Кальянов Олександр Іванович

Олександр Іванович Кальянов (нар. 26 серпня 1947, Унеча, Брянська область, Російська РФСР) — радянський і російський звукорежисер, естрадний співак, актор, композитор, аранжувальник, продюсер. Тричі лауреат премії «Шансон року». Друзі кличуть його Кальян Іванович[1].

Кальянов Олександр Іванович
Основна інформація
Дата народження 26 серпня 1947(1947-08-26) (72 роки)
Місце народження Унеча, Брянська область, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР і Росія
Професії співак, звукорежисер, актор, композитор, продюсер, аранжувальник, музичний продюсер, винахідник
Співацький голос Бас
kalianov.ru

БіографіяРедагувати

Народився 26 серпня 1947 року в місті Унеча Брянської області в учительській родині Кальянових. Його батьки довгі роки викладали в міській середній школі № 2, а батько — Іван Юхимович Кальянів — Заслужений учитель Російської Федерації — в останні роки своєї педагогічної діяльності був директором цієї школи. Олександр Іванович теж навчався в школі № 2. Закінчив школу він із срібною медаллю. З дитинства любив музику і техніку, мріючи в своєму дорослому житті якось пов'язати ці захоплення. Після школи поступив в Таганрозький радіотехнічний інститут.

По закінченні інституту Олександр Іванович працював інженером на Брянському заводі напівпровідникових приладів, працював радіоінженером з музичним інструментам. На його рахунку — кілька винаходів у цій галузі.

З 1978 працював звукорежисером у Палаці спорту в Казані в складі групи «Шестеро молодих». Великий вплив на майбутнього співака зробило особисте знайомство з Володимиром Висоцьким, що відбулося під час концертів Висоцького в Казані. Кальянов працював звукорежисером і в інших колективах — «Червоні маки», «Фенікс», а також у Олександра Барикіна та Алли Пугачової. У 1984 році на репетиційній базі А. Пугачової в СКК «Олімпійський» Кальянов організував одну з перших приватних студій звукозапису в Москві «Тон-сервіс» (вважається, що саму першу приватну студію в СРСР створив Олександр Зацепін на початку 1970-х). З цього часу Кальянов працював також і як саунд-продюсер: безліч російських і зарубіжних артистів естрадних записували свої пісні на його студії.

Про початок своєї кар'єри в якості співака Кальянов сказав:

« Мій перший альбом був написаний Ігорем Ніколаєвим. Ігор Ніколаєв та Алла Пугачова - це мої творчі «тато» й «мама». Алла переконала мене в тому, що я повинен вийти на сцену й співати, чого я дуже не хотів, якби не вона, я б ніколи не став артистом. Я не збирався ним бути. Якщо я і співав, то на прохання Ігоря Ніколаєва. Він сказав: «У тебе цікавий тембр, давай спробуємо тебе записати». І коли ми записали альбом, цей альбом розійшовся на касетах піратським шляхом, ще за радянської влади. Але вивести мене на сцену... Може, комплекси заважали. Та й бажання особливого не було, чесно кажучи. Але мені подобалося, що ці пісні подобаються людям. »

У 1988 році Олександр Кальянов дебютував як співак на «Різдвяних зустрічах» Алли Пугачової з піснею «Старе кафе». Потім починає гастролювати.

У 1989 році першим записав у своїй студії Віку Циганову.

Олександр Кальянов гастролював по Росії, країнам СНД і за кордоном; виступав для російськомовної публіки (шість разів був в Америці, давав концерти в Ізраїлі, Німеччині).

З 1986 по 2005 рік вийшло десять альбомів Олександра Кальянова (нерідко «піратськими» виданнями).

Звукорежисерська студійна діяльністьРедагувати

На студії Олександра Кальянова записували свої музичні твори наступні виконавці:

Також Олександр Кальянов, як професійний звукорежисер, працював з групами:

  • «Росіяни»
  • «Стрілки»
  • «Шестеро молодих»
  • «Штар»
  • «Фенікс»

ДискографіяРедагувати

  1. 1984 — «Свіжий запах лип»
  2. 1985 — «Золота алея»
  3. 1986 — «Старе кафе»
  4. 1987 — «Таганка»
  5. 1989 — «Музей любові»
  6. 1991 — «За кордон»
  7. 1993 — «Погана прикмета»
  8. 1995 — «Нічний патруль»
  9. 1998 — «Не поговорили»
  10. 2001 — «Вибране»
  11. 2002 — «Два по двісті»
  12. 2004 — «Любка-однолюбка»
  13. 2008 — «Посміхайтеся»

КліпиРедагувати

  • «Блудний син»
  • «В келиху з вином»
  • «Вас не потрібно жаліти»
  • «Повертався додому»
  • «Все що було»
  • «Виший мені сорочку»
  • «Гуляй, гуляй»
  • «Живемо ми недовго»
  • «За кордон»
  • «Дзенькнула монета»
  • «Здорово старовина»
  • «Здрастуйте»
  • «Золота осінь»
  • «Карабас Барабас»
  • «Зозуленька»
  • «Музей любові»
  • «На нейтральній смузі»
  • «Нічний патруль»
  • «Погана прикмета»
  • «Старе кафе»
  • «Таганка»
  • «Ти танцюєш»
  • «Опера з Петрівки»
  • «Хрустнули огірочком»
  • «Емігранти»
  • «Юнкера»
  • «Дружина, жінка»

ФільмографіяРедагувати

  • 1997 — «Новітні пригоди Буратіно» (музичний фільм)
  • 2010 — «Братани 2», 6 серія, камео

ТелебаченняРедагувати

  • Кальян-шоу (Дарьял-ТВ).

НагородиРедагувати

  • Премію «Шансон року» в 2002[2] і 2010[3] роках.

Новаторська діяльністьРедагувати

  • Олександр Кальянов винайшов прилад для співу під фонограму. Суть його в можливості співати живцем і автоматичному включенні фонограми на нотах, що артист не потрапив[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Фомин Ю. Кальян Иваныч Архівовано 3 травень 2014 у Wayback Machine. // liga-zvuka.su. — 2009. — 7 дек.(рос.)
  2. Шансон года 2002. Шансон года. Архів оригіналу за 2013-10-09. Процитовано 2013-10-09. 
  3. События > Шансон года > «Шансон Года-2010»: полный аншлаг и ни одного случайного человека. РАДИО ШАНСОН. 2010-04-07. Архів оригіналу за 2013-10-09. Процитовано 2013-10-09. 
  4. Гуру Кен (2004-11-18). КАЛЬЯНОВ изобрел прибор для пения под фонограмму. Guruken.Ru. Архів оригіналу за 2013-10-09. Процитовано 2013-10-09. 

ПосиланняРедагувати