Калениченко Павло Михайлович
| Павло Михайлович Калениченко | |
|---|---|
| Народився |
17 березня 1923 Андріївка, Дніпропетровська область |
| Помер |
30 червня 1983 (60 років) Київ, Україна |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | історик, головний редактор |
| Alma mater | Інститут історії АН УРСР |
| Галузь | історик |
| Заклад |
КНУ імені Тараса Шевченка Інститут історії України НАН України |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Війна | німецько-радянська війна |
| У шлюбі з | Нінель Калениченко |
| Діти | Анатолій Калениченко, Костянтин Калениченко |
| Нагороди |
     |
Павло Михайлович Калениченко (17 березня 1923, с. Андріївка, Дніпропетровська область — 30 червня 1983, Київ) — український історик, дослідник історії Польщі та українсько-польських відносин. Професор (1978), доктор історичних наук (1981), заслужений діяч польської культури.
Біографія ред.
Павло Калениченко народився в с. Андріївка (нині село Широківського району Дніпропетровської області) в сім'ї вчителя.
До 1941 року навчався на фізично-математичному факультеті Львівського університету. Учасник німецько-радянської війни 1941—1945 років.
У 1949 році закінчив міжнародний факультет Київського університету.
Протягом 1949—1954 років обіймав посади літературного працівника, завідувача відділом редакції газети «Радянська Україна». Водночас навчався в аспірантурі Інституту історії АН УРСР. Протягом 1954—1981 — науковий співробітник, завідувач відділу Інституту історії АН УРСР.
У 1957—1962 роках — заступник відповідального редактора, у 1972-76 роках — головний редактор «Українського історичного журналу».
Протягом 1967—1976 років викладав у Київському університеті. Очолював Українське видання Товариства радянсько-польської дружби.
Дружина — Нінель Калениченко (1926—2020), науковиця в галузі педагогіки. Виховали двох синів: науковця Костянтина Калениченка (нар. 1948) та музикознавця Анатолія Калениченка (нар. 1955).
Раптово помер 30 червня 1983 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі разом із дружиною (ділянка № 31).
Праці ред.
Автор понад 250 наукових праць, серед них — монографії:
- Польська прогресивна еміграція в СРСР в роки Другої світової війни (Київ, 1957)
- Участь польських трудящих в Жовтневій революції і громадянській війні в Україні (Варшава, 1969, польською мовою)
- Великий Жовтень і революційний рух у Польщі (листопад 1917 — жовтень 1919) (Київ, 1971)
- Брати по класу — брати по зброї (Участь польських інтернаціоналістів у боротьбі за владу Рад на Україні. 1917—1920 рр.) (Київ, 1973) та ін.
Відзнаки ред.
Нагороджений трьома медалями за участь у Великій вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 і медаллю «За доблесну працю». Мав нагороди уряду Польщі.
Джерела та література ред.
- Т. О. Комаренко Калениченко Павло Михайлович [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 31. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Н. Ф. Васильєва. Калениченко Павло Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
Посилання ред.
- Калениченко Павло Михайлович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с. 184—185