Калинівка (Роменський район)

село в Сумській області, Україна

Кали́нівка (МФА[kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — село в Україні, Сумській області, Роменському районі. Населення становить 577 осіб. Входить до складу Роменської міської громади. До 2020 орган місцевого самоврядування — Миколаївська сільська рада.

село Калинівка
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Роменський район
Громада Роменська міська громада
Основні дані
Населення 577
Поштовий індекс 42047
Телефонний код +380 5448
Географічні дані
Географічні координати 50°49′16″ пн. ш. 33°24′21″ сх. д. / 50.82111° пн. ш. 33.40583° сх. д. / 50.82111; 33.40583Координати: 50°49′16″ пн. ш. 33°24′21″ сх. д. / 50.82111° пн. ш. 33.40583° сх. д. / 50.82111; 33.40583
Середня висота
над рівнем моря
117 м
Місцева влада
Адреса ради 42046, Сумська обл., Роменський р-н, с. Миколаївка, вул. Центральна, 11
Карта
Калинівка. Карта розташування: Україна
Калинівка
Калинівка
Калинівка. Карта розташування: Сумська область
Калинівка
Калинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Калинівка у Вікісховищі

Географія ред.

Село Калинівка розташоване на лівому березі річки Ромен, вище за течією на відстані 3 км — село Рогинці, нижче за течією на відстані 0,5 км — село Миколаївка, на протилежному березі розташовані села Погреби та В'юнне.

По селу тече струмок, що пересихає.

Історія ред.

Задокументована згадка про Калинівку датується 1654 р., що доведено з церковних книг, які довго зберігалися при церкві, де була спеціальна кімната.

У селі було багато заможних селян, вихідців із козаків. Після Полтавської битви (8 липня 1709 р.) зі шведами за Петровськими грамотами прибули вільні козаки для постійного місця проживання. У грамоті писалося, що вільні козаки можуть поселятися де завгодно на Україні з наділом. Так у с. Калинівка осіло більше 20 сімей вільних козаків з прізищами Бойко, Бабенко, Миколенко, Деркач, Михно, Козаченко та ін. Вільні козаки займалися хліборобством, скотарством. До колективізації у селі налічувалося 2000 голів овець, 160 робочих коней. На території села було 11 вітряків і 1 водяний млин.

Поселення набуло форми видовженого кола з вузенькими вуличками (2 км — довжина, 1,5 км — ширина). Вулички мали назви: Крамарівка, Середня, Стовпівка, Біжавка, Кошиківка, Грушина. С.Калинівка було Хмелівської волості, Роменського повіту, Полтавської губернії.

У селі не було жодного магазину, за винятком маленької пивної, де продавалися товари першої необхідності в малій кількості (керосин, дьоготь, горілка, сіль, сірники). Остання така лавочка-шинок належала Яковенку Оникію Йосиповичу.

У центрі села на найвищому місці була збудована дерев’яна церква Покрови в 1763 році. У храмі було 2 престоли: на першому поверсі — престол Покрови, на другому — престол Варвари Великомучениці. Десь у середині XVIII ст. престол Варвари був замінений на престол Трійці (Бог — Отець, Бог — Син, Бог — Святий Дух). На площі біля церкви була огорожа, великий сад, вікові клени і липи. Храм мав 4 куполи зеленого кольору з хрестами. Будівництво церкви (з пиляних дубових брусів) з дзвіницею було закінчено у 1769 році. Висота церкви з куполами дорівнювала 45 м на балках було закріплено 6 дзвонів (2 великих і 4 малих). При церкві було 2 хори (півча). Як значиться у Довідковій кліровій книзі Полтавської єпархії за 1912 рік у храмі служили: священики Іван Григорович Григоренко та Андрій Георгійович Галковський, псаломщик Семен Гречка, церковний староста — козак Авраамій Сербин.[1] У 1936 році комуністи закрили церкву.

Перша школа в селі була збудована у 1902 році і мала 4 класи. Першим вчителем був Сорока Іван Федорович.

До перевороту 1917 року у селі було 240 дворів.

Під час примусової колективізації на Урал були вислані сім'ї Бабки Василя, Якименка Василя, Бартошів, Шкетів та ін. У 1929—1931 р.р., коли закінчилася колективізація, у селі було 2 колгоспи: ім. Сталіна (голова — Бабенко Сахрон Петрович) і «Нове життя» (голова — Кривогуз Трохим Семенович). Пізніше колгоспи укрупнилися і утворили один — «Нове життя» (до 1959 р.)У 1939 році церкву розібрали і почали будувати клуб, закінчили будівництво у 1949 році

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947 роках[2].

У 1941—1943 році село було під контролем німецьких військ.

Соціальна сфера ред.

  • Будинок культури.

Відомі люди ред.

Відомі уродженці ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Книга Пам’яті Сумської області : в 3 т. — Т. ІІ Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / автор-упорядник О. М. Корнієнко (укр.). Суми: Ярославна. 2007. с. 226. ISBN 978-966-7538-17-0. 
  2. стор 127 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 квітня 2015. 

Джерела ред.

  • Історія міст і сіл Української РСР

Посилання ред.

Погода в селі [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]