Відкрити головне меню

Камі́нь — село Рожнятівського району Івано-Франківської області. Село розташоване за 8 км від районного центру.

село Камінь
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Рожнятівський район
Рада/громада Камінська сільська рада
Код КОАТУУ 2624881801
Основні дані
Засноване 1763
Населення 1172
Площа 14,557 км²
Густота населення 80,51 осіб/км²
Поштовий індекс 77633
Телефонний код +380 03474
Географічні дані
Географічні координати 48°55′32″ пн. ш. 24°15′44″ сх. д. / 48.92556° пн. ш. 24.26222° сх. д. / 48.92556; 24.26222Координати: 48°55′32″ пн. ш. 24°15′44″ сх. д. / 48.92556° пн. ш. 24.26222° сх. д. / 48.92556; 24.26222
Водойми потік Виснівка
Місцева влада
Адреса ради вул. Довбуша, 38, с.Камінь, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77633 , тел. 2-14-31
Карта
Камінь. Карта розташування: Україна
Камінь
Камінь
Камінь. Карта розташування: Івано-Франківська область
Камінь
Камінь
Мапа

ГеографіяРедагувати

У селі бере початок потік Виснівка.

ІсторіяРедагувати

Є відомості в історичних джерелах, що село виникло в 1597 році. У документі за 1697 рік йдеться про те, що Станіслав Жолкевський, гетьман польської корони, рогатинський, кам'янецький та калуський староста дозволяє Прокопу Гаврилковичу, Петру Олельковичу, Івану Волковичу та Петру Федоровичу заснувати на королівськім ґрунті село в лісі на урочищі «Камінь», як свідчить вчений Мирослав Габорак.

В минулому село мало назву Кам'янистий горб. В давнину тут добували будівельне каміння. Першими жителями були каменярі Рукшинецькі, які брукували дорогу. Недалеко від села знаходиться велика кам'яна брила, з якої лупали каміння.

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[1]. В 1770 році Камінь належав до Калуської домінії Стрийського циркулу. А в 1854 році села входило до Калуського повіту Стрийського округу.

В 1864 році в селі Камінь була парохіальна школа, заснована в 1851 році. Вчителем був Сиротюк Григорій. В школу ходило З0 дітей.

А в 1866 році школа стала тривіальною однокласною. В 1913 році в Камені діяла двокласна школа з українською мовою навчання. В школі працювали два вчителі, один з них — поляк.

В 1880 році в селі були 993 особи — усі українці — греко-католики[2]; в 1908 році проживало 1490 осіб. Парохом був Микола Кукурудза. Церква перебувала під цісарським патронатом. В «Шематизмі» за 1914 рік повідомлялося, що в Камені проживало 1483 українці, 7 поляків і 15 жидів. Діяла читальня Качковського, яка нараховувала 62 члени. В 1921 році, вже після першої світової війни, число жителів села значно зменшилось і нараховувалось 1324 чоловік; в 1928—1664 чоловік. Парох — Теодор Чаниш. В 1935 році в Камені було — 1447 українців і 14 євреїв. Село Камінь належало до ґміни Лдзяне.

З 1929 року в селі діяв кооператив «Рідна хата».

У 1939 році в селі проживало 1610 мешканців (1595 українців, 10 латинників і 5 євреїв)[3].

В роки другої світової війни в Камені діяла підпільна партизанська шпиталька, де лікував поранених повстанців лікар Зеленюк (доктор «Пастер»).

ЦеркваРедагувати

Церква Святого Архистратига Михаїла вперше згадується 1684 року про сплату 10 злотих катедратика (столового податку)[4]. Також згадується у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року.

У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камянецької єпархії 1740—1755 рр. церква Святого Архистратига Михаїла описується як дерев'яна, стара, парох — Теодор Камінський, висвячений у 1700 році єпископом львівським Йосипом Шумлянським, 60 парохіян-господарів.

Зараз наявна у селі церква УГКЦ Святого Архистратига Михаїла — дерев'яна, з 1846 року. Отець — Роман Шлапак[5]. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 897[6]. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у камінській церкві 4 дзвони діаметром 66, 51, 36, 33 см, вагою 150, 63, 23, 19 кг, виготовлені у 1793 році. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[7]

СьогоденняРедагувати

Зараз в селі — сільська рада (сільський голова — Варварук Наталія Іванівна), ЗОШ І-ІІ ступенів (директор — Полицька Надія Василівна), ФАП (завідуюча — Неспляк Олеся Олексіївна), клуб (завідуючий клубом — Юкіш Василь Михайлович).

В селі працює столярний цех, цех із виготовлення шлакоблоків, заклади торгівлі і громадського харчування.

ПерсоналіїРедагувати

В селі народилася і проживає поетеса, член НСПУ Леся Шмигельська — авторка книжок «Поцілунок літа», «Жінка з осені», «Тепло незвіданих доріг», «Всеобрій».

ПриміткиРедагувати

  1. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 176—177, 214, 237—238, 241—242 — Львів, НТШ, 1898. — 412 с.
  2. Географічний словник Королівства Польського, 1882, т. 3, стор. 735
  3. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 33 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  4. Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
  5. На Рожнятівщині відзначили 170-річний ювілей з дня освячення храму
  6. Церква Св. Арх. Михайла
  7. Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20.

ПосиланняРедагувати