Відкрити головне меню

Карел Конрад (чеськ. Karel Konrád, 28 березня 1899(18990328), Лоуни[1] — 11 грудня 1971, Прага[2][3]) — чеський письменник-фантаст та журналіст, був членом об'єднання «Дев'ятисил».

Карел Конрад
чеськ. Karel Konrád
Karel Konrád.jpg
Ім'я при народженні Karel Konrád
Народився 28 березня 1899(1899-03-28)
Лоуни
Помер 11 грудня 1971(1971-12-11) (72 роки)
Прага
Громадянство
(підданство)
Flag of the Czech Republic.svg Чехія
Національність чех
Діяльність прозаїк, журналіст
Мова творів чеська
Роки активності 19231971
Напрямок проза
Жанр фантастичний роман, повість, оповідання, публіцистика
Членство Devětsil[d]
Партія Комуністична партія Чехословаччини

Карел Конрад у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Карел Конрад народився в місті Лоуни в сім'ї торговця борошном.[1] Він навчався у місцевій школі разом із Константином Біблом, у 1917 році отримав свідоцтво про середню освіту. Майже відразу після завершення навчання Карел Конрад вимушений був вступити на військову службу. Відразу після Першої світової війни він брав участь у опануванні Чехословаччиною словацьких земель.[3] Після війни Карел Конрад поступив на навчання до Карлового університету, де вивчав спочатку хімію на технічному факультеті, пізніше історію і географію, проте так і не закінчив навчання. З 1923 року Карел Конрад займався виключно творчою роботою. у 1925 році він працював у редакції газети «Rudé právo», проте у зв'язку із незгодою з редакційною політикою за короткий час покинув редакцію, й повернувся до роботи в газеті в 1945 році, цього разу працював у редакції газети до 1948 року.[3] Карел Конрад був співзасновником журналу «Trn», який він редагував до 1933 року.[4]

22 грудня 1939 року Карел Конрад одружився на Мілені Полановій, дочці плзеньського поета і літературного критика Богумил Полан.[5][6] З 1946 року Карел Конрад перейшов на роботу на кіностудії «Баррандов», де він пропрацював на різних посадах до 1957 року, після чого пішов на пенсію.

У 1930 році Карел Конрад подорожував по Франції та Італії. а після 1945 року також відвідав Югославію, СРСР та Польщу. Свої враження від поїздок він описав у серії репортажів.[3]

ТворчістьРедагувати

На творчість Карела Конрада великий вплив мав поетизм. Книги Конрада перекладені угорською, німецькою, сербохорватською і польською мовами.

Газети і журналиРедагувати

Карел Конрад дописував до низки періодичних видань, зокрема «Trn» (1924—1932), «Tvorba» (1927—1947), «Plamen» (1959—1965), вечірнього випуску «Rudé právo» (1924—1926) та низки інших видань.[3]

КнигиРедагувати

  • Робінзонада (чеськ. Robinsonáda, 1926)
  • Рінальдіно (чеськ. Rinaldino, 1927)
  • Діна (чеськ. Dinah, 1928)
  • Подвійна тінь (чеськ. Dvojí stín, 1930)
  • По діагоналі (чеськ. Ve směru úhlopříčny, 1930)
  • Звільнений! (чеськ. Rozchod!, 1934)
  • Середземноморське дзеркало (чеськ. Středozemní zrcadlo, 1935)
  • Художник Войтех Тіттельбах (чеськ. Malíř Vojtěch Tittelbach)
  • Постелі без небес (чеськ. Postele bez nebes, 1939)
  • Послання сором'язливим коханцям (чеськ. Epištoly k nesmělým milencům, 1941)
  • Із рідного квіткового горщика (чеськ. Z rodné květnice, 1942)
  • Берег снів (чеськ. Břeh snů, 1944)
  • Пісні краплі (чеськ. Postní krůpěje, 1945)
  • Шестиразова луна (чеськ. Šestinásobná ozvěna, 1948)
  • Кропив'яна тканина (чеськ. Tkáno z kopřiv, 1948)
  • Фанфари і грані (чеськ. Fanfáry a hrany, 1949)
  • Місто червоних троянд (чеськ. Místo rudých růží, 1949)
  • Записник із відпустки (чеськ. Zápisník z dovolené, 1949)
  • Супровід (чеськ. Doprovody, 1950)
  • Юліус Фучік в Лоунах (чеськ. Julius Fučík v Lounech, 1950)
  • Почуй мене! (чеськ. Slyš mě!, 1950)
  • Це, що на серці (чеськ. Co na srdci, 1951)
  • Ніколи не погоджуйтесь на другорядну роль! (чеськ. Nikdy se nespokojte s podružnou rolí!, 1951)
  • Константину Біблу (чеськ. Konstantinu Bieblovi, 1952)
  • Подорож по новій Польщі (чеськ. Projíždíš novým Polskem, 1952)
  • На чорному годиннику (чеськ. Na černé hodince, 1953)
  • Оповідь про Їржі Пуркінє (чеськ. Vyprávění o Jiřím Purkyňovi, 1953)
  • Зденеку Неєдлому на 75-й день нарождення (чеськ. Zdeňku Nejedlému k 75. narozeninám, 1953)
  • Югославське коло (чеськ. Jugoslávské kolo, 1956)
  • Епіграми (чеськ. Epigramy, 1958)
  • Зачаровані людьми і землею (чеськ. Okouzlení lidem i zemí, 1960)
  • Кицю, кицю коцята (чеськ. Kočko, kočko kočkatá, збірка дитячої літератури, 1963)
  • Незабутнє (чеськ. Nevzpomínky, 1963)
  • Павел і Гедвіка (чеськ. Pavel a Hedvika, 1975)
  • Відлітайте. птахи моєї слабкості (чеськ. Odleťte, ptáci mé slabosti, посмертне видання, 1989)

ПриміткиРедагувати

  1. а б Matrika N, Louny, 1896—1900, snímek 181:Záznam o narození a křtu (чес.)
  2. Rudé právo, 17.12.1971, s.5:Rudé růže na hrob Karla Konráda (чес.)
  3. а б в г д Forst, Vladimír. Lexikon české literatury, Osobnosti, díla, instituce, K-L. Praha: Academia 1993. S. 835—837 (чес.)
  4. Radko Pytlík:Trn v zrcadle doby (чес.)
  5. Lidové noviny, 30.12.1939, s.2, Denní kronika (чес.)
  6. Slovník české literatury po roce 1945:Bohumil Polan (чес.)

ЛітератураРедагувати

  • Hana Konečná. Čtení o Národním divadle. — Прага : Odeon, 1983. — 160 с. (чес.)

ПосиланняРедагувати