Каппадокія (перс. کاپادوکیه‎ — Katpatuka, «країна чудових коней», дав.-гр. Καππαδοκία, лат. Cappadocia, італ. Ponto Polemoniaco, тур. Kapadokya) — історико-географічний регіон і держава на північному сході Малої Азії.

Національний парк Ґьореме
та скелі Каппадокії
Göreme National Park
and the Rock Sites of Cappadocia
 [1]
Світова спадщина
Chaminés de fada.jpg
Вулканічний пейзаж Каппадокії
38°40′14″ пн. ш. 34°50′21″ сх. д. / 38.67055600002777282° пн. ш. 34.83916700002777844° сх. д. / 38.67055600002777282; 34.83916700002777844
Країна Туреччина Туреччина
Тип Змішаний
Критерії i, iii, v, vii
Об'єкт № 357
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1985 (9 сесія)

CMNS: Каппадокія у Вікісховищі
Скелі-перібаджалари в межах Національного Парку Гьореме, в Каппадокії

Ландшафт Каппадокії. ПоходженняРедагувати

Каппадокія — акумулятивно-денудаційна рівнина епігеосинклінальних поясів[2]. Відома своїми долинами та скелями-перібаджалари.

Сучасний ландшафт Каппадокії почав формуватися в альпійську епоху горотворення. З’явилися Понтійські гори (північ Туреччини) та Тавр (південь Туреччини). Між названими гірськими системами шляхом трапового магматизму сформувалося Анатолійське плоскогір’я. Площинні виливи магми ще більше підійняли територію над рівнем моря, що надалі посилило екзогенні процеси. В площинному магматизмі все ж таки були сформовані осередки – стратовулкани Ерджіяс, Гасандаг, Меленіз. Результатом роботи всіх вулканів – стратовулканів та площинного магматизму – стала поява вулканічного туфу та осередків базальту[3].

З часом розпочалося руйнування продуктів вулканічних вивержень. Руйнування туфів продовжив діагенез. Новоутворені породи зазнали впливу фізичного, хімічного, біологічного вивітрювання, вітрової та водної ерозії. Так утворилася сучасна акумулятивно-денудаційна рівнина епігеосинклінальних поясів.

Скелі-перібаджалари Каппадокії стали продуктом вторинної денудації акумулятивно-денудаційної рівнини. Вони є залишками осередків більш твердої породи серед менш твердих. Скелі-останці мають вигляд “камінів фей”, хаток, стовпів, колон, фалосів, конусів, готичних храмів та замків.

Особлива форма останців-перібаджалари – результат роботи вітрової ерозії у першу чергу. Вітер підіймає крупнодисперсний пил та ганяє його навколо скель. Маленькі піщинки стають жорстким абразивним матеріалом, який обточує скелі на кшталт токарного верстата.

Останці-стовпи, які прикриті пласкими “капелюшками”, завдячують своїй колоноподібній формі та розмірам саме їм. Під лінзою з більш щільної породи, процес руйнування сповільнений. Бо там, де лінзи відсутні, утворилися скелі-останці у вигляді конусів.

ІсторіяРедагувати

У VI ст. до н. е. Каппадокія належала Мідії, згодом — увійшла до складу Персії. Після розгрому Дарія III Александром Македонським місцевий сатрап Аріарат оголосив себе незалежним царем. Столицею держави стало місто Гізіура.

У 322 р. до н. е. каппадокійці зазнали поразки від війська діадоха Евмена. Аріарат I потрапив у полон і був страчений. Небіж загиблого втік до Вірменії. У 302 р. до н. е. він повернувся, завдав поразки македонцям на чолі з Амінтою і коронувався під іменем Аріарата II. Певний час каппадокійські володарі змушені були визнавати зверхність сусіднього Понтійського царства, але у 255 до н. е. стали цілком незалежними.

Після Мітридатових війн держава потрапила під контроль римлян, які поступово позбавили її атрибутів незалежності. У 17 р. царя Архелая викликали до Рима і вбили, після чого країна була перетворена на римську провінцію.

 
Каппадокія в складі Римської імперії

Пам'ятки та туризмРедагувати

Каппадокія є одним з туристичних центрів Туреччини. Це пов'язано з наявністю унікальних пам'яток, створених як силами природи, так і руками людини.

Основні групи пам'яток провінції:

  • Вулканічні ландшафти — скелі та останці химерних обрисів, створені в процесі вивітрювання.
  • Печерні та підземні міста — поселення, вирубані в м'яких породах скель або під землею.
  • Каньйони — поєднують в собі специфічні фігури вивітрювання і, нерідко, печерні поселення.
  • Велика частина пам'яток Каппадокії розташована в окрузі міста Ургюп. Тут знаходяться Гереме, Зельве, Чавушин, Учхісар та інші музеї просто неба.
  • Мандрівників з різних країн, притягують польоти на повітряних кулях в Кападокії. Неабиякі природні умови та ландшафти відкриваються очам гостей безпосередньо в небі. Розвага не унікальна, але масштаби вражають - в повітря одночасно здіймаються сотні різнокольорових куль.

Туристичний сервіс в Каппадокії налагоджений на рівні основних курортів Туреччини. Є готелі всіх видів, від будинків садибного типу до специфічних печерних готелів. Транспортне сполучення — автомобільне, на автобусах або маршрутках, дозволяє дістатися до основних визначних пам'яток. Туристичні офіси різних компаній розташовуються у всіх містах, надаючи послуги гідів і всілякі екскурсії по провінції.

Царі КаппадокіїРедагувати

Династія АріаратідівРедагувати

Династія МітрідатідівРедагувати

Династія АріобарзанідівРедагувати

Династія АрхелаївРедагувати

Під захистом ЮНЕСКОРедагувати

Зараз Каппадокією називають місцевість на території сучасної турецької провінції Невшехір із надзвичайно цікавим ландшафтом вулканічного походження, обширними печерними монастирями і підземними містами, що ведуть свою історію з часів ранніх християн. З 1985 року включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Див. такожРедагувати

  • Дерінкую — найбільша підземна споруда в Каппадокії.

ПриміткиРедагувати

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Физическая география материков и океанов: Учеб.Ф 51 для геогр. спец. ун-тов/Ю.Г. Ермаков, Г.М. Игнатьев, Л. И. Куракова и др.; Под общей ред. А.М. Рябчикова. - М.: Высш. шк., 1988.
  3. ELENATRUVA (11.09.2010). История Каппадокии (рос.). 

ПосиланняРедагувати