Відкрити головне меню

Ка́рла Бру́ні Теде́скі (італ. Carla Bruni Tedeschi; *23 грудня 1968, Турин) — французька співачка італійського походження, колишня модель, дружина колишнього президента Франції Ніколя Саркозі.

Карла Бруні
Carla Bruni
Зображення
Карла Бруні, 2010 р.
Основна інформація
Дата народження 23 грудня 1968(1968-12-23) (50 років)
Місце народження Турин, Італія Італія
Роки активності 2002 — тепер. час
Громадянство Франція Франція
Професія колишня модель, співачка, композитор, автор пісень
Співацький голос контральто
Лейбл Naïve
Нагороди
carlabruni.com
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли на Вікісховищі

Дитинство і юністьРедагувати

Народилася в Турині (Італія) 23 грудня 1968 року. Дочка оперного композитора і багатого промисловця Альберто Бруні Тедескі (Alberto Bruni Tedeschi) і акторки кіно та піаністки Марізи Боріні (Marysa Borini). Її старша сестра — акторка, сценарист і режисер Валерія Бруні Тедескі. 1973 року родина Карли Бруні переїжджає до Франції. Карла навчається грі на піаніно та гітарі. З наймолодшого віку вона була в оточенні музики та успадкувала від своєї родини любов до цього мистецтва. Карла навчається в приватних інтернатах Швейцарії та Франції. Пізніше вивчає архітектуру в Парижі.

Кар'єра моделіРедагувати

У віці дев'ятнадцяти років Карла полишає навчання і пробує себе як модель паризького агентства City Models. Дуже швидко її помічають і Карла Бруні стає топ-моделлю міжнародного рівня та зіркою обкладинок журналів мод. 1995 року вона грає свою першу роль у фільмі Catwalk Річарда Лікока (Richard Leacock[en]), а 1997 року в Paparazzi Алена Берберіана (Alain Berberian). Того ж року, у віці 29 років вона завершує свою десятирічну кар'єру моделі. Карла Бруні віддається своїй пристрасті — музиці.

Автор і виконавець пісеньРедагувати

1999 року Карла зустрічається з Жюльєном Клерком (Julien Clerc) і зізнається співаку, що пише пісні. За кілька тижнів вона надсилає йому слова пісні Si j’étais elle. Жюльєн Клерк кладе їх на музику і випускає альбом Si j’étais elle, для якого Карла Бруні написала ще шість пісень. У 2000 році було продано понад 250 000 копій альбому.

2002 року Карла пише слова і музику власного альбому Quelqu'un m'a dit. Акомпанемент на гітарі для нього виконав французький музикант Луї Бертиньяк (Louis Bertignac). Прості, але оригінальні фолькові балади у виконанні тендітного голосу Карли Бруні зачарували критику і публіку. Було продано понад 1,2 мільйона копій у Франції і 800 000 за кордоном.

2003 року Карла Бруні отримала нагороду Victoires de la musique в категорії Виконавиця року. І того ж року нагороду Prix Raoul Breton французької Спілки авторів, композиторів та видавців музики.

На зимових Олімпійських іграх в Турині 2006 року Карла Бруні несла італійський прапор на церемонії відкриття.

У січні 2007 року вийшов другий альбом Карли Бруні No Promises, в якому вірші англомовних поетів покладені на її власну музику. За 2007 рік було продано лише 80 000 копій диску.

Особисте життяРедагувати

Карла Бруні має імідж жінки, що підкорює чоловіків. Вона неодноразово з'являлася на шпальтах преси в обіймах рок-зірок Еріка Клептона, Юрія Лози та Міка Джаггера, мультимільярдера Дональда Трампа, акторів Кевіна Костнера та Венсана Переза (Vincent Pérez), адвоката Арно Кларсфелда (Arno Klarsfeld). Коли Карла Бруні жила з видавцем Жаном-Полем Ентовеном (Jean-Paul Enthoven) у неї виник зв'язок з його сином Рафаелем (Raphaël Enthoven), з яким вона одружилася і від якого народила дитину в 2001 році. Карла стала одним із персонажів першого бестселера Жюстіни Леві (Justine Lévy) Rien de grave, в якому авторка — колишня жінка Рафаеля, полишена ним заради Карли — переповіла свою історію занепаду та повернення до життя після розлучення.

У грудні 2007 року сайт французького тижневика L'Express оприлюднив фотографії Карли Бруні в компанії щойно розлученого президента Франції Ніколя Саркозі, що мало гучний розголос у французьких та світових ЗМІ. Пара провела разом різдвяну відпустку в Єгипті та Йорданії. 8 січня 2008 року Саркозі на прес-конференції підтвердив намір одружитися з Карлою Бруні. Вони одружилися 2 лютого 2008 року в Єлисейському палаці (Резиденція президента Франції) в присутності лише найближчих родичів та друзів.

ДискографіяРедагувати

Quelqu'un m'a dit (Хтось сказав мені)Редагувати

Вийшов у березні 2002 року. Фірма звукозапису: Naïve

# Назва пісні
1. Quelqu'un m'a dit (Хтось сказав мені)
2. Raphaël (Рафаель)
3. Tout le monde (Всі)
4. La noyée (Потопельниця)
5. Le toi du moi (Мій ти)
6. Le ciel dans une chambre (Небо в кімнаті)
7. J'en connais (Я знаю таких)
8. Le plus beau du quartier (Перший красень)
9. Chanson triste (Сумна пісня)
10. L'excessive (Надмірна)
11. L'amour (Кохання)
12. La dernière minute (Остання хвилина)

No Promises (Без обіцянок)Редагувати

Вийшов у січні 2007 року. Лейбл: Naïve

# Назва пісні Автор тексту
1. «Those Dancing Days Are Gone» Їтс Вільям Батлер
2. «Before the World Was Made» Їтс Вільям Батлер
3. «Lady Weeping at the Crossroads» W.H. Auden
4. «I Felt My Life With Both My Hands» Emily Dickinson
5. «Promises Like Piecrust» Christina Rossetti
6. «Autumn» Walter de la Mare
7. «If You Were Coming in the Fall» Emily Dickinson
8. «I Went to Heaven» Emily Dickinson
9. «Afternoon» Dorothy Parker
10. «Ballad at Thirty Five» Dorothy Parker
11. «At Last the Secret Is Out» W.H. Auden
12. «Those Dancing Days Are Gone (альтернативна версія)» Їтс Вільям Батлер

ПосиланняРедагувати