка Бранденбург-Шведтська | Карл Брауншвейзький | Августа Великобританська | Фрідріх II Ойген | Фредеріка Бранденбург-Шведтська | Карл Крістіан Нассау-Вайльбург | Кароліна Оранж-Нассауська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фрідріх I | Августа Брауншвейг-Вольфенбюттельська | Людвіг Вюртемберзький | Генрієтта Нассау-Вайльбурзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вільгельм I | Пауліна Вюртемберзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Карл | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки ред.
- ↑ Paul Friedrich von Stälin: Karl I. Friedrich Alexander, König von Württemberg. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 51, Duncker & Humblot, Leipzig 1906, стор. 57–65 [1] [Архівовано 7 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ а б Friedrich Freiherr Hiller von Gaertringen: Karl, König von Württemberg. In: Neue Deutsche Biographie. Band 11, Duncker & Humblot, Berlin 1977, ISBN 3-428-00192-3, стор. 269 [2] [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
Література ред.
- Jürgen Honeck: Drei württembergische Könige. Ihre Persönlichkeit im Spiegel von Politik, Macht und Liebe, Stieglitz, Mühlacker und Irdning/Steiermark 2008, ISBN 978-3-7987-0393-3.
- Hubert Krins: Könige und Königinnen von Württemberg. Lindenberg 2007 (3. Auflage). ISBN 978-3-89870-024-5.
- Ulrike Landfester, Friderike Loos (Hrsg.): Lieber Kronprinz! Liebe Freundin!: Briefwechsel zwischen Bettine von Arnim und Karl von Württemberg. Mit einem Anhang: Briefwechsel zwischen Bettine von Arnim und Julius von Hardegg. Manutius, Heidelberg 1998, ISBN 3-925678-82-4.
- Sönke Lorenz, Dieter Mertens, Volker Press (Hrsg.): Das Haus Württemberg. Ein biographisches Lexikon. Kohlhammer, Stuttgart 1997, ISBN 3-17-013605-4, стор. 319–323.
- Sophie Dorothee Podewils (Hrsg.): Traum der Jugend goldner Stern. Aus den Aufzeichnungen der Königin Olga von Württemberg [Aus dem französischen Manuskript übersetzt von Sophie Dorothee Gräfin Podewils]. Neske, Pfullingen 1955.
- Paul Sauer: Regent mit mildem Zepter. König Karl von Württemberg. DVA, Stuttgart 1999. ISBN 3-421-05181-X.
Посилання ред.
- Вюртемберги [Архівовано 27 листопада 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Geni.com [Архівовано 27 листопада 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 27 листопада 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Карла I [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)