Калениченко Павло Михайлович

Павло Михайлович Калениченко
Народився 17 березня 1923(1923-03-17)
Андріївка, Широківський район, Криворізька округа, Катеринославська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер 30 червня 1983(1983-06-30) (60 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР
Діяльність історик, головний редактор
Alma mater Факультет міжнародних відносин Київського університету (1949)
Інститут історії України НАН України
Галузь історія
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Інститут історії України НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук (1981)
Війна німецько-радянська війна
У шлюбі з Калениченко Нінель Павлівна
Діти Анатолій Калениченко, Костянтин Калениченко
Нагороди
медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений діяч культури Польщі
нагрудний знак 1000-ліття польського держави Medal "Brotherhood in Arms"

Павло Михайлович Калениченко (17 березня 1923, с. Андріївка, Дніпропетровська область — 30 червня 1983, Київ) — український історик, дослідник історії Польщі та українсько-польських відносин. Професор (1978), доктор історичних наук (1981), заслужений діяч польської культури.

Біографія ред.

Павло Калениченко народився в с. Андріївка (нині село Криворізького району Дніпропетровської області) в сім'ї вчителя.

До 1941 року навчався на фізично-математичному факультеті Львівського університету. Учасник німецько-радянської війни 1941—1945 років.

 
Могила Павла Калениченка, Байкове кладовище

У 1949 році закінчив міжнародний факультет Київського університету.

Протягом 1949—1954 років обіймав посади літературного працівника, завідувача відділом редакції газети «Радянська Україна». Водночас навчався в аспірантурі Інституту історії АН УРСР. Протягом 1954—1981 — науковий співробітник, завідувач відділу Інституту історії АН УРСР.

У 1957—1962 роках — заступник відповідального редактора, у 1972-76 роках — головний редактор «Українського історичного журналу».

Протягом 1967—1976 років викладав у Київському університеті. Очолював Українське видання Товариства радянсько-польської дружби.

Раптово помер 30 червня 1983 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі разом із дружиною (ділянка № 31, 50°25′18″ пн. ш. 30°30′19″ сх. д. / 50.4217333° пн. ш. 30.5053667° сх. д. / 50.4217333; 30.5053667).

Родина ред.

Дружина — Нінель Калениченко (1926—2020), науковиця в галузі педагогіки. Виховали двох синів: науковця Костянтина Калениченка (нар. 1948) та музикознавця Анатолія Калениченка (нар. 1955).

Праці ред.

Автор понад 250 наукових праць, серед них — монографії:

  • Польська прогресивна еміграція в СРСР в роки Другої світової війни (Київ, 1957)
  • Участь польських трудящих в Жовтневій революції і громадянській війні в Україні (Варшава, 1969, польською мовою)
  • Великий Жовтень і революційний рух у Польщі (листопад 1917 — жовтень 1919) (Київ, 1971)
  • Брати по класу — брати по зброї (Участь польських інтернаціоналістів у боротьбі за владу Рад на Україні. 1917—1920 рр.) (Київ, 1973) та ін.

Відзнаки ред.

Нагороджений трьома медалями за участь у Великій вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 і медаллю «За доблесну працю». Мав нагороди уряду Польщі.

Джерела та література ред.

Посилання ред.

  • Калениченко Павло Михайлович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев  — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с. 184—185