Відкрити головне меню

Династія Мітрідатідів — перський рід володарів елліністичної держави Понт у IV–I ст. до н. е., яка досягла найбільшого піднесення за володарювання Мітрідата VI Евпатора.

ІсторіяРедагувати

Ведуть свій рід від одного із «семи персів», що вбили мага Гаумату при перському царі царів Дарії I з династії Ахеменідів. Першим відомим представником цього роду, відя кого він отримав свою назву був Мітрідат I Кіоський, сатрапа Каппадокії та Лікаонії[1], який помер до 362 року до н. е. Він був другом Кіра Молодшого, що боровся за владу у Перській імперії. Мітрідат зумів закріпити свій рід на вищих щаблях влади. З фактом керування засновника династії у Каппадокії пов'язані претензії його нащадків, починаючи з Фарнака I до Мітрідата VI встановити контроль над цієї територією.

Його син Аріобарзан I обіймав посаду сатрапа Геллеспонтської Фригії та Даскілеї. За цього Мітрідатіда у спадкове володіння переходять міста Кіос та Аррін. Син останнього Аріобарзан II успадкував посаду сатрапа, якого керував до 337 року до н. е. Брат Аріобарзана, Мітрідат II Кіоський у 337 році до н. е. став наступним сатрапом Фригії. намагався розширити владу роду, проте спроба підкорити місто Гераклея Понтійська виявилася невдалою[2].

Підтримав перського царя Дарія III, у складі військ якого відважно бився проти армії Олександра Македонського. Звитяжив у битві при Граніку[3]. Залишив табір Дарія після його остаточної поразки у битві при Гавгамелах. В подальшому повернувся до своїх родинних земель. Мітрідат служив Евмен з Кардії, сатрапу Каппадокії, а потім Антігону I Одноокому, але у 302 році був убитий за підозрою в зраді на користь Кассандра, царя Македонії.

Син останнього, Мітрідат III Ктіст у 302 році до н. е. заснував Понтійське царство. У 297 році до н. е. він прийняв титул царя. З самого початку Мітрідатіди намагалися закріпитися в Понті та на прилеглому узбережжі. Вони вступили до Північної ліги, спрямованої проти греко-македонських династій, що виникли після розпаду імперії Олександра Македонського. Особливо Ктіст протидіяв Селевкідам. Водночас намагався зберегти традиції часів Ахеменідів, нащадком яких себе вважав.

Син Ктіста, Аріобарзан III воював проти галатів, які тоді змінилися у Малій Азії, та Селевкідів. З цього моменту між обома родами посилюються запеклі війні. Єдиним успіхом стало захоплення порту Амастріда.

Починаючи з Мітрідата IV намічається союзницькі відносин з державою Селевкідів. При цьому посилюється конфлікт з династією Атталідів, починаються спроби оволодіти важливим містом Сінопа. Її намагався захопити син Мітрідата, Мітрідат V, проте невдало. Проте продовжується накопичення військової та економічної потуги династії.

Піднесенню Мітрідатідів сприяв Фарнак I, який висунув претензію на гегемонію в Малій Азії. Це призвело до війн з віфінією, Каппадокією та Пергамом. Зумів захопити Сінопу. Проте спроби підкорити Галатію виявилося невдалим. В цей же час налагоджуються стосунки Мітрідатідів з Римською республікою. Водночас посилюються зв'язки з послабленими Селевкідами (хокрема родинні), налагоджуються стосунки з династією Аршакідів з Парфії.

Наступні представники династії — Мітрідат VI та Мітрідат VII — займали проримську позицію, що дозволило їм зберегти свої володінь від зазіхань сусідів. Останній допомагав Риму в остаточному підкоренні Пергаму, чим завершив тривалу боротьбу з родом Атталідів.

Найбільшої слави та могутні династія досягла при Мітрідаті VIII, відомому як Мітрідат Евпатор. Саме за час цього царя Мітрідатіди отримали контроль над Малою Вірменією, Каппадокією, Пафлагонією, Памфілією, Пергамом, Колхідою, Віфінією, Боспором та Херсонесом. Вплив розрісся на Балкани (серед фракійців та еллінів). Втім протягом трьох війн (званних Мітрідатових) міць роду була знищена. Під час третьої з війн Мітрадта Евпатор зазнав остаточної поразки, втік до Боспору, де загинув під час заколоту власного сина Фарнака.

Фарнак II зумів закріпитися лише у Боспорському царстві. У 47 році до н. е. на деякий час повернув династії родинні землі у Понті, проте зазнав поразки у битві при зелі, а незабаром загинув. З цього моменту Мітрідатів припинили спроби домінувати у Малій Азії. Втім Боспор залишався під їх володарюванням до 11 року до н. е.

З ласки триумвіра Марка Антонія у 39 році до н. е. було повернуто трон Понтійського царства синові Фарнака II — Дарію, який втратив владу у 37 році до н. е. Після цього правив брат останнього Аршак, але того ж 37 року до н. е. позбавлений влади. З цього моменту Мітрідатіди остаточно втратили свої володіння в Понті.

У 11 році до н. е. зі смертю Динамії, доньки Фарнака II, цариці Боспору, влада Мітрідатідів припинилася й в цьому царстві. Стосовно нащадків численних синів Мітрідата VI (VIII) немає жодних відомостей.

ПриміткиРедагувати

  1. Xen. Anab. II.5.35; III.3-4; VII.8.25
  2. Justin. XVI.4; Suid. s.v. Κλέαρχος
  3. Arr. I. 15.7; 16.3

ДжерелаРедагувати

  • Reinach T. Mithridates Eupator, König von Pontos. Leipzig, 1895. P. 2-7.
  • Geyer F. Op. cit. S. 2158; Jones A. H. M. The Cities of the Eastern Roman Provinces. Oxford, 1937. P. 154
  • Magie D. Roman Rule in Asia Minor. Princeton, 1950. Vol. I. P. 188.