Відкрити головне меню

Ка́лини — село в Україні, в Закарпатській області, Тячівському районі. Село розкинулося в долині річки Тересви за 36 км на північний схід від Тячева (районного центру). Через село проходить автодорога Тересва — Усть-Чорна. Населення складає 5844 людини (дані перепису населення 2001 року), 1817 домогосподарств.

село Калини
Вулиця в Калинах. Район "Рубльовка".jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Тячівський район
Рада/громада Калинівська сільська рада
Код КОАТУУ 2124482801
Основні дані
Засноване 1405
Населення 5844
Площа 0,023 км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 90532
Телефонний код +380 03134
Географічні дані
Географічні координати 48°08′22″ пн. ш. 23°52′01″ сх. д. / 48.13944° пн. ш. 23.86694° сх. д. / 48.13944; 23.86694Координати: 48°08′22″ пн. ш. 23°52′01″ сх. д. / 48.13944° пн. ш. 23.86694° сх. д. / 48.13944; 23.86694
Середня висота
над рівнем моря
347 м
Місцева влада
Адреса ради 90532, с. Калини, вул. Джона Леннона, 149а, тел. 74-4-80
Карта
Калини. Карта розташування: Україна
Калини
Калини
Калини. Карта розташування: Закарпатська область
Калини
Калини
Мапа

Калини у Вікісховищі?

Сільрада в Калинах

ГеографіяРедагувати

 
Річка Тересва в с. Калини

Село перетинає навпіл гірська річка Тересва. Калини оточують гори Плеша, Качулка, Климбак.

У селі струмок Великий та річка Слани впадають у Тересву.

Назва селаРедагувати

За місцевою легендою назва села пішла від імені дівчини Калини. Опришки на чолі з ватагом Іваном Жуганаром побачили молоду та вродливу дівчину в селі і викрали її. Калина настільки привабила своєю вродою воїнів, що кожен хотів одружитися з нею. Проте ватажок Іван вирішив, що для загону буде краще, якщо дівчина не дістанеться нікому. Внутрішні чвари йому були ні до чого. Тому дівчину вбили і на її могилі посадили кущ калини.

ІсторіяРедагувати

ВитокиРедагувати

В околицях села в 1863 році знайдено бронзовий скарб, у складі якого знахожилися мечі, браслети, бронзові пояси, датується епохою пізньої бронзи. Другий бронзовий скарб з трьох бойових сокир того часу знайдено в 1932 році.

Перша письмова згадка про село датується 6 листопада 1405 року в Мараморошській грамоті, в якій вказано, що король Жигмунд зареєстрував до складу своїх володінь поселення Калини.[1] Село належало родині Долгаї. Маєток пізніше був переданий родині Корніс з філією Долгая.

У складі ЧехословаччиниРедагувати

Через будівництво вузькоколійної залізниці у селі, розпочалося різке зростання промисловості та торгівлі. Одночасно із вузькоколійкою велася побудова шосейної дороги. У 1924 році утворилася місцева організація Комуністичної партії Чехословаччини. В 1932 році громада провела збори та протест проти масового безробіття. Акцію протесту придушили силами жандармерії.

Місцевий піп з кацапсько-мадяронською орієнтацією і збаламучені ним селяни в березні 1939 р. арештували діяча Карпатської України доктора Росоху і трьох студентів торговельної школи з наміром видати мадярам, однак вояки Карпатської Січі звільнили їх.[2]

Радянська владаРедагувати

22 жовтня 1944 року село Калини зайняла Червона армія. На честь воїнів, які загинули в часи Другої світової війни споруджено Обеліск слави, який і досі стоїть перед сільською радою. В післявоєнний період у 1950 році у селі перебувала 2-га бригада колгоспу ім. Калініна (садівництво та тваринництво), за якою було закріплено 1115 га земель.[1]

Часи незалежності УкраїниРедагувати

В роки незалежності України деревообробна галузь стала найголовнішою в селі. Також люди мають сезонний підробіток на збиранні чорниць.

У 1998 році та у 2011 році село зазнало значної шкоди від паводків.[1]

 
Вулиця в Калинах. Район «Рубльовка»

У 2016 році, в рамках декомунізації перейменовано декілька вулиць у Калинах: вулицю Калініна на вулицю Калинову, Комсомольську — на вулицю Федора Корятовича, Жовтневу — на вулицю Едмунда Бачинського, а вулицю Леніна — на вулицю Джона Леннона[3][4][5].

Пам'ятки архітектуриРедагувати

ЦерквиРедагувати

 
Греко-католицька церква Покрови. Вид на головний вхід

У 1751 році в селі побудували дерев'яну церкву Архістратига Божого Михайла. В середині 1920-х років споруду, за свідченням о. С. Бендаса, спалили через міжконфесійне протистояння[6].

А в 1861 році розпочали будівництво церкви Покрови пресвятої Богородиці, яку в 1891 році освятили і почали вести в ній богослужіння. Ще одну дерев'яну церкву — православну — почали зводити у 1930 році, а в 1935 році будівництво завершили.

Станом на 2016 рік в селі є дві церкви — православна та греко-католицька.

МузейРедагувати

В селі є краєзнавчий музей «Калини 3 в 1», який відкрив у власній оселі мешканець Калин Ю. І. Куцин (Дід Медовик). Все зроблене власноруч з металу, каменю та дерева. Близько 2000 експонатів були знайдені на горищах та у підвалах. В колекцію входять музичні інструменти, зброя, гуцульський одяг, предмети побуту, посуд, прикраси і т. д. Є також картинна галерея із 50-ти картин.

ОсвітаРедагувати

 
Загальноосвітня школа в Калинах

За усними відомостями перша школа відкрилася в Калинах на початку ХХ століття за часів панування Австро-Угорщини. Спочатку класів було лише чотири і навчання велося дежавною мовою, якою на той час була угорська. Діяла ця школа до 1918 року. А коли Автро-Угорщина розпалася і Закарпаття перейшло до Чехословацької Республіки, в школі сталася реорганізація. Навчання проводилось на румунській мові у 8-ми класах. На початку 50-х років в школі навчалося 400 учнів і працювало 20 педагогів. Через такий об'єм та навчання у дві зміни, добудували приміщення школи нового типу.

1966 року школа стала середньою, а після розпаду Радянського союзу — загальноосвітню І-ІІІ ступенів.[1]

Туризм та рекреаціяРедагувати

Туристи можуть приїжджати в будь-яку пору року. Влітку, щоб покупатися в річці та сходити в гори. А взимку, щоб покататись на санчатах та лижах. Працює гірськолижний витяг бугельного типу довжиною 260 м, з довжиною траси — 300 м і перепадом висоти 25 м[1].

ПерсоналіїРедагувати

У Калинах 13 червня 1880 р. народився громадсько-політичний діяч Підкарпатської Русі, мер Ужгороду початку 1920-х років, міністр внутрішніх справ першого підкарпатського уряду в 1938 році, багаторічний сенатор Чехословацького парламенту Бачинський Едмунд Степанович.

Також видатними уродженцями села є знаний закарпатський художник-графік Бедзір П. Ю., член Національної Спілки художників України; художники Черевко Н. П., Куцин І. І., Герич Т. М.; закарпатський історик-фольклорист, автор збірки «Квітка Верховини» Бойчук Ю. І.[7].

ДжерелаРедагувати

  • Данилюк, М. В. (2012). Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси (українська). «Карпати». с. 243—244.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Данилюк, М.В. (2012). Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси (українська). "Карпати". с. 243–244. 
  2. М. Андрусяк З БОЇВ ЗА КАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ. — «Галичина», 22.02.2019.
  3. Москаль декомунізував Леніна на Леннона // Бі-Бі-Сі Україна, 02.03.2016.
  4. Москаль першим із голів ОДА взявся за декомунізацію — в закарпатській глибинці з'явилися вулиці імені загиблих в АТО героїв, президента Чехословаччини та учасника «Бітлз» Джона Леннона[недоступне посилання з червень 2019] — Закарпатська ОДА, 02.03.2016.
  5. http://www.khustnews.in.ua/novini/zakarpattya/5281-vulicya-lennona-na-zakarpatt-prosnuvala-menshe-msyacya.html Архівовано 23 червень 2016 у Wayback Machine. Вулиця Леннона на Закарпатті проіснувала менше місяця
  6. Прадідівська слава. http://www.pslava.info (українська). 
  7. Туристична Тячівщина. http://tyachiv-rda.gov.ua (українська). Архів оригіналу за 22 грудень 2016.