Відкрити головне меню

РозташуванняРедагувати

Знаходилося на узвишші над потоком Горілка (ліва притока річки Ослава), на якому стояли два водяні млини.

ІсторіяРедагувати

Закріпачив село коло 1539 р. краківський воєвода Миколай Гербурт Одновський. У 1553 р. село переведене на волоське право. До 1772 р. село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. З 1772 до 1918 року — у межах Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії монархії Габсбургів (з 1867 року Австро-Угорщини).

У 1898 р. в селі було 29 будинків і 162 мешканці, село займало 1,6 км².

В 1939 році в селі проживало 270 мешканців, з них 230 українців, 5 поляків і 35 польських колоністів міжвоєнного періоду[1]. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

У вересні 1944 року під час Карпатсько-Дуклянської військової операції в селі базувалась німецька 96 піхотна дивізія, яка обороняла позиції від наступу зі сходу радянських 67 корпусу піхоти і 167 та 129 стрілецьких корпусів.

У 1945-1947 рр. тут проходили запеклі бої між УПА і Польським військом, яке палило села і списувало на УПА. Після війни українське населення депортоване в 1944—1946 р. до СРСР та в ході операції «Вісла» 1947 року на північні понімецькі землі[2], а село припинило існування.

ЦеркваРедагувати

Початково в селі була самостійна парафія, в 1672 р. збудована церква Пресвятої Діви Марії, потім церква належала до парафії в с. Полонна. Дерев’яна церква Вознесіння Г. Н. І. Х. збудована в 1881 р. (з 1930 р. — Буківський деканат), метричні книги велися з 1784 р. Церква зруйнована 1947 року.

Пам’яткиРедагувати

  • Рештки цвинтаря і підмурівку церкви.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати